Чтение онлайн

– Хай iншим разом!
– гукнув я.

Щосили вимахуючи руками, я плив до берега, а вони стояли на палубi й пiдозрiливе дивилися на мене.

На мисi Судака сидiла Марта й тримала в руках мiй бiнокль.

– Спiймалися, - сказала вона мстиво.
– Дуже негарно пiдслуховувати.

Повiяв вiтер, i я аж затрусився вiд холоду. Цокотячи зубами, схопив одяг i залiз у кущi. Коли повернувся на берег, усе ще тремтiв, а дiвчина дивилась на мене майже з задоволенням.

– У вас буде нежить, - сказала вона. А потiм сердито тупнула ногою. Ви послали мене по рибу, а самi...

– Що "самi"?
– прикинувся я здивованим.
– Хiба вже менi заборонено купатися в озерi? I хiба я посилав вас по рибу?

Вона похитала головою.

– Ви купалися? На такому холодному вiтрi? Менi вiдразу здалося щось не так, коли ви не пiшли зi мною по рибу. Я вернулася з пiвдороги i дивлюсь, а ви вже коло яхти. Поглянула в бiнокль i побачила, як ви причаїлись пiд бортом. Ну, вже i обличчя були в Краватика й Бороданя, коли вони вас помiтили. То про що ж вони розмовляли?
– спитала вона серйозно.

Не було сенсу гратися з нею в "куцу бабу".

– Чорний Франек ще не принiс їм карти. Вони починають нервуватися.

Марта на мить замислилась.

– Та карта справдi дуже потрiбна вам?

– Може, i я хочу стати князем спiнiнгу?..

– Я покажу вам мiсця, де найкраще ловиться щука, короп, плiтка, краснопiр, вугор. Чи й пiсля цього вас цiкавитиме карта Вацека Краватика?

– На жаль, так.

– Ви не скажете менi, чому?

– Нi.

– Менi перехотiлося рибалити. Повертаймося, - сказала вона ображено.

Я слухняно сiв у човен. Дiвчина не обiзвалася до мене й словом, поки ми пливли на той берег. Навiть коли я вистрибнув поблизу свого намету, вона не сказала, чи ще колись вiдвiдає мене. Тiльки махнула рукою на прощання.

Однак у мене було передчуття, що ми ще не раз зустрiнемося i, мабуть, за цiкавих обставин.

РОЗДIЛ ТРИНАДЦЯТИЙ

Чи повиннi iснувати мандрiвнi лицарi. Брончнне признання.

Зустрiч на мисi Судака. Зрада. Ми в пастцi. Втеча. Голос

зачарованої дудки. Порятунок. Несправжнiй чи справжнiй

орнiтолог?

Бронка повернулась аж увечерi. Вона була дуже голодна i здавалася стривоженою, хоч намагалась приховати це вiд мене. Я не набридав їй запитаннями i поклав мовчки чекати, поки вона сама схоче про все менi розповiсти.

Вiтер стих, озеро поволi заспокоювалось. Але вечiрнє повiтря було холодне. Щоб не змерзнути, я мусив натягти грубого светра. Подумав, що й дiвчинi, певно, холодно, i дав їй свою шкiряну куртку.

Замiсть подякувати, вона глузливо сказала:

– I де ж та ваша чудова пригода?

Спершу я хотiв був пустити повз вуха цю її вiдверту зачiпку.

Однак вiдповiв:

– Менi здається, що тобi сьогоднi не бракувало пригод.

Я лiг на ковдрi поблизу намету й дивився на озеро.

Того вечора у моїх сусiдiв був радiсний настрiй. Уперше пан Анатоль iз паном Казиком привезли чимало риби. Насмажили на вечерю i тепер усi четверо сидiли перед своїми наметами i розмовляли. Точнiше, пан Анатоль виголошував промову про рибальство.

Не розумiю цiєї пристрастi. Крiм того, я не вважаю спортивною ситуацiю, коли з одного боку зручно стоїть на березi тепло вдягнений, у довгих гумових чоботях лiтнiй чоловiк, а його "суперником" є плiточка, маленька весела рибка, що гасає в озерi. Менi бiльше до душi iншi заняття. Правда, за них нiкому не дають медалей, не порiвнюють рекордiв, нiкого не оголошують нi князем, нi королем, нi навiть лицарем. А може, слiд було б вiдновити iнститут мандрiвних лицарiв, щоб вони пiд час вiдпусток мандрували по країнi, допомагаючи слабшим i борючись зi злом?

Мої роздуми перебили Телль iз Яструбом. Вони причалили байдаркою до берега тодi, коли Бронка скiнчила їсти обiд, який я залишив для неї у казанку.

Яструб перший вистрибнув на землю i, похитуючись на своїх цибатих ногах, вiдразу пiдiйшов до дiвчини.

– Мене не обдуриш!
– закричав вiн пискливим голосом.
– Ти з ватаги Чорного Франека! Що ти тут робиш? Чого прийшла? Знову якийсь бешкет хочете зчинити? Твiй Чорний Франек дiстав сьогоднi добрячого прочухана вiд своїх приятелiв. Але ми й так виженемо вас звiдси пiд три вiтри.

Дiвчина не обiзвалася, тiльки нижче схилилася над казанком. А Яструб, мов не помiчаючи мене, сказав до Телля, що витягав байдарку на берег:

– Може, заберемо її до нашого табору? Якщо вони беруть у полон, то й ми можемо зробити так само.

Телль пустив тi слова повз вуха. Пiдiйшов до мене, привiтався, але i його iнтригувала присутнiсть Бронки.

– Ви знаєте, що вона з ватаги Чорного Франека?

– Була. Вона порвала з ними, - пояснив я..

– Як це: порвала? Сьогоднi до обiду вона була разом з Чорним Франеком на островi Буковець серед кемпiнгiв. Планували якийсь напад чи нову крадiжку.

Бронка дуже дивно зреагувала на цi слова.

– Порвала? Я зовсiм не порвала з Чорним Франеком!
– вигукнула вона до Яструба.
– Не порвала й не порву з ним, розумiєте?

Яструб аж узявся руками в боки.

– Ну, ви чуєте? Тепер бачите, кого ви прихистили?

– Я повинен звернути вашу увагу, що мiсце, де я живу, вважаю нейтральною територiєю. Бронка користується правом недоторканностi. Ви знаєте, я не схвалюю вашої вiйни з ватагою. Бронка оселилася тут як моя знайома.

Вiльгельм Телль невдоволено похитав головою.

– Так не можна, пане Томашу. Який же це нейтралiтет? Виходить, ви допомагаєте ватазi Чорного Франека. А ви ж знаєте, ми щиро хотiли з ними помиритися. I що вийшло? Вони знову пiдступно прокралися до нашого табору й поперевертали намети. Тепер уже не може бути мови про спокiй над озером. Або ми, або вони.

– Авжеж!
– вигукнув Яструб.
– Або ми, або вони.

Хлопцi вiдпливли. А я, дивлячись їм услiд, сумно подумав, що, мабуть, на якийсь час утратив приятеля, з котрим пережив стiльки чудових пригод.

До мене пiдiйшла Бронка. Сiла на ковдрi. Так, як i я, дивилася вслiд байдарцi.

– Картаю себе, що покинула Франека. Та ще тодi, коли всi його кидають. Там уже нiхто його не слухається.

– Не матиме Франек карти, не одержить грошей вiд Краватика, - мiркував я вголос.
– Ватага не виїде до Сопота, Франек не буде знову ватажком.

– А от i буде! Ще сьогоднi буде!
– обурилася Бронка.
– Ви не знаєте Франека. Вiн чудовий хлопець.

– Готується до якогось нового бешкету?
– глузливо запитав я.