Чтение онлайн

— А я і не рвуся, Владе! — огризнулася Вася, спіймавши себе на тому, що стиснула ручку дверцят авто так, що пальці побіліли. — Я тебе прошу не йти туди, трясця! Дочекайся мене! — рявкнула вона з не меншим тиском.

І тут авто похитнулося, а потім різко почало гальмувати. Так, що вона здригнулася від вереску шин по асфальту.

Вони опинилися в типовій складській зоні посеред міста, де винахідливі майстри обладнали якісь різноманітні ремонтні майстерні, мийки та те саме СТО. Яке, вочевидь, й належало Демону. Або ж було під його захистом. Заїзд туди знаходився за парканом, ворота наразі були зачинені. Тільки величезні плакати вказували напрямок.

Автівки Влада та охорони стояли неподалік, у розширені дороги, але так, щоб не заважати проїзду.

— Схоже, у мене й не залишилося вибору, чи не так, кохана?! — рикнув Влад у телефоні, коли вона побачила, що вони біля його машин завмерли. — Якого довбаного біса ти тут робиш?! — прогуркотів він, вже смикнувши дверцята з її боку.

Глянув при тому на Арсена з темною обіцянкою, що ще опісля про все це поговорять… Охоронець прочистив горло та вийшов з авто. Як і водій. Вочевидь, щоб дати їм «усамітненість».

— Не йди туди! — не звертаючи уваги ні на його незадоволення, ні на загальну напругу, яка ніби вибухнула зараз в повітрі, прохрипіла Вася, вхопивши його за руку.

??????????????????????????— Чому?! — просичав Влад крізь зуби, нарешті перевівши погляд на неї.

І біс зна, як там зараз Вася виглядала, але у Яструба щось невловиме моментально змінилося на обличчі.

— Бо…

А вона вся зіщулилася. Варіантів не було. У брехню він не повірить. Занадто розумний. А правда… наведе його на єдино можливі висновки.

Все це пронеслося у голові за миті. Та хіба Василина мала вибір? Вона будь-що готова було врятувати коханого. Навіть ціною втрати його довіри.

— Бо…

— Бо там зараз буде облава, — видихнула, немов стрибнувши у річку.

Дивиться йому в очі, напружена вся так, що поміж скронь аж дзвенить. І реально бачить, як Влад в секунди все прораховує.

Його очі темнішають, віддаючи якимось демонічним блиском. Жорсткі жовна прорізають щоки від вилиць і до кутів щелеп, настільки Влад зуби стис. А сам стоїть… нависає над нею у дверях. Чи то закриває від зовнішнього, щоб не побачив ніхто, чи то не дозволяє вийти… аби не втекла.

Не витримала, опустила очі. Погляд впав на його руки, які Влад стиснув у кулаки так, що суглоби хруснули.

— Звідки знаєш? — просичав він хрипко та тихо.

— Це не зовсім так, як виглядає, Владе. Геть не так! І трохи важко для розуміння… — трясця!

Вона й не уявляла, як все зараз розповісти та сформулювати?! Як йому те пояснити, що призвело до цієї миті та ситуації?!

— Гадаю, я не дебіл, Княгиня. І таки можу скласти два плюс два. Тож спробуй пояснити, будь така ласкава, — його тоном можна було скло різати, от правда. Зла іронія аж сочилася.

Вона пересмикнула плечима від того, як крижані сироти розійшлися шкірою під светром. Вася не боялася Влада… ні. Але…

— Слухай, я все поясню. Все дійсно не так, як ти міг надумати, — підібгала вона губи, все ж не думаючи здаватися цим побоюванням. І змусила себе скинути голову. — І я нічого не знала ще сорок хвилин тому! Присягаюся! — здалося, в його очах промайнув сумнів. Неначе він дуже хотів повірити. — Але зараз тебе тут не має бути, Владе! Будь ласка! Поїхали звідси! — вона стріла його погляд, сподіваючись, що її кохання видно по очах. — Я готова благати, якщо ти хочеш. Поїхали звідси, — вона вхопила його руку, огорнувши тремтячими від напруги пальцями стиснутий кулак.

— У мене зустріч тут, — він буквально карбував слова. Ті можна було виймати з її тіла, немов дротики. — Я не можу поїхати, залишивши Демона, якщо те, що ти говориш — правда. Я не зраджую своїх партнерів, — бляха! Васю немов вдарили.

Їй не мало бути боляче. Бо вона його теж не зраджувала! Ані на краплину!

— Вас обох НЕ мало бути тут, дідько! — рикнула вона натомість, розпалюючи в собі обурення, аби тільки не зламатися.

Влад поважає силу. І вона здатна довести, що й не думала його зраджувати! Ніколи!

— Якщо він вже там — тобі туди соватися марно! Зараз з тим нічого не вдієш. Але не він їхня мета! А от для тебе це може стати катастрофічним, бо вони тільки й шукають, де до тебе причепитися! — міцніше стиснувши його кулак, знову почала благати. Можливо, трохи піддаючись власній паніці.

Потягнула його, змушуючи нахилитися ближче до себе, вже нічим не гребуючи. Влад немов з каменю витесаний був. І піддавався з таким опором, що вона ледь скрегіт тієї брили не чула, їй-бо!

— Будь ласка, коханий. Поїхали звідси! Витягнеш Демона потім, я допоможу. Та й ти зі своїми юристами сам вправний. Але зараз…

— Гей, ви! Ану всі завмерли! Інакше ми стріляємо! Руки на машини та не ворушитися! — раптом, перервавши її, прозвучав різкий наказ з боку території СТО.

Влад застиг, вхопивши її за плече та ніби ще більше затуливши собою. Та Василина не збиралася ховатися! Не зараз, трясця!

Тим більше голос агента не був їй знайомим, тож…

— В чому, власне, справа, чоловіче? — хмикнув Арсен доволі спокійно. — Ми не знали, що тут щось відбувається. Ви б поставили пост якийсь, що сюди їхати не можна, чи що. Нам просто треба…

— Замовкнув і руки на авто! — рявкнув агент, якого їй все ще не було видно.

Стиснувши пальці Влада, немов намагаючись його впевнити, що вона розуміє свої дії, Вася прослизнула на вулицю. Хоч і довелося для того посунути його боком. Влад не те щоб був цим задоволений. Трясця! Здавалося, він готовий спопелити її поглядом!

Але й влаштовувати боротьбу саме зараз — було б дуже не розумно. І він те сам знав. Проте це не завадило йому обхопити її за пояс та міцно притиснути до себе.

— Княгиня, бляха! — прошипів Влад дуже…. дуже роздратовано! Та розвернувся разом із нею.

— Перепрошую, — Вася змусила очі сфокусуватися на агенті, якого не дуже чітко бачила.

Дідько! Найменше хвилювання — і зір підводив капітально! Але вона таки була певна, що його не знала. Тому… можливо, і він не в курсі, хто вона. Головне, щоб Влад зараз не втручався.

Чоловік, здалося, трохи розгубився, побачивши тут жінку. Він був один…. можливо, охороняв ворота. І, скидалося на те, що нормально так нервував, тримаючи на прицілі більше як семеро людей.