Чтение онлайн

А Яструбу…

В очах багровим серпанком лютої потреби та жадоби до неї затягнуло від того простого зізнання! Спалахом такого бажання, що вмить випалювало вщент будь-які заперечення чи аргументи!

Не можна таке сказати чоловіку та розраховувати, що він стримається! Не-ре-аль-но!

Все! Вона мала бути його! Крапка.

— Чому ж, княгиня? — низько прогарчав він, натягнувши її волосся. Намотав локони на кулак.

Змусив ще більше вигнути шию. Спустився губами туди, де дівочий пульс бився, немов навіжений! І втягнув в себе!

Цілуючи?! Так. Але й ставлячи власний слід!

Дідько! Міг би — вкусив би жадібно, щоб тавро залишити! Аби ж тільки болю їй не завдати!

— Вважаю, це цілковито справедливо — якщо ти хочеш мене хоч на дещицю ж так сильно, як я зараз потребую тебе! — здається, в його рику теж вібрувало звинувачення.

Це так. Яструб не звик бути від когось залежним!

Але ця жінка творила з ним щось божевільне самим помахом тонких чорних вій! Кожним притишеним, настороженим подихом! Коли? ЯК? ПО цимбалах! Біда в тому, що він навіть не бажав з тим розбиратися!

То що вже за це зізнання казати? Визнання, що й вона немає сил опиратися цій незрозумілій, потужній потребі бути його?!

А Василина у відповідь лише застогнала, вигнулася вже сама, наново ковзнувши промежиною по його паху. Який і без того додаткової стимуляції не потребував, ото вже правда, бляха!

— На дещицю?! — прохрипіла вона, пирхнувши. — Та я тебе зараз готова сама завалити на підлогу та зґвалтувати!

Воу-воу! Когось зачепило порівняння їхніх відчуттів?!

Яструб не втримався — фиркнув! І навіть реготнув.

А потім підхопив жадану під сідниці та скинув вгору, упер спиною у стіну позаду. Так, що тепер її руки лежали на його плечах. А сама Василина була змушена ще ширше розвести ноги та вже обома обійняти його… цілковито відкриваючись для Влад!

От тільки одяг тут був збіса зайвим!

— Я щиро поважаю твій удар правою, княгиня моя, — прогудів голосом, грубим та різким від збудженої напруги. — Але ти точно тут не переможеш, вже пробач, — ввіп’явся в її ключицю, ставлячи нову мітку. — Та я присягаюся, що зроблю все, аби ця твоя поразка була настільки солодкою — що ти жадатимеш програвати мені знову й знову! — скинув на неї шалий погляд, зараз до болю шкодуючи, що вона того побачити не може!

— Та ти тільки себе послухай! — не втрималася вона від іронічного смішка. — Чи не занадто хтось впевнений у власних силах, га?!

Хоча в тому сарказмі більше було від шаленого збудження та повної, цілковитої розгубленості!

Вона знала, що при цьому трималася за його плечі надто сильно. Ніби ніколи не збиралася відпускати!

Або пробувало залишити тавро. Таке, якими він, хай йому грець(!) всіяв шию та груди Василини. Вона не бачила — але ж відчувала кожен з тих засмоктів!

Але зараз Василина нічого не могла з тим поробити! Горіти їй в пеклі — та вона взагалі не могла опанувати власного тіла, яке буквально палало! І ще чогось, геть незнайомого, жаркого та тиснучого, що ніби величезною кулею розширювало груди! Здавалося, ребра от-от почнуть рипіти від тиску зсередини, трясця!

Якого біса вона взагалі настільки впала в оману цього чоловіка?!

Через сліпоту? Що ж, варто було визнати, що темрява навколо та відчуття повної залежності від його сили, рук, влади… Охрініти, як гостро фокусували все внутрішнє на цьому божевільному бажанні!

Ніби Влад став граним епіцентром її життя!

Вона нікого в житті, здавалося, не хотіла настільки! Всіх своїх… хм, трьох… не те щоб надто вдалих партнерів.

Тож те, що зуміла розбірливо виштовхнути з себе це зауваження, та ще й і з сарказмом — ну майже перемога над цим дурним шаленством та потребою, яку вона не мала б відчувати, чи не так?!

— Сумніваєшся у моїй спроможності цілковито задовольнити тебе? Я майже ображений, — реготнув на це Яструб, здається, ніц не зачеплений її сарказмом, не дивлячись на слова. — Ще ніхто не смів…

— О, дідько! — простогнала вона, стиснувши пальці сильніше. — Затули пельку! Я точно не хочу чути про твої звитяги серед якихось там дівок! — аж рикнула Вася, здається, ще й занадто сильно стиснувши стегна, якими обхоплювала його.

Це вже скидалося на бойовий захват…

Чи зачепило то Влада?! Ні на дещицю!

Він знову пирхнув. Реготнув. І напав на її рота в новому граному поцілунку, який ніби вижирав її душу… Довбана прелюдія язиком!

— Не пам’ятаю жодної, медова! Як тебе вперше обійняв. Навіть не сумнівайся. Якась грана амнезія… Ти мене ніби зачарувала… Може, й дійсно, відьма? — самовпевнено хихотнув цей нахаба!

Але ж щось у тоні Влада пройшло її хребтом, немов важка, темна та трохи порочна присяга! Пов’язуючи…

А потім він відступив, все ще тримаючи її на руках та розвернувся. І… кудись поніс її. Можливо, до ліжка?

— Як ти почуваєшся, моя княгиня? — голосом, який буквально гуркотів шаленим бажанням трахнути її у всіх доступних позиціях, поцікавився!

І Василина мала визнати, що спочатку в неї жарка хвиля сиріт пройшла тілом від цього довбаного тону! Він немов пронизав її! Кожну, трясця, клітинку!

Ніхто не мав права бути настільки гарячим! Ніхто! Навіть бісів Яструб! І це при тому, що вона зараз не могла його бачити — лише відчувати та чути!

Але ж, диво-дивне — Влад саме таким обпікаючим й був! Реальна пожежа для її органів чуттів! У Василини долоні пекло, які вчепилися в плечі чоловіка. Хто кого тут таврував?

І тільки потім до неї дійшов сенс питання. Оце так дисонанс!

А від того пронизало такою розгубленістю та теплом! Геть іншим! Ця його довбана турбота!..

— Якщо тебе цікавить, чи не виблюю я на тебе свої нутрощі, коли ти вирішиш мене спокушати — то не можу цього гарантувати, Владе. Мене від шалого бажання — дійсно зараз нудить! — пирхнула вона, все ще сподіваючись, що цим сарказмом приховає від нього свою потребу.

— Бляха, жадана! — розреготався Влад та плавно опустив її на… матрац. Здалося, нависнув зверху. — Ніколи не думав, що згадка про блювоту може містити хоч щось сексуальне! Але цим зізнанням тобі вдалося змусити мій член так пульсувати, що мошонці боляче! — прогарчав він їй в рота, ковзнувши язиком поміж її губ, що застигли у подиві.

«Це, бляха, геть несправедливо, що він настільки їй підходить! Навіть своїм довбаним гумором!»

А потім він раптом зник, залишивши її одну на ліжку!.. Якого дідька?!