Чтение онлайн

а яка вона й досі ще гарна!

"Ніч повісила жовтий ліхтар"

* * *

Ніч повісила жовтий ліхтар над полями.

Зорі, ніби сніжинки,

косо падають вниз.

Осявають лице,

шарудять у нас під ногами

і пропалюють в полі

сніговицею витканий плис.

Ти не знаєш, чому

так зробилося гарно відразу?

Вчора так не було .

І ніколи так не було...

Просто, може, TOMV.

що сьогодні ми вперше разом

бачим сніг і зірки,

що горять у землі над чолом.

«Вітрила», 1958 р.

"Ні щастя, ні волі, ні чуда"

* * *

Ні щастя, ні волі, ні чуда,

ні часу, хоч би про запас.

Живу, все життя не почута,

причетністю вбита до вас.

Ні честі, ні мови, ні згоди,

самі лише смутки і пні.

Коханий мій рідний народе,

ти збудешся врешті чи ні?!

23.06.2010

«Мадонна перехресть», 2011 р.

НОВОРІЧНИЙ БАЗАР

Кудись відпливає будинок,

бо падає сніг навскіс...

Сьогодні на площі виник

зненацька ялинковий ліс.

Ялинки зросли з нічого.

Ще вчора на місці їх

двірник лопатою човгав,

золою притрушував сніг.

Був тихий будень холодний.

Сьогодні ж тут — метушня,

бо вечір став передоднем

якогось нового дня.

Сьогодні на площі виник

зненацька ялинковий ліс.

Ідуть покупці до ялинок,

і падає сніг навскіс.

Ялини різного зросту

стоять в сніговій імлі.

Не зрубують їх, а просто

відокремлюють від землі.

І робиться їм не тісно,

ялини — одна в одну...

Були б вони справжнім лісом,

якби вони мали коріння,

якби їх було неможливо

купить за дешеву ціну.

«Проміння землі», 1957 р.

"Ну, мідь, ну, золото. Ну, продана свобода"

* * *

Ну, мідь, ну, золото. Ну, продана свобода.

Ну, влади прагнете. Кордони вам тісні.

А хто ж вам право дав одняти у народу

його велику гордість і пісні?

Об скелі б’ється те невтішне море.

Помер Неруда. Скрізь горить Трансвааль.

Що не народ — одне й те саме горе.

Що не поет — одна і та ж печаль.

"Обдарував присутністю, побув"

* * *

Пам’яті Леоніда Коваленка

Обдарував присутністю, побув

тут, серед нас, поусміхався людям.

І жоден шпиль не мавши за Парнас,

сміявся сміхом лагідним і мудрим.

Зробив останній у житті привал.

Його душа прокинеться в легенді.

Як він сміявся, як він жартував! —

життя проживши з кулею в легені.

Ось він іде — ніколи і ніде! —

Лікує слово сміхом від пристріту.

Сьогодні день… Осінній тихий день —

І Льоня усміхнувся з того світу.

23.10.1989

«Мадонна перехресть», 2011

"Обережні люди придумали забобони"

* * *

Обережні люди придумали забобони —

між серцем і розумом знак заборони.

Між серцем і розумом — остороги.

Забобон — для кохання.

Забобон — для дороги.

З півдороги вернутись — погана прикмета.

Лихоліття криваві віщує комета.

Чорний кіт

на невдачу по вулиці шаста...

Ну, а що ви придумали, люди, на щастя?

Є які-небудь певні прикмети?

Не фатальні коти,

не зловісні комети?

Доброзичливі звірі

і ласкаві сузір’я?

Так і хочеться вірити.

І повірю.

А чого ж?

Уявляєте — щастя ще де то —

А вже є у людини щаслива прикмета.

Ну, там квітка, підкова, гніздо чи омела.

От людина і ходить собі весела.

«Мандрівки серця», 1961 р.

ОБРАЖЕНИЙ ТОРКВЕМАДА

Я інквізитор. Ну, і що із того?

Чи то такі вже злочини страшні?

Я не хвалюся. Віку золотого,

звичайно ж, не було і при мені.

Ну, катував. Ну, навертав до лона.

Палив багаття вищі голови.

Я їх убив, ну, може, півмільйона.

Ану згадайте — скільки вбили ви?

"Обступи мене, ліс, як в легенді"

* * *

Обступи мене, ліс, як в легенді про князя Хетага,

коли й кінь був убитий, і він уже ледве брів.

Осбтупи мене, ліс! Хай зупиниться вся ця ватага,

хай удариться люттю об спокій твоїх стовбурів.