Чтение онлайн

Поруч стояв Арсен, немов почесна варта, їй-бо. Таки вони надто чудово спрацювалися.

Владу аж допікало, так кортіло розгадати, як вона то робить?! Знаходить ключик до нього? До його друга й охоронця? Де навчилася? Що змусило стати такою чудовою «акторкою» та знавцем людей?

Він хотів би розібрати її по молекулах… Ефемерно, ясна річ, та заглянути в найпотаємніші куточки розуму! Він просто достеменно все хотів знати про цю жінку! ЙОГО ЖІНКУ!

І основною проблемою виявилося саме те, що йому приходилося змушувати себе зосереджуватися на ділах та розмові, а не спостерігати за жаданою, дідько. Не ті ускладнення, які він очікував. Точно варто переглянути стратегію.

Та наче непогано справлявся… До того моменту, як за дверима раптом почався якийсь ґвалт.

Спочатку Яструб не вважав то за проблему. Тут всюди були свої люди в охороні. Та й в коридорі також стояла вже його особиста охорона.

Ну а центр працював, і тут багато що відбувалося. Проводилися конференції, зустрічі та події. А Яструбу й у голову не приходило то якось забороняти під час своїх візитів. Не вигідно.

Хоча, можливо, варто було б…

Бо в цей момент шум наблизився.

Валік, що розповідав про прогнозовану прибутковість власної нафтобази (не дуже легальної, взагалі-то) та обіцяв відсоток за те, щоб Влад допоміг йому то все юридично оформити та прикрив від інших, замовк. Озирнувся на двері.

Влад і сам вже підсвідомо напружився, хоч виду й не подав.

Випросталася сильніше Василина, нахмуривши брови. І… ні, дідько, бути не може! Але… йому натурально здалося, що вона до нього нахилилася… І чогось Владу здавалося, що точно НЕ в пошуках захисту. Сліпа…

Це аж злило, бляха!

Підібрався й Арсен, який якраз, за обов’язком, і сунувся до дверей, поки інші охоронці виступили вперед, прикриваючи Влада та Василину.

І тут голоси немов під самим дверима завмерли.

— Почекайте! Це не той коридор! — здається, обурився керуючий центром. — Ні! Ні! Ні! Це точно помилка! — заволав хлопець так, немов його там різали…

Хоча ж охоронці точно стояли, тож нашкодити навряд хтось міг.

— Слухай, ну ми-то до чого? У нас замовлення. Нам просто доставити та звалити. Розумієш? Нам проблем не потрібно. І все ж ваші люди перевірили, сам бачив. Нічого не безпечного. Ми просто кур’єри, мужик. Відвали. Ну реально…

— Це не сюди! Ні! Це точно не сюди! — все ще волав адміністратор. Якось трохи істерично.

Бляха! Та що там таке?!

Влад скинув брову, взагалі-то, дуже незадоволений ситуацією. Арсен це помітив та розчахнув двері, визирнувши в коридор. Та…

— Якого біса?! — рикнув Арсен, немов трохи очманівши.

— Пане Арсен! Це якесь непорозуміння! — у ту ж мить ледь не завив адміністратор.

А на порозі, за фігурою керівника охорони застигли… два якихось хлопи з тачкою. За їхніми спинами маячили його охоронці, дуже спантеличені. Та той самий адміністратор.

Однак Влад витріщився не на це. А на… величезний картонний торт?!

Якого граного біса?!

З’явилися дуже погане передчуття, бо той торт нагадував…

— Геть! — рявкнув Арсен, здається, подумавши про те саме.

Але в цю мить верхівка вибухнула!.. Ні, не вибухівкою, а КОНФЕТІ, бляха! Заграла якась дебільна музика… А з того торта…

Дідько. Дідько! Бляха!..

— С-ю-ю-рприз! Юхууу, хлопчики! Хто у нас був поганцем та замовив мене?! — млосним голосом простягнула… СТРИПТИЗЕРКА?! яка вискочила назовні… — Воу! Це точно був ти, ведмедю! — послала вона у Влада професійно-палкий погляд та потрясла плечима… ну й грудями заодно, ледь прикритими блискучими клаптиками.

— Як цікаво… — промовила з-за його плеча Василина.

Немов вирок виносила. Аж відчув уявний дотик ствола пістолета на потилиці.

Охрініти! Щось надто часто з ним почали траплятися збіса не прогнозовані ситуації.

Чи не вперше в житті йму комірець сорочки тиснути став. І геть не від збудження!

На мить в залі повисла така тиша, що стало чути, як знервовано дихає адміністратор центра. Навіть та дурна музика у стриптизерки замовкла.

І всі стоять, немов отетерівши. Навіть кур'єри, вочевидь, второпали, що помилилися дверима. Вирячилися на охорону.

Арсен завмер, здається, не розуміючи, що робити: бо наче й загрози ніякої, а разом з тим… Засідка, не інакше!

На обличчя Валіка без реготу взагалі дивитися нереально… Аби тільки в самого Влада зараз була не така сама пика! Бо це якийсь повний треш!!

Кргггг!..

Судячи зі звуку скреготу ніжок стільця позаду, Василина піднялася… Дуже різко. Прозвучало якось… загрозливо, їй-богу! Хоча Яструб наче ніколи не відрізнявся вразливістю.

Вона дурною не була, він це знав. А те, що не бачить — кмітливість чудово компенсувала, вочевидь. Та й чи важко з того тону та голосу стриптизерки здогадатися про напрямок ситуації?

– І що ж тут?.. Цікаво.

Влад випростався, коли вона пройшла повз. Спіймав руку своєї княгині… бо було помітно, що їй нелегко тримати напрямок. Та й у приміщенні було надто багато сторонніх предметів. Не хотів, щоб поранилася.

Але Василина повернула до нього обличчя з таким крижаним виразом… Що він би позаздрив, якби зараз не намагався зрозуміти реакцію жаданої жінки. І наче ж не видно очей, бо в окуляр, а відчуття — ніби це його на молекули рознесло атомним вибухом. Ще й брову скинула.

А він тут до чого?! Що їй, бляха, цікаво?! Вона що, реально вирішила, що це було заплановано?.. І Яструб такий йолоп, що не скасовував би ось цей… перфоманс, трясця, дозволивши їй поїхати з ним?

Але, попри цю всю лірику, йому зараз теж багато чого було цікаво…

Що це за кордебалет взагалі, пранці їм всім в печінку?!

Позатим, Василина не поспішала пояснювати свої думки чи підкорюватися його волі. Просто смикнула свою руку. Та ще й так, що в нього встав вибір: або стиснути власні пальці до того, що синці їй наставити, або… Відпустити.

Сильна його княгиня.

А він їй і так достатньо міток вже натаврував. Та й сам же підставить, якщо видасть все, що зараз вирує за ребрами! Знає. Розтиснув пальці.

Проте Влад так глянув на Арсена, що всі раптом заметушилися! Адміністратор спробував втиснутися поміж кур’єрів. Охорона посунула з боків…

Щоправда, це не завадило Василині таки дійти до мети… Хоч і додало перешкод.

— Дуже цікаво, — вона якимось робом завмерла буквально за крок до того довбаного торта.

Проте таки трохи перепнувшись, коли ледь не врізалася в одного з кур'єрів, якого якраз відсували охоронці. Але Арсен її перехопив завчасно. Та й той хлопець, треба відзначити, таки підстрахував теж, мабуть, помітивши жінку. Спіймав, дозволив втримати рівновагу.