Чтение онлайн

— Такий контрольний пункт я бачу вперше в житті, — здивувався Муфтик. — Цікаво, що тут перевіряють?

— Головне, щоб не варення, — забідкався Півчеревичок.

Часу на роздуми уже не було, та й без цього все вияснилося. Коли фургончик зупинився перед шлагбаумом, із будки один за одним вийшли троє чоловіків. Перший був у кашкеті і в костюмі із золотими ґудзиками, другий — у потертому і досить-таки брудному комбінезоні, а третій — у білому халаті.

Чоловік у кашкеті, скоріше всього начальник контрольного пункту, ступив до машини й пильно поглянув на Муфтика.

— Добридень, — сказав він і взяв під козирок. — Протипацючі засоби маєте?

— У чому річ? — витріщився Муфтик. — Які ще засоби?

Начальник контрольного пункту докірливо похитав головою.

— Ви що, з Місяця впали? — пробурчав він. — Чи не знаєте, що вчора пацюки напали на місто? Оголошена протипацюча тривога, і в зв’язку з цим усі машини мають запастися відповідними засобами.

— Вперше чуємо, — сказав Муфтик.

Проте начальник контрольного пункту не став менш суворим. Він звелів трійці вийти із фургончика і вів далі:

— Якщо ми хочемо здолати пацюків, — сказав він, — то жоден з нас не сміє недооцінювати значення протипацючих засобів. На щастя, у мене для таких, як ви, є ще кілька пасток, і я вам дам дві під розписку. Одну поставите під капот, а другу — в багажник, так передбачено інструкцією. Він поважно шморгнув носом, тоді повернувся до чоловіка у білому халаті й пробубонів:

— До речі, я анітрохи не здивуюся, якщо оці мандрівнички досі без щеплення.

Серйозний чоловік у білому халаті підійшов ближче.

— Я — медичний працівник, — назвався він, — і повинен дбати про те, щоб усі зробили щеплення. Пацюки можуть нести з собою всілякі пошесті, від яких краще застерегтися, ніж захворіти.

— Стару погудку, та на нову дудку, — зухвало кинув Півчеревичок. — Уже чули таке. В дитинстві мене штрикали — ого-го, а тепер я порозумнішав і не дозволю впорскувати собі казна-що. Не подумайте, що я боюся уколів. Просто я вважаю, що од хвороб найліпше допомагає чай із оленячого моху.

— Але ж постривайте, — пожвавішав медик. — Я ніскілечки не нехтую цілющими властивостями всіляких трав. Але ж ми маємо справу з пацючим нашестям! Не варто забувати, як вони, скажімо, в середньовіччя розносили чуму. Цю хворобу у ті часи люди називали чорною смертю, і від неї чай з оленячого моху допомагає так само, як кама{Естонський національний напій — кисле молоко з сумішшю підсмаженого горохового, вівсяного, ячмінного, житнього борошна (прим. перекладача).} або капусняк.

Півчеревичок криво посміхнувся:

— Ви медик, а верзете таку нісенітницю. Сьогодні чумою уже нікого не злякаєш.

Начальник контрольного пункту, зачувши цю «медичну» розмову, спохмурнів.

— Годі теревенити, — суворо кинув він і осудливо глипнув на трійцю. — Якщо ви не виконаєте розпорядження про щеплення, повертайте назад і поганяйте, як на мене, хоч прямісінько на цвинтар. А без щеплення через контрольний пункт не прослизне навіть хлопчик-мізинчик.

Вибору не було, і Мохобородько примирливо поплескав Півчеревичка по плечу.

— Хай уже впорскують, якщо це так важливо, — сказав він. — Адже не помремо.

— Оце чоловіча розмова, — кивнув начальник контрольного пункту. — Здається, бородань абсолютно правильно все розуміє.

Він пішов до будки, і друзі разом із медичним працівником почалапали за ним.

Меблі у приміщенні були скромні — звичайний стіл, кілька стільців та полиця, на якій замість книжок стояли пастки на пацюків. Начальник контрольного пункту витяг із купи дві, подав Муфтикові і попрохав засвідчити підписом, що протипацючі засоби отримано. Тим часом медик готував шприц. Він виявився чудовим фахівцем, бо не минуло й п’яти хвилин, як усій трійці зробив уколи.

— От і все, — сказав він, сідаючи до столу. — Тепер я випишу вам довідки про щеплення, щоб на наступному контрольному пункті вас більше не турбували.

Півчеревичок і Мохобородько, чекаючи довідки, розглядали плакат на стіні, на якому, наче живий, був намальований величезний рудий пацюк. А Муфтик підійшов до вікна і знічев’я дивився на дорогу.

Начальник контрольного пункту став трохи приязніший.

— Взагалі становище надзвичайно серйозне, — заклопотано сказав він. — Неабияке зухвальство пацюків і їхня надзвичайна плодючість дуже ускладнюють боротьбу з ними. Та найважливіше те, що в місті немає котів, ще до навали пацюків вони хтозна-де поділися. Кепські справи, бо тільки коти — найвірніші наші помічники в боротьбі проти пацюків. Останнім часом трапляється, що за кота пропонують ціну хорошого скакуна.

— Невже? — нашорошив вуха Півчеревичок.

— Слово честі, — запевнив начальник контрольного пункту. — Просто неймовірно, еге ж?

Він хотів щось додати, та несподівано од вікна почувся обурений вигук.

— Ви тільки уявіть собі! — тремтячим від обурення голосом вигукнув Муфтик. — Цей тип у комбінезоні забрався у нашу машину!

Він метнувся до дверей, щоб вибігти з будки, проте начальник контрольного пункту заступив йому дорогу.

— Заспокойтеся, — сказав він. — Це лише невеличкий обшук.

— А хто вам дав на це право? — розсердився Муфтик.

— Ми отримали розпорядження обшукувати всі машини, — начальник контрольного пункту взяв зі столу папку з документами й почав їх перегортати. — Одну хвилинку, зараз я вам прочитаю.

Він пошелестів аркушами, знайшов потрібну інструкцію і пробубонів:

— На контрольних пунктах по боротьбі з пацюками треба ретельно оглядати всі транспортні засоби, знешкоджувати спійманих у транспортних засобах пацюків і вилучати з транспортних засобів усе пацюкоподібне…

— Зрозуміло, — урвав Муфтик начальника контрольного пункту. — Тоді вже хай!

Він скрушно зітхнув і знову став дивитися у вікно. Певний час у приміщенні панувала тиша, доки в дверях не з’явився чоловік у комбінезоні.

— Ну, — спитав начальник контрольного пункту. — Щось знайшов?

Обшукувач глузливо усміхнувся.

— По-перше, в машині повно золотих і срібних монет, — сказав він. — Дуже підозріло…

— Щодо грошей у нас немає вказівок, — буркнув начальник. — А по-друге?