Чтение онлайн

– Мiй вертолiт до ваших послуг, мiстер.

Жуль сiв у зручне крiсло, назвав потрiбну йому адресу, i срiблястий метелик здiйнявся в небо.

Дорогою Жуль вiдчув, що його нездоланно хилить на сон. Вiн хотiв був щось сказати пiлотовi, та голова безсило впала йому на груди, i Жуль сповз iз сидiння на м'який пластик пiдлоги...

– Приймай гостя, Флете, - сказав довготелесий пiлот. Вiн ухопив за комiр свого непритомного пасажира i потяг до люка.

– Обережно, бо виведеш його з ладу достроково, - посмiхнувся чоловiк, що стояв на землi, коло викинутого з вертольота трапу.

Завiса пiднiмається

Начальник бюро розшуку був вельми задоволений. I, слiд сказати, не без пiдстав.

Допит Жуля, проведений пiд випромiнювачем, здатним паралiзовувати волю, дав такi цiкавi наслiдки, що охороняти будинок, де велося розслiдування, було видiлено додатковi пiкети детективiв. Хтозна-як, але "Уестерн компанi" дiзналася, до чиїх рук попав Жуль, i пiдозрiлi особи вешталися довкола бюро розшуку, як собаки бiля рiзнi.

Шеф кiлька разiв дiставав через пошту й вiдеофон спокусливi пропозицiї з боку ворожої компанiї, але лишився непiдкупним: не мiг же вiн зрадити тих, хто платив йому незрiвнянно бiльше.

На Флетчера, котрий уперше спостерiгав допит пiд випромiнювачем, ця картина справила гнiтюче враження. Довго по тому стояла в нього перед очима кругла кiмната, затоплена густо-фiалковим свiтлом, сiрi, як у мерцiв, обличчя його колег i напiвроздягнений Жуль у глибокiй прострацiї. Кiнцiвки i груди йому було оперезано чорними провiдниками, що тяглися до апарата, мов змiї. На виголену макiвку падав з випромiнювача вузенький снiп променiв. Жуль вiдповiдав на поставленi запитання невиразно, млявим глухим голосом. Але робот-дешифрувальник одразу ж "перекладав" усе на звичайну мову, правда, зовсiм без емоцiй.

Протягом перших же годин допиту з'ясувалося он що. Перед Майклом Кардiнгом i його натхненником Жулем стояло завдання - будь-якою цiною послабити команду "Добрих вовкiв". Пiдписавши вигiдний контракт, Кардiнг самовiддано взявся за дiло i невдовзi знайшов досить мудрий варiант конструктивного розв'язання Жулевої iдеї. До речi, iдея ця полягала в тому, аби сконструювати прилад, що мiг би на вiдстанi впливати на нервову систему гравцiв. З цiєю метою знадобилися записи бiострумiв головного мозку всiх одинадцяти "Добрих вовкiв". За велику винагороду потрiбнi вимiри зробив протягом кiлькох ночей лiкар команди. Вiн i не пiдозрював, що за цим криється. А втiм, це його мало цiкавило. Лiкаревi сказали, що записи бiострумiв потрiбнi науцi, i за роботу непогано заплатили.

Коли прилад Майкла Кардiнга було викiнчено, його розмiстили в невеличкому двоповерховому флiгелi на одному з численних монтажних майданчикiв "Уестерн компанi". Лишалося зробити апарат портативним. Але це вже була, як кажуть, суто технiчна проблема. На допомогу стали штучнi бiлковi клiтини, зугарнi записувати iнформацiю, мiкроелементи та iнший арсенал наукових засобiв.

Кiнець кiнцем апарат влiз у пласку спортивну валiзку. В ньому був бiорефрактор, що випромiнював енергiю потрiбної частоти, та iнформацiя про бiоструми кожного iз гравцiв команди "Добрi вовки". Важливу роль вiдiгравала iнкрустована срiблом палиця з круглою головкою. Кожен завиток iнкрустацiї вiдповiдав певному гравцевi команди. Iнакше кажучи, футболiстiв опрацьовували iндивiдуально. Досить було натиснути, скажiмо, на срiбне гроно винограду - i центра нападу "вовкiв" пронизував снiп бiоструменiв. Футболiст ставав вайлуватий, самохiть уповiльнював бiг, навiть не помiчаючи цього. Чiткiсть координацiй у нього притуплялася, i м'яч, посланий напевно вперед, опинявся зовсiм не там, де йому належало б бути...

Судовий процес був грандiозний. Газети таврували тих, хто вносить у спорт огидний дух технiчного втручання. На лавi пiдсудних сидiв Жуль, на якого впали всi грiхи компанiї. Про тузiв Уестерна в жоднiй iз статей не згадували. Власники газет знали, якi довгi лабети в могутньої компанiї. Та незважаючи на це, фiрма зазнала великих збиткiв, i матерiальних, i моральних. Блискучi фейєрверки промов адвокатiв iнколи ненароком освiтлювали найзлочиннiшi моменти в дiяльностi "Уестерн компанi".

Процес мав величезний громадський резонанс. Бiльшiсть визначних босiв з "Уестерн компанi" на чергових виборах було забалотовано.

Чорнила, виляпаного хронiкерами на замiтки й репортажi, цiлком стало б на те, щоб ним замiсть води наповнити затоку Здохлого кита...

IДЕЯ ТРЕТЬОГО КОЛЕСА

Притча

Це сталося давно, дуже давно. Люди тодi були консервативнi й до рiзних новацiй ставились вельми недоброзичливо. Подейкували, нiбито така вже природа людська. Одного разу якийсь Винахiдник з'явився о Комiсiї. На плечах вiн пiдтримував химерний витвiр, що складався з рами, педалей, двох колiс та новенького шкiряного сiдла.

Заїкаючись через свою нiяковiсть, Винахiдник привiтав шановних членiв i, зупинившись посеред зали, опустив долу свiй витвiр. Який бо винесуть вирок?..

– Отже, ви твердите, що на цiй двоколiснiй штуковинi можна пересуватися?
– сказав голова тоном, що не обiцяв нiчого втiшного.

– Але... це легко довести,- вiдповiв Винахiдник, радiючи з такого простого запитання.
– Я можу продемонструвати... Дозвольте?
– I вiн закинув ногу з намiром скочити в сiдло.

– Нi, нi, - жестом зупинив його голова.- Краще скажiть нам, чи знаєте ви, що таке рiвновага? Я маю на увазi несталу рiвновагу.

– Здається, знаю,- непевно промурмотiв Винахiдник.

– Маю сумнiв!
– одрубав голова Комiсiї.- 3 вашого погляду, якщо поставити стiлець на двi нiжки, вiн стоятиме i не впаде?

– Я цього не кажу...

– Нi, ви стверджуєте саме це. Бiльше того. З ваших слiв виходить, що на такому двоногому стiльцi можна вiльно сидiти. Ви просто не знаєте азiв науки, юначе!
– Голова переможно окинув поглядом колег, що ствердно закивали йому.

– Якби велосипед був непорушний, iнша рiч, - почав Винахiдник, коли шумок у залi пригас.
– Але моя машина рухається...

– Ну i що?

– А те, що вона нiбито не встигає впасти. Закон iнерцiї.

– Дурницi!
– обiрвав голова.
– Ви просто забули про принцип вiдносностi.

Винахiдник важко зiтхнув.

– Як учить нас Галiлей, - пiдвищив голос голова, - байдуже, чи то човен пливе мимо берега, чи берег пливе повз човен. Досить застосувати цей принцип до вашого вело... велопеда...

– Велосипеда, - поправив зблiдлий Винахiдник.

– Тим паче! Хай сам Галiлей розсудить, на чиєму боцi правда!
– вигукнув голова.
– Сподiваюсь, для вас Галiлео Галiлей - авторитет?!

Винахiдник спроквола кивнув. Бiдолаху обiйняло якесь запаморочення.

– Чудово, - урочисто закiнчив голова.
– Отже, все одно, чи то ви пересуваєтесь мимо нас, чи ми повз вас. Тому зробимо так. Сiдайте на свiй ве... велосiд, а ми промаршуємо поперед вами. Якщо ви всидите, - значить, ваш дiдько старший, i я можу йти у свинопаси.

Винахiдник видерся на велосипед. Жовте сiдло жалiсно зарипiло.

Тiєї ж митi члени Комiсiї за сигналом голови пiдхопилися з мiсць i пiд звуки маршу, що його забурмотiв якийсь сухенький, наче тараня, дiдок, рушили колоною мимо Винахiдника.