Чтение онлайн

Вона витягла з футляра демодулятор i простягнула Северсону:

– Поглянь, як весело сяють вони нам назустрiч!

Северсон дивився на сонця, затамувавши подих. Якi вони барвистi! Одне - жовте, як наше, друге - оранжеве, а третє - яскраво-червоне.

– До якого з них ми летимо?
– запитав вiн задумливо.

– До отого найбiльшого, червоного. Кажу, правда, до найбiльшого умовно, бо насправдi Проксима Центавра - найменша в тризiр'ї. Воно здається великим, бо до нас найближче.

– Як далеко вiд нього iншi сонця?

– Приблизно за чотирнадцять свiтлових днiв. Наш "Промiнь" пройде таку вiдстань максимум за шiсть тижнiв. Туди також зазирнемо, коли розпрощаємось з мешканцями планети Iкс. Це буде цiкава подорож! Жовте сонце - Альфа Центавра А - має сiм планет, а оранжеве - Альфа Центавра Б - чотири. Цiлком можливо, що на якiйсь з них знайдемо мислячi створiння типу земних людей. Обидва сонця взаємно обертаються з своїми сонячними системами навколо спiльного центра ваги. А навколо цiєї пари рухається Проксима з своїми планетами.

Ззаду "Променя" почувся шум i гуркiт атомних двигунiв. Тризiр'я зникло з поля зору апарата. Небо почало обертатись; з'явилось сузiр'я Дiви, потiм Волосся Веронiки, Малий Вiз з Полярною Зiркою, Кассiопея та сузiр'я Андромеди, посеред якого сяяла непоказна зiрочка - Сонце нашої сонячної системи.

Тiльки-но "Промiнь" зайняв нове положення - кормою вперед, - Северсон розстебнув запобiжний пояс i пiдвiвся з крiсла. Вiн злякано скрикнув: ноги його не тримали.

– Я просто дурень!
– почервонiв вiн.
– "Промiнь" гальмує, i тому до нас повернулась сила тяжiння... Знаю про це, а забув...

– Не звертай на це уваги. Чи мало чого забуде людина за п'ять рокiв?.. Перш нiж почнеш ходити, Лайфе, перевзуйся. Черевики з сталевими пiдошвами зайвi; пiдлога вже не намагнiчена.

Северсон пройшов кiлька крокiв, тупнув ногою.

– Безперечно, до ваги звикнеш швидше, анiж до її вiдсутностi. У мене таке приємне вiдчуття, нiби я вже стою на твердому грунтi.

Вiн витяг з кишенi олiвець, пiдняв його вгору й пустив. Той не повис у повiтрi, як це сталося б пiвгодини тому, а досить швидко упав на пiдлогу.

– Справдi, як на Землi!

На вiдеофонi заблимав червоний вогник:

– Алено, зайдiть до кабiни управлiння! Северсон лишився один.

За цi довгi роки роботи в лабораторiї вiн вивчив усi апарати так досконало, що мiг уже працювати самостiйно.

– Ще двадцять хвилин...
– сказав вiн, глянувши на годинник, i поклав перед собою великий блокнот-щоденник.

"З чого почати?
– роздумував вiн, неуважно покусуючи кiнчик олiвця. Стiльки вражень!"

– Будьте здоровi та веселi, дядечку! Як ся маєте?
– пролунало раптом з дверей.

Олаф! Чого йому тут треба?

Северсон глянув на нього з подивом i замiсть вiдповiдi тiльки кивнув головою.

– У вас такий вигляд, нiби ви кислицю вкусили! Може, не радi менi? солодко посмiхнувся Дiтрiхсон.
– Я повинен тут на годинку замiнити Свозилову. Вона на нарадi капiтанiв. Бачу, що ви були б їй бiльш радi, анiж власному праплемiнниковi. Ну, та це не має значення... Яка тут у вас серйозна справа?

– За десять хвилин повинен витягнути з мiжзоряного простору штучний бiлок. Я виставив його для опромiнювання нуль-променями. Дослiд номер вiсiмсот двадцять три. Втiм, я це зроблю сам.

– Як я бачу, ви сьогоднi не в доброму гуморi, дядечку. Ну, як хочете. Подивлюсь тодi, як iде приготування їжi.

– I про це я потурбуюсь сам, - пробурчав Северсон. В очах Дiтрiхсона спалахнули зеленi вогники, але вiн одразу опанував собою. Сiв у крiсло i задивився на контрольний щит котла високого тиску.

– Послухайте, в мене виникла iдея, - звернувся вiн за хвилину до Северсона.
– Чи хотiли б ви порадувати свою наречену?

– Порадувати?.. Чим же це?
– запитав той неохоче.

– Дослiдом вiсiмсот двадцять чотири, який, можливо, принесе несподiванi результати. Потiм можете вiльно сказати, дядечку, що це була ваша iдея. З радiстю вам її дарую.

– Не варто. Не люблю хвалитись чужим пiр'ям, як каже Навратiл... Як ви собi цей дослiд уявляєте?

– Загалом просто. Дослiдимо, якi змiни викличе в штучному бiлку радiоактивне опромiнювання. Поки Свозилова повернеться, дослiд буде закiнчено. Вона здивується, коли ми їй запропонуємо оглянути бiлки пiд електронним мiкроскопом!

Северсоновi ця пропозицiя сподобалась. На якусь мить вiн навiть позбувся неприємного вiдчуття од присутностi Олафа.

– Погляньте...
– Дiтрiхсон витягнув з шафи плескуватий закритий резервуар з бiлками i подав його Северсону.
– Зайдiть з цим до атомної електростанцiї. А втiм, не заходьте туди через головний вхiд, щоб даремно не турбувати чергових бiля реакторiв. Пройдiть заднiми дверима номер чотирнадцять. Прямо проти дверей побачите стiну з кiлькома засувками. Вiдкрийте одну з них i покладiть туди касету з бiлками. Лишiть їх там на п'ять хвилин, цього цiлком вистачить. Потiм принесiть їх сюди, оце й усе. Нiчого складного в цьому немає. А я тим часом подбаю про дослiд номер вiсiмсот двадцять три... Коли витягнути касету?

– За двi хвилини. Я ще вам допоможу...

– Хiба я маленька дитина?.. Ви спокiйно собi йдiть, шкода часу. Свозилова може незабаром повернутись, i наш сюрприз не вдасться.

Бiля дверей номер чотирнадцять Северсон зупинився.

"Чи не послав мене Олаф геть тiльки для того, аби щось натворити в лабораторiї?" - спало йому на думку. Вiн уже хотiв був повернутись, але передумав: за десять хвилин його вiдсутностi Олаф нiчого не встигне зiпсувати. А втiм, все потiм доведеться як слiд перевiрити.

Заглиблений у свої думки, Северсон не помiтив скафандрiв, що висiли на протилежнiй стiнцi вузького коридора. Пiдвiвся навшпиньки, схопився за металеве колесо герметичної засувки i кiлька разiв крутнув його.

– Ще мало...
– сказав вiн пiсля першої невдалої спроби вiдчинити грубезну заслону. Крутнув колесо далi.

– Зупинiться, ради бога, зупинiться!
– закричав хтось, схопивши його за руку.

Северсон здригнувся i швидко озирнувся... Ватсон!

– Ви що - збожеволiли, чоловiче?! Вам життя остогидло?! Хiба ви не знаєте, що, коли вiдкриєте цю заслону, вас прониже смертоносне радiоактивне випромiнювання?!.. Дивуюсь Навратiлу, що взяв до корабля такого невiгласа! А ще бiльше мене дивує Дiтрiхсон. Чому вiн вам, дурень, не сказав, що тут нiхто не повинен перебувати без скафандра? Хiба ви їх не бачите?.. Оцей ваш iдiотський дослiд з бiлками мiг легко скiнчитись розпадом бiлкiв вашого тiла!