Чтение онлайн

Вождь завжди формує бойову колону для походу на завоювання прийдешнього і пізнати його можна тільки йдучи за ним, на його марші на майбутнє. Відповідно, й шукати Вождя варто там, де гуртуються найкращі з найкращих, у колоні завойовників світлого завтра. Але пізнати тих кращих так само важко як і пізнати самого Вождя, адже дехто долучається до тієї колони ще звичайною людиною і стає кращим з кращим лише протягом шляху. А серед найбагатших і здавалося б найуспішніших дійсно найкращих найменше.

Тож пізнати Вождя на початку його маршу дано далеко не всім».

Далее автор приводит примеры Христа, Чингисхана, Гитлера, в будущее величие которых изначально верили единицы, и заявляет: «У те, що політв’язень на псевдо «Білий» поведе всіх на завоювання майбуття, наразі реально вірить не набагато більше людей» [73] . Соратники записали Билецкого в нехилую компанию…

Но мы и сейчас не верим, хотя у Билецкого уже не десяток фанатиков, а сотни, если не тысячи, да и сам он дорос от зэка до подполковника милиции и депутата Верховной Рады. Проблема здесь не в числе почитателей, а в направлении, по которому их ведет этот вождь. Если он и ведет их куда-нибудь, то разве что в глубокое прошлое, где авторитаризм, вождизм, иерархии, элитарность, империалистическая агрессия и великодержавность считались неоспоримыми принципами человеческого бытия. (К выяснению их древних истоков мы обратимся чуть позже).

В свое время Билецкий написал короткую, но исключительно емкую статейку под названием «Український расовий соціал-націоналізм — ідеологія організації „Патріот України”», где на трех страницах концентрированно изложил все то, что другие растягивают на целые книги. В этом сочинении «Белого вождя» мы находим «ідеї Національної солідарності, природньої ієрархії та жорсткої дисципліни, як основи нашого нового суспільства», «завдання нинішнього покоління створити Третю імперію — Велику Україну», вождизм и принципиальное отрицание равенства людей.

Соратники «Белого вождя» от него не отстают. Идеолог СНА Олег Однороженко в скандальной статье «Соціал– націоналістичний рух та його основні завдання» во многих местах дословно воспроизводит идеи Сциборского об авторитаризме, иерархии, империализме и великодержавности, примате интересов нации над общечеловеческими и гуманистическими ценностями [74] . Сказано об этом и в программе организации: «1. Організований Український Націоналізм змагає за створення політичного, соціального та господарського ладу Української Держави на принципах Націократії... 3. Основні засади Націократії - Національна солідарність (надкласовість і антипартійність), авторитаризм (особиста відповідальність керівників всіх рівнів за свої дії), якісна суспільна ієрархія і дисципліна, суспільний контроль, самоорганізація та самоврядність». Подобно Сциборскому ПУ ставит интересы нации выше каких бы то ни было других интересов. В документе со странным названием «Право Naui’i’» (именно так — жирным шрифтом, с большой буквы и с английской N пишут они название) сказано в пункте 9 «Право Нації є превалюючим над частковими правами окремих осіб, родинних та соціальних груп. їх права реалізуються в рамках і не на шкоду Права Нації».

Программа «Патриота Украины» просто пропитана духом милитаризма: «Кінцевою метою Української зовнішньої політики є світове домінування». «Військова доктрина: 1. Найнадійнішим союзником Великої України є сильні армія та флот. Українська Армія повинна стати найпотужнішою збройною силою планети».

Итак, элитарность, иерархия, авторитарность, вождизм, милитаризм, империализм, отрицание общечеловеческих ценностей. Устрашающая картинка…

Националисты очень любят рассуждать о морали, высоких порывах души, творческом вдохновении, величии духа, героизме, становлении нового человека. Идеологи «Патриота Украины», когда заявляют, что они носители настоящей моральности, пишут это слово с большой буквы. «Тризуб» обязательно добавляет при этом что-нибудь про бога и христианские ценности. Все вместе они настаивают на примате духа над материей и телесными побуждениями, призывают к самоотречению во имя высоких идеалов. Андрей Ильенко однажды красиво высказался: «…Ми за Людину — носія великих цінностей, людину волі та сили». Многие это принимают за чистую монету. Но мы пришли к выводу, что это лицемерие.

Мы видели, что все националисты выступают за агрессию по отношению к другим людям и государствам. Но как они обосновывают этот вывод? Мы задумались, прочитали, что они пишут, и обнаружили, что от Сциборского до Билецкого они рассуждают одинаково, и эти рассуждения вступают в непримиримое противоречие со всем, что они говорят о верховенстве духа и морали.

Если помните, в самом начале мы говорили, что по Донцову в основе поведения человека лежит инстинкт насилия. Сциборский эту мысль развивает, полемизируя с теми, кто не считает данное свойство человека врожденным:

«Сама можливість переродження людської психіки — як це собі уявляють різні псевдогуманісти — є не лише нереальною, але й аморальною супроти цілої природи людини…..в цій сукупності первні сили, почуття пристрасти, інстинкт боротьби є одними з найголовніших. Цього не можуть збагнути гуманістичні фантасти… Заперечуючи в цей спосіб фізіологічні й психологічні бакени, вони нищать в людині те, що поруч розуму, надає їй життєву стійкість і імпульси до творчости — її інстинкти. Розум і суспільна організація справді повинні ставити тверду межу шкідливим виявам цих інстинктів. В цьому й полягає змисл соціальності людини. Але спроби їх цілковитого знищення е утопійні та навіть шкідливі. Бо коли б навіть таке духове “спацифіковання ” людей здійснилося, то від того не ущасливилося б саме життя… Бо ж чи справді його зміст, глузд і радість полягають в самому абсолютному спокою, з безтурботним сірим животінням із дня на день, в запровадженні якогось всесвітнього “санаторія” з мільярдами анемічних євнухів на землі?!. Рівноділаюча творчого життя складається з елементів добра й зла, з напруження й відпочинку, з поразок і перемог, з втрат і надбань, з жертвенних шукань і радісних, хоч і важких, здобутків… Основою існування є противенства, боротьба і сила».

Если коротко: все эти рассуждения сводятся к трем моментам. 1. В основе человеческого поведения лежит инстинкт борьбы и насилия. 2. Общество его не уничтожает, а только ставит в здоровые рамки. 3. Там где нет насилия, там скучно жить.

Эти рассуждения Сциборский распространяет на отношения между народами. Вот что он пишет о «жизненных и моральных законах» существования наций:

«На щож вказують ці закони, в стислих питаннях нації? Насамперед на те, що кожна нація безнастанно побільшує свої духовні та фізичні сили, перебуваючи в стані невпинного зростання. Коли ці вияви не проявляються, то це є доказом, то дана нація вже перебуває на шляхах упадку та деградації. Відповідно до цього зростання, перед кожною нацією стає завдання здобуття тих загальних засобів, що для свого насичення й скріплення вимагає її організм». Когда исчерпываются внутренние ресурсы такого развития, «перед нацією стає питання: або самій спиняти свій розвиток, або шукати зовнішніх, екстензивних, середників виладовання своєї розгонової енергії. Ніяка здорова нація не піде на самообмеження; вона шукає поширення назовні, і тут на своїх шляхах стрічає інші нації, штовхані однаковими, але суперечними їй, завданнями та інтересами. Так твориться явище, що його називаємо імперіалізмом».

Следовательно, по Сциборскому между нациями отношения стоятся как между живыми организмами. Они берут из окружающей среды необходимые им ресурсы. А если на пути к этим ресурсам встают другие организмы, то просто их уничтожают. Довольно неожиданно. Получается сплошная биология: мир — джунгли, а нации — голодные хищники. Кто зазевался — того съели. А как же мораль, дух? А это все разводка для лохов! Не верите? Послушайте Билецкого!

«Завдання нинішнього покоління створити Третю імперію — Велику Україну. І це питання, як не дивно, не стільки політичне, скільки біологічне. Будь-який живий організм в природі стремить до розширення, розмноження, збільшення. Цей закон універсальний і для інфузорії-туфельки, і для людини, і для Нації-Раси. Зупинка, припинення розвитку означає в природі згасання — смерть. Гальмування зросту чисельності населення приводить до біологічної смерті Нації, припинення політичного розширення і занепаду Держави».

Билецкий все-таки не лишен талантов. То, что Сциборский долго размазывает в философских терминах, у него ясно и четко сказано в предельно доступной форме. Нация — это биологический организм, разновидность инфузории-туфельки, а общество — это та же природа. Сциборский, правда, осторожно полагает, что общество все-таки должно ставить какие-то рамки проявлению животных инстинктов, а Билецкий прямолинейно отбрасывает этот фиговый листок.

Вот вам и мораль с величием духа! На самом деле все эти националисты низводят человека до животного. Это называется биологизаторство. Они воспринимают и людей и человеческие общности как животных. Неужели люди ничем от животных не отличаются?