Чтение онлайн

Міла поклала йому руку на плече і зазирнула в очі:

– - Слухай, Шутіме, ти пам’ятаєш, що сказав Орнагул? В цій подорожі немає зайвих. В кожного з нас своє призначення. Просто твій час, ще не настав, як і мій. Бо я, інколи, теж відчуваю свою не потрібність. Та це, не так! Повір мені.

Шутім нічого не відповів, лише важко зітхнув. Мабуть він, все ж, залишився при власній думці.

Чоловіки вже були на поверхні океану. Їхній кораблик плив , легко розтинаючи хвилі, наче його хтось тягнув, адже не було ні вітрил, ні весел. Час тягнувся повільно, друзі то один , то інший визирали на зовні, намагаючись, хоч щось побачити в далечі, але навколо була лише вода. По обидва боки від суденця, пливли учні Валерома, вони справно виконували наказ свого володаря.

– - Не хвилюйтеся, до темряви будемо на місті. — заспокоїв їх Карол.

– - Не уявляю, як моряки, витримують таке. Місяцями пливти по океану і бачити лише небо та хвилі. — промовив до товаришів, Плато.

– - А , мені подобається. — сказав Теймур. —Я все життя прожив у лісі і великою водою, для мене, було лісове озеро, а це, просто неймовірне видовище. Якщо я повернусь у рідний світ, то подамся до моря і наймуся матросом.

– - А я, разом зі своєю родиною, повернуся в рідне селище. Відбудую його і житиму як і раніше. — тихо, наче сам до себе, промовив Мозус.

– - Хлопці, а ви чим займатиметесь?— спитав братів-болотників, Теймур.

– - Я, житиму як і раніше, можливо одружусь. А, ти, Капере?

– - Я , теж одружусь. Набридло холостяцьке життя. — відповів хлопець.

– - Ну звісно! Як я забув, ти ж і наречену для себе приглядів! — засміявся Плато. — Пам’ятаєш, Кароле я розповідав? Ти , ще сказав, що вона твоя сестра.

– - Пам’ятаю. — посміхнувся юнак. —А, ось моє майбуття, невідоме навіть мені. Коли…

Карол, ще щось, хотів додати та замовк, до суденця підплив один з акваріанців.

– - Попереду густий туман, і острівець, до якого ми пливемо, майже не видно. Ми будемо пливти далі, чи зачекаємо?— запитав він у друзів.

– - А , скільки потрібно чекати?— поцікавився Мозус.

– - Хто знає? Може кілька годин, а може і всю ніч.

– - У нас немає стільки часу. Будемо пливти.

І справді, туман виявився щільним і густим, він огорнув мандрівників з усіх сторін, не видно було далі власної руки. Біля судна, знов випірнув акваріаниць.

– - Ми на місці. — повідомив друзів Карол. — Дракон знаходиться на острові. Він від нас з ліва. Ми можемо покинути корабель, тут мілко. Найглибше, нам буде, по груди.

– - Знаєте, друзі, мабуть я зробив дурницю, коли наказав пливти далі. — винуватим голосом, сказав ватажок. — Як же ми будимо полювати, коли навкруги нічого не видно?

– - Якось воно буде, друже. — заспокоїв його Теймур і витягши свого меча спустився з човна у воду.

Товариші по слідували за ним. Води тут і насправді було не багато. Мандрівники тихо просувалися у перед. Акваріанець не зник, а продовжував пливти поруч. Мабуть йому важко ходити, на його жаб’ячих лапках. Дно в цьому місті було рівне і тверде, це полегшувало мандрівникам шлях.

– - Теймуре, зупинись. — попередив вугляра, Карол і якраз вчасно.

Прямо перед самісіньким обличчям хлопця, виступила стіна. Вона була заввишки метра з три і така гладенька, що не було, за що ухопитися.

– - Будемо видиратися тут, чи пройдемось по під стіною далі?— спитав Капер.

Друзі озирнулися на Карола. Той здвигнув плечима і пошукав поглядом рибоголового товариша, та його не було вже поряд.

– - Утік. — висказав свою думку вугляр.

– - Не думаю. Вони десь поряд і в потрібний час прийдуть на допомогу. — заступився за акваріанців Карол.

– - Добре. Не сперечайтесь. Пішли потихеньку у перед, може десь цю огорожу, буде перелізти зручніше. — наказав Мозус.

Пішли далі. Стіна і справді потроху ставала нижчою і друзі вже намірились через неї перелазити, коли раптом вона ворухнулась і трохи піднявшись у гору ляпнула по воді, розкидаючи водоспад бризок. Від несподіванки, мандрівники поприсідали і завмерли.

– - Отакої! А, яка ж тоді голова?— прошепотів Плато.

– - Краще спитай, де та голова. — також пошепки відповів, Теймур.

– - На іншому боці хвоста. — пожартував болотник.

– - Ага! — не зрозумів жарту Мозус. — Тоді пішли назад.

– - Нетреба назад, пройдемо ще трохи у цьому напрямку. — заперечив Карол.

Його послухали і через кілька метрів, відчули у повітрі, їдкий сморід. Це був подих слактора. Голова чудовиська була десь зовсім поряд і ось нарешті друзі, її побачили. Першої миті, від подиву і страху, вони втратили здібність рухатись і розмовляти, то була не голова, а наче, скеля з зубами.

– - Ну, як будемо діяти. — тихо спитав Капер. — Одне його ікло, завбільшки з мою ногу, перекусить і не відчує!

– - Так просто, його не вбити. — погодився Мозус.

Поруч знову випірнула луската істота.

– - Треба відійти у бік, у дракона гарний нюх. — сказав Карол.

Та було вже пізно. Морське чудовисько поворухнулось і відкрило жовті очі. Не відомо, чи побачив він крихітних створінь, що стояли просто перед ним, але раптом він підняв свою страшну голову до неба і закричав. Від того крику, у мандрівників позакладало вуха, а по гладкій воді, пішли брижики. Зубаста скеля хитнулась і стрімко почала падати в низ, якраз прямо на мандрівників. Як по команді, вони кинулись урізнобіч і ледь встигли врятуватися. Голова, зі страшним плескотом, упала за їхніми спинами. Чудовисько почало принюхуватись, воно відчувало у воді, незнайомий для нього запах. Так не пахла жодна океанська істота.

– - Сплячим, як червона ящірка, він нам не дістався. — вже на повний голос проказав Плато.

Дракон повернув голову у їхній бік і почав готуватися до нового нападу, піднімаючи свій зміїний тулуб над водою. Знову мандрівникам довелося тікати, щоб не бути розчавленими.

– - Здається, на мілині, він не надто повороткий. — вигукнув Теймур, щоб його за цим шумом , почули друзі. — От якби, на нього залізти!

– - А, що потім? З гори, ти, його однаково не вб’єш, а до горлянки не дістанешся, він тебе розчавить. — заперечив йому Капер.

Тим часом морський дракон, знову підіймав свою голову. Вугляр вхопив Капера за руку і разом з ним відскочив у бік.

– - Правильно! На мілині не зможу, треба його виманити на глибоке. — пояснив свій план Теймур.

– - Ти чудово придумав!— погодився з ним Карол. — Акваріанці нам допоможуть!

– - Це, вони тобі сказали?

– - Мабуть!

– - Якщо, ні в кого іншого плану не має, давайте спробуємо. — сказав Мозус.

– - Але як це, зробити?— розгублено спитав Плато.

– - Спочатку, треба сховатися, щоб не відвертати увагу слактора на себе, а наші рибо голові друзі, все зроблять самі. — пояснив Карол.