Чтение онлайн

Северсон ляснув себе по лобi:

"Я просто дурень! Як це я не догадався зразу: Ватсон робить те саме, що й я - пiдслухує з допомогою вiдеофону. Що ж вiн хоче вивiдати?.. Нi, тепер уже справдi настав час втрутитись".

Вiн вирiшив одразу ж пiсля чергування розповiсти про все Аленi й попросити, щоб вона поiнформувала Навратiла про обох змовникiв.

Та тiльки-но вiн зайшов до клубу, де мав зустрiтися з Аленою, як зупинився вражений.

В порожньому залi бiля вiкна з покрученою сосною сидiв... Ватсон. Вiн так заглибився в перегляд якихось паперiв на столику перед ним, що нiчого не помiчав довкола.

"Ватсон у клубi?! Нiколи ранiше вiн сюди не ходив. Що це вiн замислив?" - промайнуло в головi Северсона.

Ватсон тримався спокiйно. Його очi часом навiть посмiхались двома вiялами зморшок бiля скронь. Переглянувши папери, вiн акуратно склав їх у великий стос, сперся лiктем на раму вiкна i, машинально погладжуючи посрiблене сивиною волосся, задивився у зоряне небо.

До залу поступово збирались усi астронавти. Кожен з них, помiчаючи Ватсона, дивувався так само, як i Северсон, але нiхто з цього приводу не сказав анi слова.

– Як тобi подобається цей вiдвiдувач?
– прошепотiв Северсон, коли до нього пiдсiла Алена.

– Я йому рада. Нарештi набрався розуму.

– Ти знала, що вiн сюди прийде?

– Так, менi про це сказав Навратiл.

– Звiдки така змiна? Чого йому треба?

– Ти - невиправний!
– засмiялась Алена.
– В усьому бачиш якусь таємницю.

– А отой приймач i зашифрованi позначки - то нiчого не означає?! ображено запитав Северсон.

Алена вже не встигла вiдповiсти. Навратiл пiдвiвся i зробив знак рукою:

– Сiдайте, друзi, послухаємо академiка Ватсона. Вiн хоче розповiсти нам щось дуже важливе.

Северсон запитливо глянув на Алену. Вона знизала плечима.

– Знаю добре, що багато хто-з вас вважає мене вiдлюдком, мiзантропом...
– сухо й холодно заговорив Ватсон.
– Саме тому я хотiв би звiтувати за свою самотнiсть...
– Вiн помовчав i обвiв поглядом присутнiх.Сьогоднi я вже можу сказати, чому я не ходив до клубу. Менi потрiбно було багато часу. Я намагався розгадати змiст слiв незнайомої мови мешканцiв планети Iкс...

Серед нечисленної аудиторiї прокотився рух здивування, але Ватсон не звернув на нього нiякої уваги.

– Сподiваюсь, менi це частково вдалося зробити... Алена злегка штовхнула Северсона i багатозначно пiдморгнула.

– Як я вже доповiдав товаришцi Молодiновiй, планета Iкс надсилає свої передачi двома станцiями. На жаль, другу я виявив тiльки недавно, i передає вона на зовсiм iншiй мовi, анiж перша. Тому вся моя робота стосується виключно потужнiшої станцiї, яку ми вже чуємо багато рокiв...

Ватсон пiдiйшов до магнiтофона i клацнув вимикачем. По залу розлiгся скиглячий голос.

– Так говорять мешканцi планети Iкс нормально. А тепер пустимо плiвку повiльнiше... Будьте уважнi... Найчастiше почуєте слова: "вехагете", "есвеелес", "охогхiм", "еесвеелен", "гехе"... Очевидно, це найбiльш вживанi незнайомими людьми вирази.

Я встановив слова, якi найчастiше вживаються в бiльшостi мов свiту, i дiйшов до висновку, що серед тих слiв, якi ви щойно почули, насамперед повиннi знайтись займенники, дiєслово "бути" i таке iнше.

Було б надто довго описувати, як крок за кроком я розкривав змiст невiдомих слiв. Хто зацiкавиться цiєю проблемою ближче, може вивчити цей ось матерiал, - поклав вiн руку на грубий стос паперiв.
– Я б хотiв звернути вашу увагу, що шлях до розв'язання був дуже складний. Спочатку я звернувся до найрiзноманiтнiших дешифрувальних систем, якi вiдомi з найдавнiших часiв. Це нiчого не дало. Потiм я вивчив науковi працi академiкiв Грозного та Лекси, якi розшифрували невiдому письменнiсть на написах зi Сходу. Але й це менi небагато допомогло. Тiльки пiсля цiлого року марних шукань я помiтив, що деякi слова, хоча й мають однаковi лiтери, коли б це було сказано нашою мовою, вимовляються щораз по-iншому. Рiзниця тiльки у висотi тону складiв. Невiдомi люди, власне, не говорять, а спiвають. Для нашого слуху це не дуже приємно, а для них - має велике значення. Окремi тони їм замiняють лiтери.

А тепер я прочитаю вам переклад кiлькох фраз, якi менi вдалося зрозумiти...

"Математичний турнiр (поєдинок чи олiмпiада) мав хороший перебiг i високий рiвень. Абсолютним переможцем є... (незрозумiле iм'я)".

"Ворожа держава (чи континент) прагне знищити нашу цивiлiзацiю (чи релiгiю). Бог нам вклав у руки меч (чи зброю), щоб ми покарали боговiдступникiв. Наша земля (континент) для нас занадто мала. Найурожайнiшi мiсця мають безбожники (незрозумiла назва народу), а ми голодуємо. Ми повиннi поширити свiй життєвий простiр. Наш терпець уривається. Оголосимо священну вiйну..."

Здається, наше вiдвiдання планети Iкс не буде приємним. З результатiв, якi я дiстав цiною довгої i наполегливої працi, видно, що там наближається буря. Можливо, ми потрапимо саме в розпал...

Вiн замовк. В залi стояла важка тиша.

– Признаюсь, - i, мабуть, я кажу вiд iменi усiх, - що мене академiк Ватсон приємно здивував, - заговорив Навратiл.
– За його гiгантську працю ми повиннi висловити йому щиру й палку подяку...

Захопленi оплески пiдтвердили його слова.

– В усякому разi, для нас ця робота має велику цiннiсть. Вона полегшить нам зав'язати стосунки з мешканцями планети Iкс. Проте не гнiвайтесь, товаришу Ватсон, якщо покажу вам i на темний бiк питання. Безперечно, ви знаєте, що i вам, i нам я бажаю на цьому шляху найбiльшого успiху. Я не беру також пiд сумнiв i вашу сумлiннiсть. Однак боюсь, що при всiй ретельностi в розшифрованi, ми можемо легко пiддатись оманi. Не забувайте, що наше мислення надто "земне", щоб ми могли проникнути в мислення невiдомих створiнь тiльки на основi звукових записiв. Припускаю, правда, можливiсть, що академiк Ватсон розкрив закономiрностi невiдомої мови, але боюсь, що змiст слiв у багатьох випадках iнший, анiж той, якого надаємо йому ми.

Почалась жвава дискусiя. Однi стали на бiк Ватсона, iншi погоджувались з Навратiлом.

– Я вирiшив вивчити музику невiдомих людей, - заявив Мадараш, коли вченi розходились до своїх кают.
– Для вiдкриття її закономiрностей словники не потрiбнi

Северсон був такий приголомшений повiдомленням Ватсона, що всю бесiду спостерiгав немов увi снi.

"Вiн самовiддано працював, а я його пiдозрював... Але чому вiн так часто зустрiчається з Олафом? Навiщо пiдслухує розмови? А хто менi запхнув до кишенi отой застережний лист?.. Нi, ще не все гаразд. Чи не розшифровує вiн ту мову з iнших мiркувань?"

Роздiл XXIX

Гарний слуга

страшний хазяїн!

– Увага, увага! За десять хвилин вмикаємо реактори двигунiв! Приготуйтесь, корабель почне обертатись!..
– голос чергового капiтана Надiї Молодiнової лунає з репродукторiв урочисто.

– Ура, наближаємось до мети!
– вигукнула Алена.
– Подорож була чудова, але всьому свiй час. Признаюсь тобi, Лайфе, що ця одвiчна нiч вже iнодi починала дратувати мене. Навiть не уявляєш, яка я рада! Ти теж, правда?.. От буде чудесно, коли вiдчуємо пiд ногами твердий грунт, а над головами в нас засяє справжнє сонце. I навiть не одне, а цiлих три зразу!