Чтение онлайн

Тарас обожнював всіх їхніх тварин, включно зі сторожовими псами. Ну, треба було визнати, що ті також мали нескінченну слабкість до малого та дозволяли Тарасу таке, що ніколи б не пройшло більше ні в кого. Та все ж…

Ну й сам вольєр був якби геть не пристосований для ночівлі там дворічки. Позатим, коли то Тараса зупиняло?!

Всі вмовляння, спроби відтягнути та переконати сина спати у зручній, затишній кімнаті — які здавалися їм доволі успішними — провалилися з тріском. І Княгиня разом з Владом знайшли сина вже дорогою до собак буквально через пів години після того, як почистили йому зуби та начебто вклали!

Що найсмішніше, Тарас натягнув на себе зимову плюшеву піжаму-комбінезон, яка імітувала костюм мультяшного героя «Стіча», від якого син чомусь почав люто фанатіти в цьому році. Хоча Влад якось мав сумніви, що той щось реально розумів, коли дивився ті мульти.

Але… що ж, мабуть, малий дійсно вірив, що тепер його неможливо відрізнити від справжньої собаки… Він навіть прокрадався коридором на вихід — навкарачки! І це таки було збіса смішно спостерігати!

В чомусь Влад навіть захоплювався та пишався, що вже в такому віці Тарас наполегливо добивається своєї мети попри всі перешкоди. Та все ж не тоді, коли малюк вирішив спати на вулиці, ще й у компанії таких псів!

Тож залишити тут сьогодні кота — не здавалося тепер величезною проблемою. А може, Тараса то втішить, коли прокинеться.

— Ти у захваті від нашого сина та його кмітливості, — лукаво помітила Княгиня, коли вони тихо вийшли, прикривши двері. — Визнай це.

«Хіба Влад хоч колись ставив це під сумнів? Трясця! Та саме він був тим, хто цієї вагітності чи не більше за неї добивався!..»

Хоча потім, звісно, ледь себе не проклинав за те, що успіху досяг.

— Я у захваті від тебе, Княгиня! Завжди. Без обмежень чи виключень, — не піддався на провокацію Влад, обхопивши її жадібними руками та міцно притиснувши до себе. Ну й до стіни до того ж.

Щоб не дражнилася. І не підривала його виховну стратегію.

— І звісно ж, я безмежно люблю нашого сина. Проте це не значить, що буду потакати його шаленим витівкам, — з натяком подивився в її очі.

— А м-о-о-ї-ї-м шаленим витівкам ти завжди йдеш на зустріч, — лукаво простягнула Вася, закинувши руки йому на плечі.

Влад відчув, як теплі, м'які долоні дружини переплелися у нього на потилиці. Пальці натиснули, занурилися у його волосся, дряпнули злегка короткими нігтями.

Дідько! Як голих нервів торкнулася! Немов відразу до м’язів, кісток дістала! Пробило струмом високовольтної напруги!

Влад аж примружив очі, різко видихнувши крізь зуби. М’язи вздовж хребта натягнулися, змушуючи сильніше випростатися! На потилиці волосся стало дибки… І кожен м’яз немов судомою звело від бажання стати до неї ще ближчим, бляха!

Вона заводила його так, що дах досі зносило! Просто вмить!

— Завжди, коли знаю, що можу прикрити з усіх боків від наслідків, моя кохана, — пророкотав Влад, низько схилившись до її губ, що манили його своєю гострою солодкістю.

І вже б ввіп’явся в ті жадібним цілунком!.. Та щось його таки смикало, змушуючи в очі коханої вдивлятися.

— То народімо ще одну дитину?.. — раптом тихо запитала Вася, дивлячись на нього так, немов заворожити намагалася.

Враховуючи те, що вона таки навчилася працювати з картами Таро, а може, й ще з чимось (він не надто заглиблювався тоді, аби їй була втіха) — могла б й досягти успіху. Бляха, та хіба він в принципі міг їй опиратися?!

Але це… Влада немов до підлоги прибило пильними мішками. Груди стисло вже геть з іншої причини!

— Ні! Бляха, ні! — прогарчав Влад, притиснувшись своїм лобом до її маківки. — Ні! Тобі лікарі заборонили, пам’ятаєш, кохана?! — рикнув, буквально вкарбовуючи ті слова в її шкіру.

Руки стиснулися на ній так, що Княгині, можливо, боляче стало. А самого Влада реально кинуло в крижаний піт!

— Влад, мені рекомендували на два роки відкласти наступну вагітність! — розсміялася кохана, обхопивши руками його щоки.

Ніби намагалася теплом свого тіла розслабити жовна, які прорізали вилиці. Змусити розтиснутися щелепи, що напружилися, як сталеві капкани, дідько!

— Чуєш? Від-клас-ти, коханий, аби відновитися повноцінно. І два роки вже пройшло…

— Коли?! Вчора?! — рикнув Влад, взагалі не відчуваючи заспокоєння.

Василині вистачило совісті зашарітися.

— Ну… позавчора, — визнала вона істину. А заодно й те, що ледве-ледве витримала термін, аби завести з ним розмову.

Дідько!

Вона ж опустила одну руку, знайшла його пальці, переплела. Потягла Влада в бік, вочевидь, відтягуючи від дитячої, аби малого не розбудити.

А Влад хоч і піддався, пішов слідом, сам стиснув зуби так, що аж у вухах заскрипіло. Бо ось ця її поведінка… яскраво ілюструвала, наскільки сильно насправді Вася прагнула реалізації цього бажання.

Бляха! Він ненавидів хоч в чомусь відмовляти своїй Княгині! Але… щиро не міг гарантувати, що сам витримає другу її вагітність.

Перша не пройшла гладко. І це ще явне зменшення. А Влад стільки разів за ті місяці проклинав себе та власну наполегливість!..

Василина не завагітніла тоді, коли вони закривали всі питання з її минулим. Проте, враховуючи впевненість Влада, що це точно стримає кохану від подальшого ризику, та його наполегливість у цьому питанні… Не без задоволення для них обох, ага. Так ось, питання вагітності закрили буквально за пару місяців. Він переконав кохану, що їм не варто то відкладати й вона згодилася…

А потім почався справжнісінький жах для Влада!

Можливо, йому варто було проконсультуватися з лікарем для початку, та що вже навздогінну рвати на собі волосся? Бо хто ж, бляха, знав, що той грьобаний струс нещодавно — може так вплинути?!

Княгиню нудило беззупинну, в неї підвищився тиск, і судинний, і внутрішньочерепний. Кілька разів вона втрачала свідомість… Чи варто згадувати, що в неї також знову погіршився зір?..

Влад тупо зненавидів себе тоді! Усіма довбаними фібрами душі!

А от Вася вперто та наполегливо відмовлялася від переривання вагітності, переконуючи його, що з цим впорається. Тепер вже вона хотіла ту дитину понад усе. І таки довела йому, що спроможна, чи не так?

Та Владу й зараз було страшно й боляче згадувати ті місяці, коли він боявся спати. Чатував над нею щоночі, аби не пропустити якесь ускладнення. Та й лікарів тримав у постійному тонусі.