Чтение онлайн

– Ну й безглузда крадiжка!
– не переставав обурюватися заступник начальника дiльницi.
– Затратити стiльки працi, вдатися до таких засобiв перестороги i взяти мiзерiю!

– Хiба мало божевiльних у цьому мiстi, - флегматично зронив начальник.
– Їм би звиватись у гамiвнiй сорочцi, а вони ходять на волi, та ще й роблять свiй бiзнес...

Приблизно так само наслiдки операцiї Флетчера (а костюм мiстера з зарослим перенiссям викрав не хто iнший як вiн) оцiнив шеф бюро розшуку. Правда, його здивував iнший бiк цiєї iсторiї.

– Божевiльний, - сказав вiн, - нащо ти приволiк весь костюм? Досить було самої бляшки.

– Дуже ж бо я хвилювався, - виправдовувавсь Флетчер, переступаючи з ноги на ногу.
– Нiяк не мiг її, кляту, намацати. Отож прихопив iз цим ганчiр'ям.

Коли всi вiкна було задраєно i черговий робот зачинив за собою дверi, начальник бюро з радiсним хвилюванням увiмкнув у пiдсилювальну систему бляшку - технiчне чудо, на яке вiн поклав мало не третину свого капiталу.

Вадою бляшки було те, що записувала вона все поспiль, i подеколи годинами доводилось вислуховувати всiлякi нiсенiтницi на кшталт нудних iнтимiв клiєнта з дружиною.

Ось i тепер початок був зовсiм нецiкавий. Шеф невдовзi навiть куняти став пiд монотонне потрiскування розрядiв та короткi пустопорожнi фрази. I раптом вiн аж пiдскочив: у кiмнатi зазвучав голос президента "Уестерн компанi".

– Технiчно все лишається як i ранiше, - казав той.
– Вiд вас, любий Жуль, ми чекаємо тiльки одного: керiвництва.

– Але послухайте...
– В голосi президентового спiврозмовника почулися запопадливi нотки.
– Ми ж домовлялися з вами заздалегiдь, що пiсля цього... е-е... дослiду я буду вiльний. Тепер усе обертається iнакше.

– Вашу безпеку я гарантую, - холодно заперечив президент.

Слухаючи подальшу розмову, начальник бюро розшуку з досадою пересвiдчився, що йдеться про щось досить добре вiдоме обом спiврозмовникам, але зовсiм для нього незбагненне. Звичайно, все це пiдтверджувало безпосереднiй зв'язок мiж Жулем та президентом Уестерна. Але яка вiд того втiха!.. Аж раптом мiстер Жуль в суперечцi з президентом сказав:

– А ви скiльки заробили на "бородатих"?

Шеф подався вперед, до болю в пальцях стис бильця крiсла.

– Правильно, компанiя дещо на цьому мала, - по паузi сказав Жулевi президент.
– Але й нам цi "хлопчики" влетiли в копiєчку.

Далi знов розмова торкнулася чекiв, якихось недоплачених сум, бiострумiв...

Начальник бюро розшуку натис кнопку виклику.

– Джона Варвара, - кинув вiн роботовi, що майже зразу появився в дверях.

Нечутно, мов привид, робот зник.

Шеф вважав Джона Варвара одним iз найдосвiдченiших своїх детективiв i часто радився з ним з приводу найкаверзнiших питань.

Коли Варвар з'явився на виклик, начальник бюро коротко переказав йому змiст записiв, зроблених на бляшцi.

– Як бачите, - на закiнчення сказав вiн, - ви недарма прилаштували цю штуковину до пiджака того суб'єкта. Гадаю, його треба взяти. До нього тягнуться всi ниточки.

– Але зробити це варто якнайделiкатнiше.

– Для цього, Джонi, я й викликав вас, - довiрливо сказав шеф.
– Успiх операцiї дасть нам... Ну, ви самi розумiєте. На карту поставлено все... Одне слово, кого ви вiзьмете з собою?

Джон подумав.

– Флетчера, - нарештi сказав вiн.

– Що ж, не заперечую. Витрати хай вас не бентежать...

Операцiя

Жуль з'явився в Уестернi недавно, десь рiк тому. Правлiнню компанiї зразу ж припала до душi його надзвичайна здатнiсть влаштовувати рiзнi темнi справи.

Вершити їх Жулевi допомагали невичерпна винахiдливiсть, жорстокiсть, певна обiзнанiсть у технiцi й цiла вервечка iнших якостей, котрi навряд чи можна вважати за позитивнi.

Вершиною Жулевої дiяльностi була, звичайно, афера з "Добрими вовками". Мабуть, тiльки його диявольська уява могла породити такий план.

Коли Жуль виклав свою iдею президентовi, той захоплено поплескав його по плечi й вигукнув:

– Ну й голова! Либонь, давно за нею зашморг скучив. З таким обдаруванням, Жуль, ви можете стати одним iз найповажнiших бiзнесменiв. Якщо, звiсне дiло, по дорозi вам не доведеться присiсти на електричний стiлець... Що вам треба, аби успiшно здiйснити свiй задум?

– Грошi.

– Це ви одержите. Щодо винагороди ми теж домовились.

– I пiсля цього я буду вiльний?

– Як вiтер.

– Я пристаю на вашу умову.

– Отже, - сказав президент компанiї, - ви негайно вилiтаєте на пiвдень, до того, як його?..

– Майкла Кардiнга, - пiдказав Жуль.

– Так, так. А без нього й справдi не обiйтися?

– Вiн єдиний, хто може в даному випадку стати нам у пригодi, - сказав Жуль.

I це була правда.

Молодий маловiдомий учений, дещо дивакуватий, непокiрний (його й начальство за це недолюблювало), спромiгся за досить короткий час свого перебування в Уестернi створити феноменальний апарат трансформацiї бiострумiв, який i було використано пiд час матчу "Добрих вовкiв" i "Бородатих хлопчикiв"...

Пiсля того, як Майкл Кардiнг зробив своє дiло, в Уестернi стали вважати його зайвим. Це не значить, що Кардiнга не можна було експлуатувати далi. Навпаки - роботи йому знайшлось би чимало. Але рiч у тiм, що останнiм часом Майкл дозволив собi кiлька зухвалих випадiв проти можновладної верхiвки компанiї. Про це запопадливо доповiли правлiнню численнi iнформатори, штатнi й добровiльнi. Керiвнi боси знали, що в даному випадку заткнути рота чеком не вдасться, i кiнець кiнцем, аби не ризикувати, поклали прибрати Кардiнга.

Цю делiкатну операцiю доручили Жулевi, й вiн виконав її бездоганно. За день до смертi пiдпоєний Кардiнг жартома навiть заповiт написав...

I ось тепер Жуль летить на захiд, аби виконати ще одне делiкатне доручення. Крiзь iлюмiнатор лiтака видно далеку землю... Господи, як вiн не хотiв братися за це дiло. Але вибору не лишалося, й так за кiлька останнiх днiв вiн мало не наклав головою. Ну та пiсля цього вiн уже зав'яже...

Коли лiтак приземлився i Жуль з невеличким саквояжем зiйшов на бетоновану дорiжку аеродрому, до нього, вiдтiснивши всiх своїх конкурентiв, пiдскочив таксист. Вiн пiдхопив Жулеву ношу й догiдливо сказав: