Чтение онлайн

В чомусь провокуючи, направду.

— Гадаю насправді ти більше боїшся, що вона не змириться з цим, — раптом заперечив Нікіта, обвівши руками простір навколо.

Але не зухвало, скоріш, силовик теж вивчав його на свій манір. Непогано, схоже він таки не дурень та зрозумів, куди все може вивернути.

— Перепрошую? — скинув брову Влад з холодним сарказмом.

— Вася надто правильна та справедлива, щоб закривати очі на ті справи, якими ти займаєшся, — закинув йому Нікіта та схрестив руки на грудях.

Та невже? Навіть так?

— Якби ти мав хоч один доказ, що мої справи порушують закон, ми розмовляли б на твоїй території, — хмикнув Влад, і не подумавши піддатися на цю дешеву провокацію. — Ба більше, ти б дуже здивувався, з яким запалом Княгиня наполягає на тому, щоб я рахував її за повноправного партнера, тож…

Ну добре, добре, він трохи провокував цього «праведника».

— Але ж вона дійсно не зможе перелаштовувати власну совість, як то робиш ти. І ти це знаєш не гірше за мене, — Нікіта знову витріщився на нього… Проте контекст тепер був геть інакшим, дідько!

Цей силовик таки не був тупим. Хоча Влад на це й розраховував, але мав підтвердити. І такий стан речей йому лише на користь.

— В іншому випадку б ми взагалі не зустрічалися, Яструбе, — треба таки визнати, що зухвалості цьому типу вистачало. — Тож в мене є пропозиція…

Стало зрозуміло, чому Вася його другом вважала. Та все ж Влад точно не збирався дозволяти йому перехоплювати ініціативу.

— Я теж не тупий, розумію, що ніхто не став би мене слухати та шукати Васю без жодних доказів, коли ти все так облаштував. Не прикопатися, я перевірив, бляха! — трохи незадоволено таки визнав силовик.

Не те щоб Влад сумніви мав чи потребував підтвердження. Він знав, як робити свою роботу і-де-аль-но… Поки хтось не кидався його самого рятувати, все крушачи!

Проте виклику у тоні Нікіти не поменшало. Як не змінився й погляд, з яким той дивився на Влада. Він все ще шукав якесь підтвердження. Яструб закластися міг, що й він так сам на Нікіту дивиться зараз.

Схоже, вони порозуміються.

— То що ж таке ти сподіваєшся мені запропонувати, аби я зацікавився? — скинув Влад брову.

І агент раптом ніби випростався, як ідучи в атаку.

— Співпрацю, — Нікіта глянув прямо, твердо витримавши його погляд. — Ти зможеш вивести всі свої справи в легал. Ми здебільшого закриємо очі на минуле, якщо ти нам в декількох напрямках допоможеш. І станеш… прийнятно чесним громадянином… Хіба не цього хотіла б Вася?..

— А ти маєш повноваження, аби такі гарантії роздавати? — хмикнув у відповідь Яструб, сівши та відкинувшись на спинку власного крісла.

Його влаштовував напрямок розмови.

Дідько! Справи складалися так, що він не міг спростувати цієї гучної заяви Нікіти. Вчора Влад усвідомив, що це — правда. Кохану завжди буде гризти провина, хай як сильно вона його кохає. В силі її почуттів Влад не мав сумнівів.

Та найпаскудніше, що все її самокатування впаде на саму ж Васю. А яким би вмілим перемовником Влад не був, й сам розумів — ніколи не зможе прочитати її думки та бути певним, що здолав ті сумніви.

Тож тепер його черга зробити вибір на зустріч коханій.

— То перейдімо до суті й сам оціниш, що я пропоную? — закинув натомість Нікіта, схоже таки не блефуючи.

І це теж влаштовувало Яструба. Йому був потрібен цей силовик. Бо зі своїми старими контактами в Управлінні Влад точно б не провернув нічого схожого. Не хотів. Не ті люди, які будуть у цьому зацікавлені.

А Нікіта, судячи з усього, що вдалося дізнатися, був багато в чому схожий на Васю.

Саме тому влаштовував Влада для його цілей ідеально.

— Ну давай, купляй мене з нутрощами, агент доброчесності! — розсміявся раптом навіть щиро, чим таки зумів наново здивувати Нікіту, здалося.

— Погодься, що план був непоганий… Хоча над переконливими аргументами Тарасу ще варто попрацювати, — прошепотіла Василина, давлячись сміхом.

Влад намагався утримати обличчя. Докладав бісових зусиль…

Проте й сам знав, що кохана все бачить по його очах: Влад стримувався з останніх сил! Якби їх дворічний син зараз не спав, міцно притиснутий до грудей Васі — вже реготав би, немов навіжений!

— У мене є зауваження до процедури, — пирхнув він так само тихо, спостерігаючи, як кохана обережно вкладає малого в ліжечко. — Та до способу втілення… Він геть не схожий на цуценя! На що Тарас взагалі розраховував?! Де логіка?! — спробував спростувати її закид.

Проте все це Влад виказав чи не самими губами.

Останні хвилин сорок довелося попрацювати обом, щоб заспокоїти сина, який впав у розпач, коли його «хитрий план» зазнав провалу. Ледь заколисали. Тож не хотілося зараз звести все нанівець.

— Йому лише два роки! — наголосила вона більше очима, аніж вголос.

— Це не привід так лажати, Княгиня. Хай звикає, — стиха реготнув Влад.

Але таки подумки згодився з вічними ремарками дружини, що син у нього вдався своїми хитрими схемами та намаганням всіх схилити на свій бік.

От тільки підводило Тараса те, що якраз від Василини малий перейняв рішучу прямоту та безкомпромісність… Завжди готовий був відразу діяти, кидався у бій. І то трохи паскудило плани хлопчини… Вже не вперше.

Звісно, Влад не міг коханій про це так сказати.

Та й хіба сам не шаленів від її характеру? Тому це й залишалося завжди лише у нього в думках.

Щоправда, мав підозри, що вона й сама так вважає.

Йоль, який помітно додав у вазі, тихо прослизнув у кімнату та вмостився у ліжечку, примостившись під ноги малого. Влад перезирнувся з Василиною та… залишив кота в спокою. Вони частіше забирали його з дитячої, хоча кіт обожнював малого. Проте сьогодні…

Сьогодні малий Тарас вперто вирішив ночувати з улюбленими псами у вольєрі. Звісно, вони з Василиною виявили рішучий протест. Бо це, бляха, не ручні тер’єри чи якісь там мальтіпу!