Чтение онлайн

Ватсон швидко перестроїв приймач.

– Друга станцiя мовчить. Мабуть, мiститься на континентi, який зазнав стихiйного лиха.

Навратiл увiмкнув вiдеофон:

– Товаришко Молодiнова, збiльшить швидкiсть. Є загроза, що прибудемо надто пiзно.

– Почалися вибухи вулканiв вже й на другому континентi!
– вигукнув Вроцлавський.

Всi замовкли. З жахом в очах спостерiгали картину на екранi.

– Перша станцiя також замовкла...

Ватсон витягнув з кишенi хусточку i повiльно витирав пiтне чоло.

– Своїм нещасливим пророцтвом я нiби накликав катастрофу...
– сказав вiн скрушно.
– Адже я казав, що тут ми не зустрiнемо нiяких людей...

– Не випереджайте подiї, - заспокоював його Навратiл.
– Вулканiчна дiяльнiсть справдi страшне явище, але все життя на планетi вона знищити не може. Особливо коли йдеться про все людство. Мешканцi планети все-таки розумнi створiння. Знають радiо, а отже, - цiлком iмовiрно, - мають i авiацiю. В найгiршому разi, врятуються в повiтрi.

***

"Промiнь" уже наблизився до планети настiльки, що її поверхню можна було спостерiгати простим оком. Вулканiчнi спалахи досi ще не згасали.

Мадараш вбiг до кабiни управлiння i похитнувся. На його обличчя впало багряне сяйво червоного сонця, яке слiпучо свiтило з зоряного неба. В руцi вiн судорожно стискував щойно проявлену, ще мокру, фотографiю.

– Товаришко Молодiнова, товаришу Навратiл...

На знiмку була зображена частина планети з правим континентом. В кiлькох мiсцях з її поверхнi здiймалися вогненнi кулi. На вершинi однiєї з них, як терновий вiнець, химерно клубочився дим. З мороку яскраво-фiолетовим кольором свiтилося зубчасте гiрське пасмо.

– Це не вибухи вулканiв, це...
– голос Молодiнової урвався.

– ...вибухи атомних бомб!
– прошепотiв Навратiл. Мадараш витягнув авiацiйнi знiмки вибухiв у Хiросiмi та Нагасакi i поклав їх поруч з фотографiєю.

– Сумнiву немає...

– Планета Iкс дуже радiоактивна!
– почулося повiдомлення з кабiни спостереження.

– Ми прибули надто пiзно!.. Безумцi, чи для того дала їм природа розум, щоб вони взаємно знищували одне одного?
– Молодiнова стиснула кулаки.
– Вони самi собi проголосили смертний вирок... I яка жахлива смерть! Тi, що не загинуть одразу, будуть довго конати в страшних муках...

"Промiнь" наблизився до планети ще бiльше. I тiльки тепер, побачивши згасаючу атомну вiйну на власнi очi, кожен ясно усвiдомив, що тут, за мiльярди кiлометрiв вiд Землi, зараз вiдбувається трагедiя, якої Всесвiт досi не знав.

Всi, хто був вiльний, зiбралися в клубi й мовчки спостерiгали грiзну сцену. Нiхто не хотiв зараз лишатись на самотi, усiх тягло до колективу.

Ватсон притулився лобом до холодної шибки вiкна й прошепотiв:

– Нiколи я не думав, що побачу наяву Дантове пекло! "Земля, слiз повна, вихор пiдганяє, жахлива блискавка в багрянцi промайнула..."

Ще кiлька вибухiв - i на планетi Iкс запала мертва тиша. Тiльки то тут, то там хмари диму та пилу проривало багряне сяйво вогню.

"Промiнь" спустився ще нижче i обертався навколо планети на мiнiмальнiй висотi.

На екранi астротелевiзора пробiгала жахлива картина суцiльної руїни: палаючi мiста, села i лiси; спаленi на вугiль поля. Де-не-де валялись трупи тих, кого вибухи застали на бiльшiй вiдстанi. Гiрськi масиви та металевi конструкцiї свiтились зеленкувато, як натертi фосфором. Так само сяяла й уся атмосфера не освiтленої сонцем пiвкулi.

А над усiм цим палала кривава Проксима. Здавалось, вона також плакала. Довгi язики протуберанцiв вилiтали до чорного неба i повiльно вiдривались вiд своєї вогненної матерi.

– Нагорi атомна енергiя, яка дарує життя, а знизу - та, що це життя знищує...

Плакали всi, i нiхто цього не соромився.

– Радiоактивне випромiнювання має незвичайнi властивостi. Воно таке ж потужне, як i космiчнi променi. За всiма ознаками, проникає на п'ятсот метрiв у землю, - почувся голос у репродукторi.

Северсон схопився за голову.

– Товаришi!
– закричав вiн.
– Я вас зраджував. Тепер бачу, яким злочинцем є Олаф, якими вбивцями є "Браття сильної руки"!

Мадараш вiд несподiванки впустив кiнокамеру, якою саме вiв кiнозйомку найбiльш приголомшливого в iсторiї людства документа. Вченi пiдбiгли до Северсона, гадаючи, що той збожеволiв.

– Що ти кажеш, мiй любий?! Опам'ятайся! Не втрачай розуму! Така катастрофа нашiй Землi вже не загрожує, ми давно послали атомних авантюристiв пiд три чорти!

– Не бiйся, Аленко, я не збожеволiв. Тiльки я вже бiльше не можу мовчати. Цей жах унизу одкрив менi очi. Не можу мовчати!
– вiн через силу пiдвiвся.
– Я вам усе повинен сказати... З нами летить убивця! Убивця, який за вашою спиною готується влаштувати ось таке!
– показав вiн на планету Iкс.
– Це - Дiтрiхсон; так, мiй праплемiнник Олаф! А я його приховував!

– Але ж Дiтрiхсон не може бути вашим праплемiнником, я знаю його вже давно, - похитав головою Ватсон.
– Його пращури переїхали до Америки щось близько тисяча вiсiмсот шiстдесятого року. Заспокойтесь, Северсон, у вас трошки розгулялися нерви, але незабаром все це мине. Катастрофа на планетi Iкс сильно вплинула i на нас... Вроцлавський, та не стiйте ж ви, як соляний стовп! Принесiть якихось лiкiв, чи що!

– Нiчого не треба, дайте менi говорити. "Братство сильної руки" iснує, це не моя вигадка. Про це сказав менi сам Дiтрiхсон, коли ми з ним зустрiлись у Празi... Тут, у моєму щоденнику, ви прочитаєте все!
– вiн витяг з кишенi блокнот i кинув його на стiл.
– Це злочинцi, якi гадають, що вони вищi за iнших людей i що їм судилось володiти свiтом. Сила i влада ось їхня мета. Можливо, вони мають i приховану атомну зброю, яку колись скинуть вам на голову. Зараз ми, а пiсля нас - хоч потоп!
– показав вiн тремтячою рукою за вiкно.

– Безглуздя!
– рiзко запротестував Грубер.
– Хiба може на нашiй Землi iснувати зараз хоч одне створiння, що називається "гомо сапiєнс", "розумна людина", яке б не знало, що атомна вiйна насамперед знищить агресора?.. Така людина вже давно повинна була б лiкуватись у божевiльнi.

– Облиште, хай говорить!
– урвав його Фратев.

– Так, "Братство сильної руки" готує вiйну!
– вперто повторив Северсон.
– Дiтрiхсон сказав менi це ясно й вiдверто. Вiн обiцяв менi, що в разi їхньої перемоги я буду таким же володарем, як i вони. Я цього нiколи не прагнув, повiрте менi. Я просто не хотiв зрадити свого праплемiнника i заспокоював себе тим, що, зрештою, переконаю, умовлю його... Але тепер, над домовиною планети Iкс, я з жахом зрозумiв, кого приховував. Я зрозумiв, що про злочин не можна мовчати, бо замовчувати - значить бути спiвучасником злочину... Чопу я так пiзно усвiдомив це?