Чтение онлайн

– - Куди сховатися?

– - Під воду!

Набравши в легені повітря, мандрівники пірнули. Акваріанці повискакували з води і почали дразнити дракона, той попався на цю уловку і посунувся за ними, він знав як полювати на тих, хто живе у воді. Мозус, та його команда не гаяли часу, коли по біля них посунуло здоровенне тіло слактора, вони один за одним здерлися на нього, чіпляючись за плавники. Дракон опинився на глибині, лускати істоти, все ще відвертали його увагу на себе. Мандрівники прив’язали до плавника мотузки і спустилися у воду, по обидва боки голови чудовиська. Вони били його мечами доки в них вистачило сили. Кров дракона закрасила навколо всю воду в червоний колір. Від нестачі кисню у них паморочилося в головах, та друзі не зупинялися. Вони розуміли, другого шансу у них не буде, треба закінчити все одразу. Від болю чудовисько вискочило із води і замотиляло головою, розкидавши своїх ворогів на всі боки, а потім попливло назад, до острівця. Карол виплив на поверхню води. Залишившись сам в цьому тумані, хлопець не знав в якому напрямку пливти. Він за панікував, та на виручку до нього підплив лускатий друг. Карол поплив за ним і невдовзі об’єднався зі своїми друзями, яких до купи, теж зібрали, океанські жителі.

Вибравшись на мілину, друзі побачили, як в передсмертних судорогах звивався слактор, розмазуючи кров, по всьому своєму тілі. Та сили поступово полишали його. Він рухався все повільніше. Мандрівники обережно виходили із води, але наблизитись до дракона , поки що, не насмілились. Теймур і брати, рушили вздовж тіла в бік голови, а Карол і Мозус залишилися на місці і це виявилося їхньою помилкою, помираючий дракон, в останній своїй конвульсії, ударив хвостом і влучив прямо в бік ватажкові. Підлетівши кілька метрів у гору, Мозус, усією масою свого важкого тіла, упав на гостре каміння острівця поруч з мертвим слактором.

– - Мозусе! Ні!

Карол біг до свого друга, розтинаючи ногами, важку морську воду, час навколо нього, наче зупинився і йому здавалося, що він майже не рухається. Сильний , тупий біль здавив груди, не даючи дихати. Товариші почули його крик і кинулись назад, на допомогу. Мозус лежав між камінням, а Карол намагався привести його до тями. Сам не усвідомлюючи того, Мозус замінив йому батька і втратити, ще і його, для хлопця було великим горем. Від розпачу, він став сам не свій. Теймур намагався заспокоїти Карола, та марно, юнак упав чоловікові на груди і заридав. Несподівано він затих, наче втратив свідомість. Друзі хотіли його віднести в сторону, та зупинилися і завмерли від побаченого. З пальців, у Карола пробивалося світло і наче розтікалося по всьому тілу Мозуса , насичуючи кожну його клітинку. Рани почали закриватися і чоловік почав дихати. Заворожені цим видовищем, мандрівники боялися поворухнутися, щоб не завадити Каролові. Та ось, сіяння зникло, а хлопець так і залишився лежати. Ватажок відкрив очі і здивовано роззирнувся. Побачивши непритомного Карола і плями крові на своєму одязі, обхопив його своєю сильною рукою і обережно поклав поряд :

– - Кароле, хлопчику, що з тобою?— стурбовано спитав, він .—Я пам’ятаю, мене вдарив хвостом слактор, його, що, теж зачепило?

– - Заспокойся, Мозусе, з хлопцем все буде добре. — обізвався до нього Капер. — Він втратив багато сили, рятуючи тобі життя.

– - Моє життя? А, хіба, це не Каролова кров, на моєму одязі, адже я не поранений.

– - Тепер, ні. Хлопчина залікував твої рани. Мабуть від розпачу, який він відчув, втративши тебе, проявилися його сили, про які говорила Марса.

Ватажок з ніжністю подивився на знесилене тіло юнака і обережно поляпав його по щоці:

– - Карол, друже мій дорогий, отямся.

Хлопець відкрив очі і притулившись до широких грудей старшого товариш, заплакав наче дитина:

– - Мозусе, ти живий. — крізь сльози проказав він.

– - Ну , годі тобі. — розгубився чоловік і поляпав друга по спині.

Нарешті всі заспокоїлись. На них чекало ще багато роботи. Вони пішли до голови дракона і видовбали йому око, воно виявилося великим і важким. Поклавши здобич на рядно, мандрівники поволокли його до свого дивного човна. Повернулися чоловіки, до підводного будинку виснажені, але задоволені собою. Їм вдалося добути останній інгредієнт до чарівного зілля. Тепер справа за Валеромом. Він вже чикав на них, разом з Мілою і Шутімом.

– - Нарешті ви повернулися! — радо вигукнула дівчина, коли друзі зайшли у відчинений прохід.

Вона обняла всіх по черзі , а Карола поцілувала.

– - Дуже приємно, коли на тебе чикають. — прошепотів він, їй на вушко і поцілував у відповідь.

– - Валероме, Кароле, беріться до справи, нема часу на люб’язності. — сказав ватажок і в очікуванні глянув на хлопця.

– - В цій кімнаті є все, що нам потрібно. — почав приготування, Карол.

Він знайшов у приміщенні посудину і вилив в неї рідину з ока, потім розтер на порох крило морфіна і теж всипав туди. Останньою впала в посудину шерсть червоної ящірки. Карол робив все це, навіть не замислюючись над своїми діями. Підійшла черга до закляття. Хлопець дістав його і глянув на Валерома, потім погукав своїх друзів:

– - Підійдіть всі до мене і захопіть наші речі, якщо все зроблено правильно, ми зараз вирушимо в нашу останню подорож між світами.

Потім глянув на володаря Акварії і подякував йому за допомогу, адже все що він зараз робив, підказав йому саме він. Валером кивнув своєю риб’ячою головою і пірнув у басейн. Хлопець розгорнув старий папір і уважно подивився на незнайомі знаки.

– - Як, ти його читатимеш? Тобі ж незнайомі ці письмена. — стурбовано спитав Мозус.

Карол не відповів, а продовжував вивчати свиток. Він повільно повертав його перед очима і раптом знаки почали набувати знайомих обрисів, слова самі собою полинули з горла. Суміш, що приготував Карол стала нагріватися і парувати. Хлопець не зупинявся, він вже не дивився на папір, наче знав написане на пам'ять, його очі були закриті, а голова відхилена трохи назад. Пару ставало все більше, і більше, він заповнив все приміщення, нічого вже не можна було роздивитися. Нарешті, Карол, замовк і пара потроху розвіялась.

15

– - Дивіться, зірки. – прошепотіла Мілена.

Друзі позадирали голови і побачили усіяне маленькими, яскравими цяточками, небо. Очі поступово звикли до темряви. Мандрівники почали розрізняти обриси дерев і кущів. Під ногами був твердий, без порослі грунт, здається дорога.

– - Кароле, тобі вдалось!— хлопнув долонею по спині товариша, Теймур.

– - Ти, дійсно справжній чарівник!— підтримав вугляра, Капер.

– - Нам треба з’ясувати, чи туди ми втрапили. — остудив їх, ватажок. — Якщо туди і в потрібний час, то у нас усього два дні і треба поспішати.

У далині замерехтіли вогні смолоскипів, почувся кінський тупіт і вигуки людей.

– - Я впізнаю цей говір. — сказав Мозус.-- Швидше ховайтеся за кущами, це горяни. Нам зараз не варто потрапляти їм на очі.

Друзі послухали ватажка і хутко сховалися у кущах. По дорозі проїхав невеликий кінний загін. За ним ішли піші воїни, вони щось жваво між собою обговорювали. Двоє з них відділилося від решти вояків і направились до заростів, за якими ховалися мандрівники. Вони підійшли майже в притул. Теймур витяг меча і приготувався до бою, але Мозус притримав його і заперечно похитав головою. Горяни справили нужду і побігли доганяти своїх, мандрівники з полегшенням зітхнули.

– - Хто небудь розчув, про що говорили солдати?— спитав ватажок у своїх товаришів.

– - Вони казали про велику битву, що станеться на світанку. — відповіла Мілена.

– - Ми втрапили вчасно?— поцікавився Шутім.

– - Так. А ви знаєте, що в цій битві брали участь і Каролів батько, і Міленин, і я.

– - Як дивно виходить, Мозусе, ти зараз і там і тут. — посміхнувся Теймур.

– - Справді дивно. Так дивно, що навіть не збагну, чи насправді це зі мною відбувається, чи я може сплю.

– - Тоді, ми спимо всі разом. — додала Міла.

– - Давайте, не будемо затримуватись, у нас ще довга дорога. — по торопив товаришів, Карол.

Мандрівники рушили у той же бік, куди пішли вояки. Вони не ризикнули іти по дорозі, бо зрозуміли, що находяться в тилу у ворога і можна легко потрапити в халепу, а це їм було не потрібно.

– - Добре, було б, роздобути коней. — підкинув ідею, Плато.

– - Вірно мислиш, друже, але це буде не легко зробити, та все ж спробуємо. — підтримав його ватажок.