Чтение онлайн

Це було повним божевіллям! Абсолютним!

І не мало жодного відношення до того, бачить вона його настрій, чи ні!

Розум відступив перед натиском потреби та жадоби, яку ж ця жінка викликала в Яструбі самим своїм існуванням, диханням! Забирала всі адекватні думки.

Серйозно, здавалося, що Василині потрібно лише дихати, аби Яструбу голову зносило на фіг! І він ніяк не міг дати цьому ради! Хоча типу мав би вже трохи збити цього навіженого марення, чи не так? Якось притишити всіма тими попередніми спалахами їхнього нестримного, хтивого кохання.

Але ж ось він — в цьому моменті, коли сам не встиг зрозуміти, як вже іншою рукою підхопив її під сідниці! Тримає прикутою до себе, хоч ніби й всадовивши на раковину. Й так, неначе рік її не цілував, а не якихось жалюгідну пару годин, накинувся на губи княгині! Проковтнувши будь-які її заперечення.

Прикусив її підборіддя, виразно-сексуальну шию, відразу зализуючи. Але ж точно залишаючи нові тавра!

Геть її бісову кофту!

Стягнув і її штани… Та й Василина активно долучилася, схоже, також скучивши за цю добу, тож з цим управилися за лічені миті.

Влад розстібнув власний пасок та штани з такою спритністю, ніби від цього їхні життя залежали… та й почувався зараз саме так! Немов застрелить будь-кого, хто спробує тільки встати між ним та цією жінкою!

Вона ж тим часом його сорочку смикнула, здерши тканину, зірвавши ґудзики. Немов і нею заволоділо шаленство! А він лише більше божеволів від того, що не поступалася йому. Нічим, трясця!

Краватка залишилася на шиї Влада. Ну, дяка, що хоч не затягнула! Але по фігу! Ось це йому точно не могло зараз завадити!

Втиснув кохану в себе. Сам розсунув її ноги своїми стегнами, влаштовуючись так, що й повітрю не просочитися між тілами. Ні-чо-му! Ковзнув пальцями по обважнілих складках, кайфуючи від того, що вона вже його очманіло прагнула! Відчував це! Чув надривне дихання! Відчував вологу… Розвіз цю шалу м'якість, заводячи її сильніше. І сходу жадібно штовхнувся у жарку глибину відразу двома пальцями… Втрачаючи витримку та розум від того, що її рука вже міцно та впевнено охопила його член, що буквально стовбичив, пульсуючи потребою! Неначе сам намагався добратися до бажаної жінки.

— Презерватив! — задихаючись, потребувала княгиня.

Ковзнула вверх-вниз стволом його члена, від чого Владу крижу простромило чуттєвою судомою! Смикнувся до неї всім тілом.

— Ось! — прохрипів, витягши з шафки… Вони їх вже повсюди натикали, дідько, бо таки накривало повсякчас.

— Влад! — вона до нього припала всім тілом, вже не згадуючи про докори чи заперечення.

При цьому пальцями продовжуючи буквально творити щось неймовірне з його членом. Та клята краватка між ними затиснута, вносить різкий контраст між гарячою шкірою та холодним шовком. Гострі, збуджені соски коханої немов дряпають шкіру! Збільшують це гране божевілля, збуджують до нестями!

— Йди до мене! — рикнув, швидко розірвавши пакування. Розкотив тонкий силікон.

Схопив її руки, відвів від себе, щоб не кінчити завчасно. Та нарешті стиснув її стегна, скинув, підлаштовуючи. Щоб вперлася спиною у дзеркало. Та увірвався шаленим, потужним ривком, від чого Василина вигнулася всім тілом, обхопивши його шию, ввігнала нігті у м’язи. Відчув, як схрестила сильні ноги у нього на сідницях.

Та застогнала від першого ж поштовху, закривши очі та закинувши голову. Чим він у ту ж мить скористався! Припав губами до пульсуючої точки на шиї. Втягнув в себе, ставлячи новий засмокт у ритмі своїх ривків в її гарячому тілі. Поки обох не накрило так, що буквально затрясло!

— Я ніколи тебе відпустити не зможу, медове моє кохання, — прохрипів, ще ловлячи прихід від цього дикого оргазму, що вхопили на двох.

Вона застогнала, всім тілом завмерши. Вчепилася в його волосся, немов очманіла від такого зізнання. І вирячилася крізь вії, не зумівши навіть до пуття очі відкрити.

Ну, Яструб міг зрозуміти. Сам від себе досі… очманівав.

— І насититися тобою — також. Ніколи! Це просто нереально, кохана, — хотів посміятися над собою. Але ж прозвучало, немов присяга, бляха! — І саме тому — ти нікуди не будеш соватися, де є хоч якась загроза, ясно?! — натурально гримнув голосом, хрипким від тільки-но пережитого.

Вона підібгала губи, немов зібралася сперечатися. Ага, зараз. Розігналася, його княгиня! Так він їй і дав!

Не втримався, припав губами до того граного соска, що продовжував дражнити його навіть в такому стані. Та замість обурення, вирвав з неї ще один солодкий стогін, хоч і відчував, як ще від минулого задоволення тремтить кожен м’яз у тілі коханої жінки.

— Пішли. Треба тебе нагодувати. Ти на сніданок майже не їла нічого, — так і залишивши на підлозі понівечену нею сорочку, Влад нарешті дав волю її потилиці.

Стягнув з шиї краватку та відправив туди ж на підлогу, до іншого їхнього одягу. І, геть не соромлячись власної наготи… ну, як шкарпеток не рахувати (а вони геть не псували його грану красу!), відправився у кімнату.

Відчуваючи себе немов підсліпувата дівчина-підліток, яка не може відвести очі від свого краша, Василина зіскочила з раковини та пішла за ним. Власне, теж не дуже переймаючись тим, що зараз гола.

Проте це вона вперше таким Яструба… майже бачила. Без деталей, але ж основне! І це її заворожувало, дідько!

Хоча б і не мало!

Однак він був збіса гарним! Майже незаконно!.. Якби вже не закохалася в нього по вуха, зараз просто б пропала… От, бляха!

Тільки в цей момент Василина дійсно усвідомила, як глибоко та безповоротно вона влипла! Без шансів на порятунок!

Закохалася у чоловіка, навіть до пуття його не бачивши! Проте ж сповна відчувши, яким він вміє бути люблячим та надійним для тих, кого вважав близьким! Справжньою опорою та стіною, яка від усього вбереже та захистить.

І як далі жити з цим знанням та власними почуттями, як робити те, що мала б за обов’язком — не уявляла! Тим більше, що зараз тупо не могла підсліпуваті очі від його збіса сексуальної дупи відірвати!

??????????????????????????— Мені зупинитися? Покрутитися? Бо є відчуття, що ти вже спину мені пропалила своїм поглядом, княгиня, — раптом таки завмер Влад та озирнувся. — Чи те, що нижче, — посміхнувся із сарказмом.

Вона не бачила виразу його очей та у голосі явно бриніла добра іронія. А ще — очевидне захоплення й… темний підтон бажання! Чорт! Він все це бачив у ній?! Як Вася ледь підлогу слиною не закапувала, плентаючись за ним сюди?!

— Так ми до обіду не доберемося, — його голос став хрипким та низьким. Яструб немов попереджав.