Чтение онлайн

– Агов! Галактика викликає! Ти хочеш колу чи ні?

Я намагалась проігнорувати вереск Тіфан і втримати видіння, але воно розсіялось і зникло. Я вхопила нову склянку з її простягнутих рук.

– Я чула, що ти сварилась вчора, - сказала я.

Тіфані зблідла, чого я не думала колись побачити, адже її шкіра була покрита фальшивою засмагою. Вона нервово прокрутила завиток свого білявого волосся навколо пальця.

– Де ти чула таке?

– Неважливо, де я чула це, - скориставшись можливістю, я додала,- Але це досить соковиті чутки, враховуючи, ким вона була.

Обличчя Тіфані позеленіло і я зробила крок назад, частково очікуючи крику стріляти, в стилі екзорцизму, з її роззявленого роту. Але вона примружила очі і нахилилась до мене.

– Відійди від мене, - проричала вона.

І тоді все стало ясно. Її страх детектива. Вона сварилась з дівчиною, яку вбили вчора. І вона не хотіла, щоб детектив Тоскано дізнався про це.

Я відійшла від бару, радіючи своєму знанню. В мене був козир проти Тіфані Деспозіто. Я могла катувати її цим. Витягнути це на світло. Тримати над її головою днями і, навіть, тижнями.

– Жаль, що ти більше не з Джастіном, - сказала вона мені в спину.
– Він такий миленький. І так класно цілується.

Це стало моїм лімітом.

Я повернулась і жбурнула свою нову колу їй в голову. вона скрикнула і змахнула руками, коли рідина потрапила їй на обличчя і вниз - між велетенських цицьок. Вона відкинула своє липке волосся від очей і проричала:

– Ти мені заплатиш за це.

Я злегка всміхнулась і побрела до двох Тоскано, які дивились всю цю виставу з розважливими усмішками на їх обличчях.

– Ви новий детектив?
– спитала я старшого Тоскано.

Він кивнув. Або його рот був надто повний французької картоплі, або він був надто наляканий мною, щоб говорити цієї миті.

– Бачите Тіфані Деспозіто, ту мокру офіціантку? Вона посварилась з дівчиною, яку вбили. Вчора, у цьому ресторані. Ви повинні розпитати її зараз. Я б не дала їй і шансу піти додому і помитись. Думаю, вона надто ненадійна.

Я пішла назад до свого столику, сіла і вгризлась у кекси, щаслива, як дитя на Різдво. Нейт і Пері дивились на мене в тиші декілька секунд.

Потім Пері сказав:

– Мабуть, ти краще б пустив мене.

Нейт похитав головою.

– Неа. Вона сама все добре зробила.

Глава 4

Найкращим влітку було те, що не треба ходити до школи, будучи далеко і правління тиранії Тіфані і моєї щоденної дози переслідування. Найгіршим же було те, що я була прикована до сімейної справи.

Я повинна була радіти, що ми були зайняті влітку. Зустрічі значили гроші, а ми потребували грошей. Ну, ви знаєте, для життя і решти. І в мене не було якихось особливих планів на літо. Але іноді я уявляла, що є однією з тих дівчат без зобов'язань.Що я вільна провести все літо на пляжі. Або зачинитись в кімнаті на день, просто слухати музику і нічого не робити. Прості речі, яким радіють звичайні дівчата.

Після того, як ми з Пері повернулись з "Смакоти", решта читань проходили без перешкод. І мама, як прогнозував Пері, чимось заспокоїла себе. Вона навіть дозволила мені поспати наступного дня, що було їй не властиво. Дарованому коню в зуби не заглядають, тому я поспала аж до 11 ранку. Прийнявши душ, я вдягла свою стандартну літню уніформу - денімові шорти і чисту білу футболку. Я вдягалась консервативно, особливо порівнюючи з моєю мамою. Я вдосталь привертала поганої уваги, будучи екстрасенсом.

Коли я нарешті спустилась сходами, то побачила маму, що швидко пройшла фойє.

– Мам, ти рознесеш все, - сказав Пері, вийшовши з кухні з чашкою чаю в руках.

– Що сталось?
– спитала я, потягуючись.

Мама взяла чашку у Пері, сіла на диван і зробила ковток чаю.

– Наші дві наступні зустрічі були скасовані.

– Чому?- спитала я, сідаючи у своє улюблене м'яке крісло. Ранкову газету я розклала на колінах.

– Туристи тікають, - сказала мама і її голос здригнувся.
– Слово про вбивство і вони відмовляються і безпечно прямують додому. Липень - наш найбільш зайнятий місяць. Якщо в липні не буде туристів, ми не зможемо заплатити за рахунки взимку.

Пері кинувся до неї і потер її плече.

– Не панікуй, мамо. Послухай мене. Ось що станеться.
– Його голос був спокійним і трошки владним.
– Деякі запанікують, так. Але більшість туристів залишиться. І ти ж знаєш, як ці речі кояться. Дев'яносто дев'ять відсотків, що це був божевільний член родини, або щось таке. Не якесь особливе вбивство. Як тільки новину оприлюднять, люди зрозуміють, що вони в безпеці. І решта літа пройде, як звичайно. В найгіршому випадку наша справа прикриється на два дні. Ось так.

– Він правий, мамо, - сказала я, з вдячність дивлячись на Пері.

Дар екстрасенса, звичайно, був хорошим, але іноді я думала, що найкращим даром Пері було вміння заспокоювати маму. Вона кивнула і глибоко вдихнула.

– Так, в цьому є сенс.

Я була не проти скасувань. Було такою рідкістю просто почитати книгу декілька годин на пляжі. Я фантазувала про те, як проведу решту дня, коли відкрила газету і моя щелепа майже зустрілась з підлогою.

Ціла сторінка картинок з екстрасенсорними кліше: карти таро, сузір'я, криштальна куля, свічки. Там писалось:

Мадам Маслов, екстрасенс з міжнародним авторитетом, приїхала до Істпорту! Що приховало ваше майбутнє?

Зустріньтесь з Мадам Маслов сьогодні, щоб дізнатись про ваше завтра. 118 Рігсдейл Роуд, Істпорт, МА

Дзвоніть за номером нижче!

Мій шлунок впав. Це не добре. Зовсім не добре.

О, ні, - слова вислизнули раніше, ніж я могла зупинити їх.

Мама відчула щось, що могло схвилювати, поспішила і втислась в крісло разом зі мною. Я знітилась, чекаючи її надмірної реакції. Я притиснула свої лікті, а вона задихнулась. Потім вона підняла руки догори в безмовному жесті "чому саме я?". Зрештою, вона встала і почала обмахуватись, швидко дихаючи.

– Що це?- спитав Пері.

– Мадам Маслов, - сказала я, закотивши очі.
– Новий екстрасенс в місті.

Мама сказала на газету, як на щось брудне і огидне.

– Ціла сторінка! Ціла! Сторінка!

Пері взяв газету з моїх рук і прочитав її.

– Сто вісімдесят Рігсгейл? Це ж вниз по вулиці. Це ж там, де книгарня Андреа.

– Була, - виправила я.

Це була доволі перспективна нерухомість, прямо на тротуарі. Декілька місяців тому орендна плата піднялась і Андреа не могла собі більше дозволити платити, тому зачинилась. А пам'ятаю, як моя мала жаліла її.