Чтение онлайн

– Ти допоможеш?
– спитав Джастін, повертаючи мене до реальності.

– Я не знаю, як.

Він взяв мою руку. Я хотіла відсмикнути її, але не зробила цього.

– Твій дар.

– Ти хочеш скористатись мною і моєю здібністю, щоб піймати вбивцю?

– Ти народилась особливою, Клер. Я завжди цінив це.

Я знала, що це так. Джастін завжди вірив в мене і те, що я інша, не лякало, а зачаровувало його.

Джастін озирнувся в кімнаті.

– День-у-день це добре. Використовувати дар для розваги людей. Але, Клер, ти не задумувалась чи не була народжена для більшого?

Я забрала руку.

– Я не дам використати себе, щоб твого батька переобрали.

Він зблід.

– Ти думаєш, що я хочу цього? Що я хочу зловити вбивцю швидко, щоб мій тато добре виглядав? Це не стосується мого батька. Це стосується міста і людей в ньому.

Я знизала плечима, жалкуючи про те, що сказала. Незважаючи на не дуже добре минуле, я знала, що Джастін ніколи не наразить мене на небезпеку. Він і його батько любили це місто. І хоча я ніколи не скажу цього вголос, але Джастін був добрим хлопцем, з добрим серцем. Він просто зробив помилку, яку не можна пробачити.

– Поліція робить все, що може, - сказав він.
– Але з твоє допомогою, думаю, справа вирішиться швидше.

Він м'яко взяв мене за підборіддя, змушуючи подивитись йому в очі.

– Ти можеш врятувати життя, Клер.

Я відсторонилась від його дотику. Маю визнати, мене зацікавила справа. Відчуття обов'язку проникало в мене, коли я думала про Вікторію. Якщо мій дар хоч якоюсь мірою допоможе знайти вбивцю дівчини, я повинна хоча б спробувати.

– Добре. Що я повинна зробити?

Він зітхнув з полегшенням.

– Звичайно ти не можеш працювати офіційно з поліцією. Новий детектив не вірить у екстрасенсорні штуки і не хотів працювати з тобою навіть не на пряму, але мій батько наполіг. Вони зійшлись на компромісі. Ти будеш працювати з тимчасовим літнім працівником.

Я насторожила вуха.

– З ким?

– Сином нового детектива. Його звати Гебріел Тоскано.

Я відчула, як з мене вийшов дух.

– Коли мені починати?

– Приходь в офіс мого батька завтра о дев'ятій ранку.
– Джастін відкрив двері, щоб піти, але зупинився.
– Ще одне. Будь обережна. Я чув, що син Тоскано має не дуже легкий характер.

Я посміхнулась.

– Я - велика дівчинка.

Глава 6

Пері лежав на дивані з відкритою новелою у нього на грудях. Я схопила книжку і стукнула його по голові нею.

– Ау!

– Радій, що ти читаєш паперову книгу.

– За що це було?
– спитав він, сідаючи.

– Чому ти не попередив мене, що клієнт, який на мене чекає, це Джастін?

Він посміхнувся.

– Мабуть тому, що ти була надто зайнята, висміюючи мою нову подружку.

Мама зайшла в кімнату, стискаючи свої мокрі кучері в руках.

– Джастін поговорив зі мною, коли йшов. Його батько велів оплатити всі втрачені замовлення за час твоєї роботи з поліцією.
– Вона засумнівалась.
– Ти впевнена, що хочеш робити це?

Я підняла підборіддя і розправила плечі.

– Так, це буде правильним вчинком. І, якщо на чистоту, то дуже добре буде використати мій дар на щось більше, ніж залякування туристів. Без образ.

Мама взяла мене за руку.

– Якщо ти хочеш зробити це, то я не проти. Джастін завірив мене, що про тебе потурбуються і не наражатимуть на небезпеку. Він такий милий хлопчик.

– Милий?
– я задихнулась.
– Він зрадив мені!

– Одного разу, - сказав Пері.
– Лише одна помилка.

– Я не хочу знову говорити про це.

Я повернулась, щоб піти. Мама стала мені на дорозі. Вона взяла мене за руку і потягнулась до руки Пері.

– Давайте, плоди мого чрева. Ми йдемо на прогулянку.

– Куди?
– проскиглив Пері.

– Вниз по вулиці. Візьмемо щось поїсти на обід.

Я крутнула пальцем на неї.

– Ти хочеш оцінити її, так?

– Про що ти говориш?
– солодко відповіла мама.

– Мадам Маслов. Ти хочеш пошпигувати за нею.

Вона підняла руки вгору.

– Добре. Зі звинуваченнями згідна. То ви йдете?

Ми з Пері обмінялись поглядами.

– Нізащо не пропустимо, - сказав він, всміхаючись.

Першим, що відчувається, коли ви приїжджаєте на набережну є цей класичний аромат: суміш солоної води, сонячного проміння, солодкої вати і шматочків піци Монті. Алея Істпорта розтягується на три блоки і включає одну аркаду, два бари і купу магазинів та ресторанів. Для дітей є лише стара карусель і черга туди завжди велика.

Сьогодні, коли сонце повільно ховалось за горизонтом, набережна шуміла. Натовп гуляв по крамницям і кафе, тут також було декілька людей на роликах та велосипедистів, а також два вуличних артиста. Це було не притаманно для вечора понеділка - всі відпочивальники вже повинні були роз'їхатись по домам. Але це був тиждень Четвертого липня, що зробило відпочинок продовженим, і бізнес на набережній процвітав.

Включаючи Мадам Маслов. На вхідному великому склі висіла неонова рожева табличка, що писала: " Послуги екстрасенса". Лінія людей вишикувалась від дверей, чекаючи, щоб зайти. Я заглянула у вікно, але побачила лише довгі червоні штори. Так звані читання Мадам Маслов, мабуть, відбувались за ними.

Пері сидів на лавочці, зайнятий блакитною солодкою ватою, і спостерігав за дівчатами, що проходили повз. Мама ходила туди-сюди перед магазином. Вдома на мене чекав фільм жахів, але тепер я відчувала, що ніч пройде повз.

– Гаразд, ми прийшли, ми побачили, що ще ти хочеш?
– спитала я маму, піднявши руки.
– Її бізнес добре йде. Ми не можемо змагатись з таким розміщенням. Наші купони великої ролі не зіграють. Але це все, що ми можемо зробити. Давай припинимо переслідування і підемо додому.

Заламуючи руки, мама зупинилась. Я сподівалась, що вона думає так само і ми підемо додому. А потім двері до Маслов відчинились і виглянуло знайоме обличчя. Це був Стівен Клейворт - єдина дитина безмежно багатих Сесіль і Далласа Клейвортів. Коли більшість хлопців його віку носили футболки та шльопанці, його більше цікавили етикетки, ніж комфорт. З голови до ніг він був вбраний у модний, ексклюзивний, рівня Ральфа Лорена одяг - від сорочки до підошви сандалів.

Стівен був не найбільшим моїм фаном і я не винила його за це. Він випустився разом з Пері цього року, але ледь не втрапив в халепу через мене. Вони з Пері побились через якусь дівчину. І, хоча Пері казав мені не втручатись і я урочисто пообіцяла використовувати свою силу лише на добро... я могла або не могла натякнули вчителю, що Стівен шахрував на іспитах. Гаразд, натякнула. Але він це заслужив, за те, що зв'язався з моїм братом. Олівець, що впав, приніс мені видіння, і знадобились великі пожертви від Далласа Клейворта, що зберегти місце Стівена в школі з Ліги плюща, в яку він їхав восени.