Чтение онлайн

– - Ну, ось і стежка, про яку я вам казав!

Теймур, що ішов слідом за ним, подивився на ту стежку і обернувшись до Шутіма, вигукнув:

– - Малий, тримай штани! Рівна стежка почалася! Є нагода політати, як у твоєму сні!

Шутім, який вже порівнявся з ним, сам побачив той шлях і зробився білий мов крейда. До печери старого вела вузька тропа з одного боку якої, підіймалась прямовисна скеля, а з іншого, глибочезна прірва.

– - Я, туди, не піду. — категорично заявив він. —З мене досить підвісного мосту.

– - Не бійся, я тебе прив’яжу між Капером і Плато. Якщо ти і впадеш, то вони тебе витягнуть. — заспокоїв Шутіма, Теймур.

Першим на стежку став Харон і обережно рушив у перед. За ним пішов Мозус, Теймур, Мілена і Карол. Шутіма, як і обіцяли, прив’язали між Капером і Плато. Друзі ішли не поспішаючи, уважно вибираючи місце, куди ставити ноги, бо один необачний рух міг коштувати їм життя. Та все обійшлось добре, скоро вони дісталися до іншого боку і побачили вхід до печери, з якої їм на зустріч ішов сивобородий дід у довгому білому вбранні.

– - Фалонд?— вигукнув Карол. — Як ти тут опинився на тиждень раніше за нас? Ти ж залишився в замку, коли ми вирушили в цю подорож.

Здивуванню друзів не було меж. Фалонд радісно посміхався і привітавшись з кожним окремо, запросив зайти до свого житла. Чарівник створив для себе досить затишне і гарне помешкання. Він був не з тих самітників, що ведуть аскетичний образ життя і тому у печері все було як у замку Орнагула, комин у якому горів вогонь, крісло що стояло поруч з комином і стіл заставлений усілякими стравами. Одразу було видно, що тут чикали на гостей. Друзі вже трохи звикли до чудес і нічому не дивувалися. Чарівник запросив їх до столу. Мандрівники з великим задоволенням прийняли запрошення і з апетитом накинулись на пригощання. Старий з посмішкою спостерігав за ними, коли гості наситились, почав розмову:

– - Ти, Кароле, спитав у мене, як я тут опинився. Розумієш, хлопчику, коли подорожуєш між планетами, то одночасно подорожуєш і у часі. Біда в тому, що цей час не можна контролювати, він то зупиняється, то біжить дуже швидко, або вертає назад. Для вас це немає значення, а для нас велике. Ми знали ваш шлях, а чи застанемо вас тут, чи ні не знали. Моя подорож до Старшої планети, була трохи авантюрною, та Орнагул все ж ризикнув мене відправити. Я попитав у місцевих племенах про вас, ніхто не чув про чужинців, що шукають Місячний камінь. От я і вирішив вас дочекатися. Одне погано, я не знав скільки доведеться чикати, адже я старий і міг не дожити до вашої появи.

– - Орнакул казав, що не знає де знаходиться Місячний камінь, а ти чекаєш на нас, саме тут. — трохи роздратовано сказав Карол.

– - Ми про це довідалися коли ви вже пішли. В одному зі старих рукописів ми знайшли запис, що камінь сховано саме тут, в горах. Що взнати точне місце знаходження його, допоможе твій, Кароле, талісман. От я і тут. До речі, я захопив той рукопис з собою, зараз покажу.

Фалонд поклав перед мандрівниками велику книгу і розгорнув її в потрібному місті. Одна сторінка була заповнена якимись знаками, а інша була майже порожня, на ній був намальований Каролів талісман.

– - Дивіться, ця сторінка така самісінька, що нам дав Харон. — вигукнув Шутім.

– - Це, справді так.

Карол розгорнув згорток паперу. Той, що в книзі лише відрізнявся розміром.

– -- Треба прочитати, що тут написано.

– - Написано? Але ж, сторінка порожня. — здивувався старий.

– - Не зовсім так, ось дивись.

Хлопець приклав свій медальйон до малюнку і на папері проступили літери, та текст був інший, не такий як на тому, що дав Харон. Карол почав читати:

Твій шлях, мій друже, буде не легким,

За сонцем іди, вечірньою порою.

Між скель Змія, покаже свій згин

І сонця промінь візьме із собою.

Як на кинджал накрутить свій потік

І рине вниз, під ноги гордим скелям.

Без страху йди туди і лиш тобі,

Вона відкриє тайну духу ночі.

Покаже шлях в чудове майбуття,

Подарить те, що іншим дасть життя.

– - Оце так, хлопче! Тут же розповідається, де шукати камінь!— зрадів чарівник. — А, що написано у вашому свитку?

– - Тут продовження. — Карол дав прочитати текст.

– - А ми голову ламали, як же вам допомогти. Ви молодці, самі упорались!

– - Не зовсім. Без вашої частини тексту, ми б довіку шукали ту печеру, а тепер зрозуміло, де саме вона знаходиться.

– - А, де саме?— розгублено кліпаючи очима, спитав Шутім.

– - Треба, друже, шукати водоспад на річці Змії, десь тут у горах. — пояснив йому Карол.

– - Я знаю де це місце!— вигукнув Харон.

Він зрадів, що знову став у пригоді своїм новим друзям.

– - Та ти, просто скарб, а не провідник!— засміявся Теймур.

– - Тут у вашому світі, нам справді без тебе було б важко. — серйозно промовив Мозус. — Ми тобі дуже вдячні, юначе.

Ватажок мандрівників потис хлопцеві руку.

– - Якщо ми, вирушимо в ранці, до заходу сонця будемо на місці, адже за рукописом, нам потрібна саме ця пора. — поцікавився Фалонд.

– - Так! Ми встигнемо вчасно. — пообіцяв Харон.

– - Ну, от і добре. Зараз ідіть відпочиньте, вам знадобляться сили, на нову подорож.

Чарівник провів своїх гостей у глиб печери, там за шовковою ширмою стояли ліжка.

– - Гадаю, вам тут буде зручно. Тільки, пам’ятайте, що створено за допомогою чар не довговічне. Ці ліжка я зробив саме для вас, вранці вони зникнуть, але на ніч їх вистачить. Я інтер’єр своєї печери змінюю повсякчас.

Фалонд пішов, побажавши доброї ночі. Харон був просто вражений всім побаченим:

– - Ви, всі, так спокійно сприймаєте все, що тут відбувається. Це ж справжнісінькі чари! Аж дух захоплює!

– - Хлопче, ми вже такого надивилися, що нас важко цим здивувати. — пояснив Мозус.

– - Колись і я піду у мандри. Звісно я не зможу як ви, по інших світах, та і у нас є на що подивитися. Наш планета теж велика і цікава. — замріяно промовив Харон.

– - Що ж, здійснення твоїх мрій, залежить лише від тебе. — підтримав його ватажок. — Тепер лягаємо в ліжка і спимо, завтра рано вставати.

В печері запанувала тиша. Старий чарівник прислухався до рівного подиху відпочиваючих і знову схилився над рукописом. Цілу ніч він готувався до ранкової мандрівки. Час линув швидко, ось вже почали прокидатися його юні друзі, а він все ще сидів над рукописами. Першим до кімнати зайшов Мозус: