Чтение онлайн

Ядзя підбігла до рецепції. Там глипнули на її перепустку, чужі лаписька понишпорили в сумочці, і бігом нагору, долаючи три сходинки нараз. Блін, така тут охорона, на цьому телебаченні, що скоро на вході будуть рентгеном перевіряти рогівку й брати зразок ДНК для ідентифікації.

У залі на третьому поверсі продовжувалися збори колективу. Усі учасники танцювального шоу мали побачити своїх партнерів і, заохочувані продюсером, швиденько перезнайомитися. Ядзя лише молилася, щоб їй не дістався який-небудь зануда, що сприйматиме все на повному серйозі. На решту було начхати. Майбутній учитель танців міг виявитися навіть беззубим сіамським близнюком з пірсингом у грудях і відрізаними яйцями.

Ядзя перевела подих і прочинила двері, невідомо вкотре вилаявши себе за спізнення. Проте навіть якби вона зараз з’явилася перед ними гола, верхи на некастрованому жеребці, у супроводі всієї польської кавалерії, на неї однаково ніхто б не звернув уваги. На підлозі вовтузилося двійко чуваків, які нещадно лупцювали кулаками, щедро обпльовували й кусали один одного. Ланцюжок роззяв довколо байдуже спостерігав за розвитком подій. Знімальна група, вочевидь звикла до такої поведінки ексцентричних зірок, вирішила скористатися нагодою й улаштувала собі коротку перерву. Декілька осіб з’юрмилося біля вікна, пожадливо затягуючись цигарками, а решта мовчки споживала принесені з буфету «холодні ніжки». Ядзя ковтнула слинку, бо, як і відома шекспірівська норовлива, мала слабкість до цієї страви. Режисер помітив новоприбулу, поглинув останній шматок і ляснув у долоні.

— Ну-ну… Ципріяне, тут ця священна корова, твоя партнерка, приперла, нарешті, свою дупу.

Любителі вільної боротьби як за командою облишили один одного й почали швидко приводити до ладу вцілілий одяг. Один з них, молодий симпатичний хлопець, підморгнув Ядзі. Він їй відразу сподобався, може, це і є той самий Ципріян? Ім’я гарне й узагалі він супер… Другий репетував, що в нього розірвалися на дупі штани. Перш ніж Ядзі свінуло, що вона вже десь бачила ці сідниці, їхній власник випростався й обернувся. Відразу стало зрозуміло, що уявний беззубий сіамський близнюк, позбавлений яєць, зате з пірсінгом у грудях, був справжнісіньким Роналдо в порівнянні з оцим… паном Шмарком, якого Ядзя особисто обригала в літаку з Лондона.

— О Боже! — зойкнула вона й затулила рукою рота.

— А-а-а! — Усе ще приголомшений нещодавньою сутичкою, Ципріян нервово відступав до вікна. Здається, доведеться з нього вистрибнути, бо схоже на те, що це єдина можливість позбутися поганого сну. Що тут, у дідька, відбувається?

— Приколюєтеся з мене, еге ж? Де тут прихована камера? — Він нервово роззирнувся, невпевнено посміхаючись.

Але ніхто йому не відповідав, усі здивовано дивилися й гадали, у чому справа. Ці двоє точно вже десь перетиналися.

Ядзя спершу хотіла якомога швидше зникнути, вона ще добре пам’ятала, як тоді осоромилася, і зараз, дивлячись просто в очі своєму майбутньому танцювальному партнерові, хотіла запастися під землю. З іншого боку, у ній зростала незрозуміла злість на цього вичепуреного типа, котрий витріщався на неї так перелякано, ніби вона збиралася повторити свій учинок кількатижневої давності. Ядзя перевела подих і, повторюючи подумки, що на світі щогодини хтось гине від протипіхотної міни, відчайдушним жестом простягнула руку.

— Ну, що ж. Життя не складається із самих лише приємностей. Я повинна сказати, що рада знову тебе зустріти або, гм, ще якусь таку саму дурню.

Ципріян здригнувся і, продовжуючи ображатися на весь світ, на паскудну, капосну долю, заховав руки під пахвами й повернувся до присутніх спиною. Ядзя захихотіла, щоб приховати ніяковість. Зрозуміла, що все буде набагато складніше, ніж їй здавалося. На щастя, один з танцюристів із блазенською посмішкою, розрядив атмосферу:

— Ласкаво просимо до нас. Мене звуть Молодий, я темна конячка цього шоу.

Проте прикрий інцидент зіпсував решту дня, учасники шоу й далі були надто приголомшені, аби продовжити працювати. Усіх відіслали додому раніше, порадивши химерній парі прийняти теплу ванну, випити мелісу або, нарешті, покурити травки й розслабитися.

Ципріян ушився блискавично, щоб якомога швидше забути про несподівану халепу. Від самої думки, що йому доведеться танцювати із цією жахливою жінкою, він ледь не плакав. Невже вона переслідуватиме його до скону?!

Ядзя, лізучи по сходах зі швидкістю кульгавої блощиці, була переконана, що сьогоднішня зустріч — це кара за всі її гріхи: сачкування з уроків, крадіжки цигарок у ксьондза-катехита, еротичні мрії про власного перукаря, надмірний апетит, занедбування Гуця, озонову діру, базу в Ґуантанамо й олімпіаду в Китаї… Треба якомога швидше подзвонити дівчатам, інакше вона збожеволіє. Вони зустрінуться й тверезо все проаналізують. І лише потім нап’ються до всирачки. Або навпаки, яка різниця.

Подолавши останню сходинку й минаючи рецепцію, Ядзя помітила, що цей ідіот з голою дупою замість того, щоб іти додому, стоїть з гостесами й «очаровує» їх, звиваючись, наче вугор, якого лоскочуть. Вульгарний, дебільний, неврастенічний мудак!!!

Коли Ядзя сказала Гуцеві, що пробилася до популярної телепрограми, син відреагував зовсім по-іншому, ніж її подруги. Він лише буркнув під ніс:

— Ага, так я й повірив.

Переконався лише тоді, коли вона показала йому підписану угоду. Гуцьо всі документи сприймав на повному серйозі й ставився до них мало не побожно. Тому перечитав усе двічі, включно із примітками, написаними крихітними літерками внизу сторінки. І тоді його очі засяяли.

— Справді? І мені можна розказати про це в школі?

— Звісно, навіть треба.

Синок кинувся їй на шию. Вони не пригорталися одне до одного від часу драматичної розмови на подвір'ї після програного матчу. Гуцьо продовжував на неї ображатися, а Ядзя не знала, як його втішити, бо ж усе, що він тоді викричав їй в обличчя, було правдою. Тепер, коли відчуженість між ними була позаду, син тулився до неї, як після довгої розлуки.

— Мамо… — Гуцьо визволився з обіймів і почав повагом колупатися в носі. — То ти тепер станеш знаменитою!

І ляснув у долоні, а Ядзя голосно засміялася. Як чудово бачити свого сина щасливого, радісно збудженого, а не насупленого, змученого щоденними проблемами.

— Але знаєш… — мовив він після цієї короткої миті щастя, — слава іноді веде на дно. Сподіваюся, ти це усвідомлюєш.

Проте відтоді він прокидався веселіший і жвавіше збирався до школи.

Звістка про Ядзину участь у телевізійному танцювальному шоу, як завжди буває із сенсаційною інформацією, схвилювала близьке оточення, і незабаром лише про це тільки й пліткували в усьому будинку, у рахітичному сквері за рогом і поблизькому продуктовому магазинчику. Едзьо мало не луснув від гордощів, хоча разом з тим трохи непокоївся, чи вона взагалі впорається із цим усім на тому телебаченні. Щоранку дорогою до пекарні його оточували цікаві сусідки й жадібно розпитували, чи він, бува, не довідався чогось новенького. Едзьо, трохи збентежений, проте задоволений увагою, якою його оточували, таємничим жестом підкручував вуса й кидав загадкове: