Чтение онлайн

Чи не той то хміль, чи не той то хміль, що у пиві кисне?

Чи не той то козак Нечай, що Ляшеньків тисне? (с. 76-7)

Гей ізнісся Нечаєнко аж в бор на тичину.

Щоби його пан Зборовський (треба Потоцкий) не взяв за чуприну;

Гей ізнісся Нечаєнко під млин на тичину,

Щоби його пан Потоцький не взяв за чуприну (с. 70).

Годі тобі Хмелю та на тичку виться,

Годі тобі Нечай козак йз Ляшками биться (с. 82).

Годі тобі вражий сину та й так воювати,

Треба ж твою кров козацьку з лядською змішати (с. 64).

Частки Г і Д можна собі мислити як продовженнє А, але так само і як продовженнє В. Середини треба шукати в варіянтах пісень про Нечая: там єсть фрагменти тихже мотивів, мабуть живцем увзяті з пісні про Берестечко, треба тільки поставити “пана Хмельницького” замість “козака Нечая”, або “Нечаєнка”, напр.:

Ой пустився ж (пан Хмельницький) до гаю втікати,

А за ним за ним пан Потоцкий — пана догоняти.

Ой як скочив (пан Хмельницький) з гори та в долину,

А за ним за ним пан Потоцкий — козака за чуприну (с. 63).

Частина Г також має богато варіянтів в піснях про Нечая, хоча належить безсумнівно до пісні про Берестечко, і навіть часто затримує се імя, підставивши тільки Нечаєнка замісць Хмельниченка:

А деж твої, Нечаєнку, ворониї коні?

– У гетьмана у польського (треба: Потоцкого) стоять на припоні.

А де ж твої, Нечаєнку, кованії вози?

– Пуд містечком Берестечком заточені в лози.

А де ж твої, Нечаєнку, дітоньки та жона?

– Ой в містечку Берестечку сидять собі дома (с. 57).

А де ж твоя, козак Нечай, хорошая жінка?

– Ой у пана у гетьмана сидить як Жидівка.

А де ж твої, козак Нечай, хорошиї діти?

– Ой у пана, у гетьмана як ружові квіти.

А де ж твої, козак Нечай, ворониї коні?

– Ой за гаєм, за Дунаєм стоять на припоні (вар: скарбовні).

А де ж твої, козак Нечай, мальовані скрині?

– Ой забрали тоті Ляшки, що пасали свині (с. 60).

Влапав його пан Потоцкий, став ревідувати:

– Годі, годі, Нечай козак, Ляшки воювати!

А де ж твоя, козак Нечай, молоденька жінка?

– Ой Бог знає, Бог відає, може ще де дівка.

А де ж твої, Нечай козак, дрібненькиї діти?

– Ой Бог знає. Бог відає, десь пішли по світі.

А де ж твої, козак Нечай, ворониї коні?

– Ой зайняли вражі Ляшки в великім загоні.

Ой де ж твої, Нечай козак, кованиї (вар. скарбовиї) вози?

– Ой зайняли вражі Ляшки у густиї лози (с. 68).

(Ой в містечку Берестечку стоять у залозі — с. 76).

Ой де ж твої, Нечаєнку, сукні блаватаси?

– Гей посікли, порубали Ляхи в шабельтаси (с. 79).

Фіналом берестецької пісні може також бути:

Уже ж тепер вражі Ляшки доказали

Що вже мене, Нечаєнка, у руки піймали (с. 88).

На жаль зістається не розвинена иншими варіянтами кінцева фраза Д костомарівського варіянта.

Тема, як бачимо, була дуже популярна і сильно розгалужена. Пісня про Нечая значну частину своєї популярности завдячує тому, що вона притягла і поглинула пісню про Берестечко.

Примітки

1) Одна копія, довша і новіша, хоча місцями гірша, знайшлася написана на порожніх листах латинської книжки першої половини XVII в., бібліотеки кляштору бенедиктинів в Пултуску; її видано в Archiv f"ur Sl. Phil. II (1877), n. з. Die Niederlage Bogdan Chmelnicki's bei Beresteczko am Flusse Styr, in gleichzeitiger poetischer Bearbeitung; се нахідка Петрова, транскрипція Житецького, а в III т. Архива додав ще потім деякі замітки до сього тексту Потебня.

Другу копію знайшов в рукоп. збірнику XVII в. ак. Перетц і опублікував майже одночасно в своїх “Истор.-литератур. изслЂдованіях и матеріялах”, т. І, 1900 (ст. 94) і в “Малороссійскія вирши и пЂсни въ записяхъ XVI-XVIII вв. (ИзвЂстія отд. рус. як. 1899, III).

2) В ориґ.: “що Хміль віру” і “що Хміль за віру”. Потебня поправляв на: “що хвильою виру” (Стир-хвиля-вир). Але я думаю, що та мала поправка яку даю я, робить непотрібною які небудь инші зміни.

3) В ориґ.: досаль.

4) В розумінню: догідна хвиля (захопити Ляхів несподівано).

5) По сім в петерб. збірнику бракує 12 рядків.

6) Так в ориґ., поправити трудно (в другій копії сих стихів бракує).

7) В ориґ.: “не с козаками”.

8) В розумінню “від нас”.

9) Поляки себ то.

10) Він був убитий в сій битві, так само як і староста Осоліньский-молодший (див. вище с. 284).

11) Прошу завважити, що “нас” у вірші значить козаків.

12) В розумінню “сей” — Осоліньский молодший.

13) Сопіга підканцлєр литовський, участник битви.

14) Копія додає (поза метром): мовить Хмель, і нижче: мовить хан.

15) В копіях: “Лях по пилявецькому”, “як по пилявецькому”.

16) Дальше в петерб. копії знову бракує 30 стихів.

17) В копії: “яко нуж”, розумію: яка нужда наступила.

18) В копії: мою.

19) В копії: “тираже собі”.

20) В розумінню: на Ляхів.

21) Вікопомний.

22) На вистріли з гармат.

23) Дальшого аж до кінця в петерб. копії нема.

24) Тут знову повторено: Мовить не даєть, з очу зганяєть — Видайте ми хана! Старшину знайте (так!), панів слухайте, а ідіть бийте хана”, але се мабуть помилково.

25) Се паралєльний мотив до пирування Нечая у куми — Хмельницької (очевидно теж зрадниці).

26) Україна, 1925, III с. 64.

27) Малорус. Лит. Сборникъ 1859 р. — передр. в Истор. пЂсни Малор. нар. II с. 108-9; розмір зіпсований місцями, я його зреставрував, викидаючи неорганічні словця і відбудовуючи симетрію виразів; “панове-молодці” явно не влазять в розмір, треба: “козаченьки” або щось таке.

28) Розмір показує, що скрізь має бути: пан.