Чтение онлайн

– Спочатку Андреа втратила місце, а тепер і ця фальшива артистка. Мадам Маслов вчасно приперлась, - сказала мама.

– Давай не будемо робити поспішних висновків, про законність її дій, - сказав Пері.

– Вона каже, що бачить майбутнє, - сказала я, хитаючи головою.

Це було не добре для бізнесу. Перш за все, люди краще б слухали про їхнє майбутнє, ніж слухали те, що робимо ми, тобто те, що вони вже і так знають. По-друге, майбутнє побачити не можливо, а тому Маслов була шахрайкою. А коли когось обманює екстрасенс, вони починають вважати, що всі екстрасенси фальшиві. Шахраї завдають нам шкоди.

– Давай не будемо панікувати, - сказала я, намагаючись запобігти глобальному маминому психозу. Я вирячила очі на Пері і показала головою на маму, кажучи йому застосувати його магію.

Він швидко зрозумів і поклав свою руку на плече мами.

– Ось що ми зробимо. Я поїду в Стаплс і попрошу копі-центр зробити кольорові флаєри для нас. Потім розповсюджу їх містом і попрошу людей виставити їх в мережу. Щось таке велике, як це, ми не можем дозволити, але ми можемо зробити 5 доларову знижку на флаєрах.

– 5 доларову знижку?
– мама балансувала на межі.

– Це все тимчасово, - продовжив Пері.
– Ми поставимо двох тижневе обмеження там, щоб покращити бізнес на короткий термін. Ми ще не програли жодного клієнта Мадам Маслов і повинні упередити це, поки не почалось.

Мама повільно кивнула, обдумуючи ідею Пері. Телефон задзвонив і Пері підскочив, щоб взяли його.

– Читання родини Ферн, - сказав він.
– Ні, ми не робимо.
– Він насупився.

– Ви впевнені?- він зробив паузу на довгий час.
– Гаразд, тоді до побачення.

Він повільно повернувся.

– Наша зустріч о третій була скасована.

– Чому?
– спитала я.

– Тому що ми не бачимо майбутнє, а Мадам Маслов бачить. Вони відмінили зустріч, щоб піти до неї.

Мама підняла руки.

– Ось це і воно! Я збираюсь до Філа.

– Що він зробить?
– спитав Пері.

– Я не знаю!
– закричала мама, хапаючи ключі від машини з гачка на стіні і відкриваючи двері. Пері поглянув на мене.

– Я маю зробити флаєри. Ти підеш з нею? Останнє, що нам потрібно, то це щоб мама сходила з глузду і влаштовувала сцени у мерії.

Я була згідна з ним, а тому наздогнала маму, ковзнувши на пасажирське сидіння її Пріуса, за мить до того, як вона почала виїжджати на дорогу.

Філ Тісдел був давнім другом моєї мами. Він змінив багато робіт у місті, протягом багатьох років, а в даний час був обраний міським головою. Філ був трошки закоханий у мою маму, і спостерігаючи, як вона наносить помаду, дивлячись у дзеркало заднього виду, я думала, що вона планує використати цей факт на свою користь.

– Я не розумію, чому тобі необхідно їхати зі мною, Клер. Мені не потрібна нянька.

Я збиралася заперечити це, коли згадала, що мама може читати думки і ймовірно вирвала кожне слово з мого мозку, поки вела машину.

– Я просто хочу допомогти, мамо.

Я пішла за нею вгору по бетонних сходах до важких дерев'яних дверей мерії. Будівлі було близько ста років. Зовні вона мала вигляд церкви, яка була відремонтована в щось інше. Усі міські офіси були розташовані всередині. З східного боку було побудоване додаткове крило приблизно 10 років тому, в якому розміщувалася поліцейська дільниця.

Ми взлетіли по сходах і увірвалися в офіс міського голови. Філ сидів за столом, усипаним паперами, обидві його руки стискали лису голову у відчаї.

– Я тут вирішую, що робити з собачими ліцензіями, - сказав він.

– Гаразд, я можу прийти пізніше, - сказала мама.

Упізнавши її голос, він підвів голову.

– Ох, Старла Ферн! Я не знав, що це ...хм...якби я знав, що це ти зайшла.. хм...чим я можу допомогти тобі?
– Він завершив свою незграбні слова широкою посмішкою.

Мама попрямувала до столу, її довга спідниця зметнулася, а її рожева блузка прекрасно сиділа на її фігурі. Я не можу звинувачувати Філа через його почуття до мами. Вона виглядала фантастично, як на свої сорок. Вона була у формі. В її вогняно-рудому волоссі було лише декілька сивих пасм і воно розсипалося по плечах легкими кучерями, коли вона нахилилася над столом. Неприроднім гортанним голосом вона сказала:

– Я сподівалася, що ти допоможеш мені у вирішені деяких питань.

Зрозумівши, що він ймовірно буде більш схильний до порушення правил заради мами, якщо мене не буде поруч, я повільно позадкувала до входу з офісу. І врізалася в когось.

– Вибачте, - зойкнула я, обертаючись, щоб опинитися лицем до лиця з Гебріелем Тоскано.

Гарячий син нового детектива. Після декількох приголомшених моментів, я зрозуміла, що мої руки й досі лежать на його грудях, після нашого зіткнення. Я прибрала від нього руки.

– Вибач, - тупо повторила я.

– З тобою все гаразд?
– запитав він.

Довгі вії обрамляли його темні очі. Його чорне волосся було розпатлане, і він був вбраний у футболку і джинси, такі ж як і вчора. Але такий безтурботний стиль робив його ще більш схожим на модель Abercrombie.

– Ага, просто незграбна, - нарешті відповіла я.- Що ти тут робиш?

– Я працюю тут.

Я почервоніла.

– Із своїм батьком?

– Ага. Я дослідник.

– Га?
– Це був якийсь мені незрозумілий сленг?

– Це мій титул. Це частина програми навчання правоохоронних органів. В основному я на побігеньках, приношу каву і кручуся навколо свого батька, але це буде непогано виглядати в моєму резюме для коледжу. Я хочу навчатись у відділенні криміналістики. Наступного літа, коли мені буде вісімнадцять, я зможу бути сезонним офіцером.

– Круто.
– Я уявила його в формі. Скажемо так, картинка була... апетитною.

– Що ти робиш в міському офісі, а не в поліцейському відділку.
– запитала я, намагаючись звучати як професіонал.

– Ох.
– Він зневажливо махнув рукою.
– Мер хоче поговорити з моїм батьком і мною про якусь безглузду ідею свого сина.

Я втримала вдоволену посмішку. Сином мера був мій колишній хлопець - Джастін Спелман. А просто поглянувши на нього, Гебріел вже був з тих, хто мені подобається.