Чтение онлайн

– Це, безперечно, так, - палко сказала Алена. Северсон промовчав.

Роздiл XXVII

Прогулянка

в безповiтряному просторi

Вiдхилення "Променя" бодай на мiзерну частку градуса вiд свого маршруту означало б втрату мети i блукання нескiнченним Всесвiтом, тому пiсля зустрiчi з туманнiстю вся увага астронавтiв була зосереджена на виправленнi траєкторiї корабля. Вимiри виконувались з усiєю можливою точнiстю; пiсля порiвняння окремих результатiв допущенi помилки виправлялись, i тiльки пiсля цього визначались остаточнi данi про маневрування.

Цей час загальної посиленої дiяльностi Северсон використав для виконання завдання, яке йому дав Дiтрiхсон. Вiн потай винiс з лабораторiї поляризацiйний апарат, опромiнив Олафову каюту i, знайшовши в нiй описаний праплемiнником тайник, забрав двi металевi коробки.

"Половину завдання виконано!" - з полегкiстю зiтхнув вiн аж у своїй каютi i взяв до рук одну з коробочок.

Що в нiй може бути?.. Шкода, що тут нема сили тяжiння - навiть не визначиш, яка вага предмета.

Матово-бiлий метал був гладенький, без жодних написiв чи значкiв.

Северсон потрусив коробочку над вухом - всерединi нiчого не ворухнулось.

Вiдкрити чи не вiдкривати?

"Краще не треба...
– вирiшив вiн нарештi.
– Олаф, безперечно, даремно не застерiгав би".

Дiтрiхсон просив викинути коробочки в реактор. Але щоб це зробити, треба насамперед розвiдати обстановку, тому Северсон рушив до атомної електростанцiї.

Грубер та Мадараш, якi чергували бiля реакторiв, не звернули уваги на Северсона. Вони сидiли перед довгим напiвкруглим пультом i уважно стежили за контрольними екранами.

– Пе-триста двадцять сiм... Ер-сiмдесят два... А-сто тридцять шiсть... Ка-сiмсот тридцять...
– пролунав голос Навратiла з гучномовця вiдеофону.

Вченi покрутили кiлька ручок, подивились один на одного, кивнули головами на знак згоди, i Мадараш доповiв:

– Пе-триста двадцять сiм, Ер-сто сiмдесят два, Ка-сiмсот тридцять виконано!

– Чи можу я оглянути реактори двигунiв?
– запитав Северсон, коли запала пауза.

– Нi!
– уривчасто кинув Грубер.
– Заждiть.

– Двигуни зараз працюють, - привiтнiшим голосом пояснив Мадараш. Коли виправимо траєкторiю,- прошу. Я навiть допоможу вам вивчити їхню будову.

– Пробачте, - збентежено промимрив Северсон.
– Я зовсiм забув про це...

"Який я дурень!
– дорiкав вiй сам собi, йдучи до своєї каюти. Прокляте неуцтво! Проклятi коробочки з праплемiнничком i всiм його пiдступним "Братством"!.. Чому я взагалi поводжуся, як iдiот?.. Навiщо менi Олаф наказав кинути коробочки до реактора?.. Мабуть, їх треба просто знищити... Однак не для цього ж вiн брав їх сюди, на корабель?.. Нi, хай там що, але треба дiзнатись, в чому суть справи!"

Розкрити коробочку було не так легко, як здавалось на перший погляд. Кришка прилягала так щiльно, що пiд неї не можна було просунути вiстря ножа, та й метал виявився значно твердiшим, анiж гадав Северсон.

Чимало поморочившись i зламавши нiж, Северсон з досадою шпурнув коробочку додолу. Чи то сприяла цьому пружна обшивка каюти, чи то удар припав на потрiбне мiсце, але коробочка враз розкрилась, а з неї випливли смужки шовковистого паперу та кiлька скляних ампулок, в яких звичайно тримають лiки для iн'єкцiй. Вiн схопив одну i глянув проти свiтла. Рiдина в ампулi була абсолютно прозора.

А коробочка тим часом продовжувала свою подорож по каютi, розсипаючи ампулки. Пружнi стiнки вiдбивали летючi предмети в найрiзноманiтнiших напрямках. За кiлька секунд каюта стала схожою на вулик, де снує рiй.

Коробочку та кiлька ампулок Северсон спiймав досить швидко, а потiм справа ускладнилась. Вимахуючи шкiряним шоломом, вiн лiтав по каютi, нагадуючи самому собi чудакуватого професора-ентомолога, який з сачком у руцi бiгає луками за рiдкiсним метеликом. Минуло не менш як двадцять хвилин, поки Северсон скiнчив своє полювання. Аж тодi вiн заходився детально оглядати ампули.

Пiсля марних зусиль розiбрати напiвстертi написи на склi Северсон поклав ампулки назад до коробки, а одну старанно загорнув у папiр i запхнув до кишенi, - на всякий випадок, як речовий доказ.

Коробочку вiн сховав у шухлядi, серед бiлизни.

***

Реактори двигунiв знову замовкли. Життя екiпажу ввiйшло в нормальну колiю.

На пропозицiю Молодiнової, розпорядок дня трохи змiнили: пiсля шестигодинного чергування кожному вченому придiлялось ще двi години для наукової працi. Для систематичностi спостережень розподiлили також i областi дослiджень: Чан-су з Цагеном мали дослiджувати радiозiрки, Навратiл - центр Галактики, Ватсон - її околицi, Шайнер вивчатиме "новi" зiрки. Фратев перевiрятиме паралакси свiтил. Словом, роботи вистачало всiм. Нiхто не скаржився, що час тягнеться повiльно.

Вiльнi хвилини, якi траплялись у Северсона, вiн присвячував "розвiдувальнiй роботi", однак Алена до цього вже втрачала iнтерес.

– Ми стежимо за Ватсоном багато днiв, спостерiгаємо його пiд час роботи, пiдслухуємо пiд дверима каюти, а що виявили?
– запитувала вона. Нiчого! Правда, в нього в каютi є приймач i блокнот з таємничими зазначками. Але що в цьому злочинного?

Северсон не заперечував дiвчинi, однак продовжував свою справу потай. Вiн цiкавився не тiльки Ватсоном, а й Дiтрiхсоном та взаєминами мiж ними.

Олаф нарештi одужав. Коли Северсон дiзнався про це, вiн одразу ж сiв до вiдеофону i набрав номер запасного апарата Ватсона.

Його припущення пiдтвердились: Олаф справдi вiдвiдав Ватсона ранiше за iнших.

З величезним напруженням Северсон стежив за тим, що вiдбувається в каютi Ватсона. Господар i гiсть розмовляли, як давнi друзi.

– Як себе почуваєте, болящий? Дуже радий, що бачу вас знову живим i здоровим!
– привiтав Олафа Ватсон.

– Живий - то правда, але хвороба таки далася менi взнаки... Я вам дуже вдячний, друже.

– За що?
– здивувався Ватсон.

– За спiвчуття й пiдтримку, за частi вiдвiдини в лiкарнi... Хiба це мало?.. Ну, а як просувається ота справа?

Ватсон схопив його за руку i притулив палець до уст:

– Тс! Тихiше, друже!.. Поки що все гаразд. Ото буде сюрприз, коли... I вiн почав говорити так тихо, що не можна було розiбрати жодного слова.

– Гарний з тебе детектив, Лайфе!
– почувся раптом за спиною Северсона голос Алени.
– Не лякайся, це я. Але мiг би бути i хто-небудь iнший. Обережним тебе назвати нiяк не можна, мiй Шерлок Холмс!