Чтение онлайн

Від самої думки про те, що доведеться кружляти, тримаючи спину рівно й напруживши сідниці, їй стало зле.

— Бра-а-аво! — У цю хвилину від дверей почулися театральні оплески.

На порозі, недбало спершись на одвірок, стримів Молодий і, посмоктуючи зубочистку, іронічно спостерігав за своїм колишнім гуру. Ципріян різко зупинився. Він важко дихав, увесь спітнілий і неймовірно зморений.

— Ну-ну, що я бачу! Задишка? — Хлопець відверто глузував із нього. — Дивно, цей танець неначе для тебе створили… — Глянув на Ядзю й підморгнув їй. — Його вигадали флегматичні англюки. Вони теж не любили зайвих зусиль.

Молодий засміявся, але побачивши розлючене Ципріянове обличчя, обережно відступив з лінії вогню.

— Старий, я тобі дам маленьку пораду, коли ти не проти. Не затискай так драматично дупу, бо ще судома вхопить, і навіть перднути не зможеш, щоб полегшало!

Від цього простацького, хамського жартика в стилі прищавих школярів Ядзі стало сумно. Це правда, Ципріян її діставав і був йолопом. Але це був її йолоп, і нікому, крім неї, не вільно було його ображати! У Ядзі прокинувся біологічний інстинкт самиці, котра захищає гніздо, і вона вперше відчула, що могла б зробити Молодому капость.

— Швидше, починається!

Сара з мискою чипсів у руках гепнулася на канапу поруч із Гуцем, забувши на кілька хвилин про здорове харчування та іншу подібну фігню. Хоча вона й була вегетаріанкою з багаторічним стажем, то зараз з’їла б навіть кривавий біфштекс, аби лише ніхто не заважав їй дивитися чергову частину «Танців-спотиканців». У глибині квартири Уля змагалася з кишковим грипом у дітей та чоловіка. Вона щохвилини забігала до вітальні по найсвіжішу інформацію з поля битви. Подруга заспокоювала її, мовляв, у Ядзиних суперників справи так собі, й Уля мчала, щоб полегшити життя змученої хворобою родини новою порцією «Смекти» й чистим одягом. Кинула брудні піжами до пральної машини, прибрала у ванній і провітрила спальні. Зрозумівши, що до нового нападу срачки й ригачки залишається хвилин з п’ятнадцять, вона спокійно вмостилася поруч із уважними глядачами. Саме закінчився черговий рекламний блок, після якого відлунала музична заставка програми, як з Кубиної кімнати почулися тривожні звуки.

— Чорт забирай! Тільки не зараз…

На екрані з’явився вичепурений Ципріян із Ядзею в сріблястій сукні. Ведучий шоу завив, як хазяїн професійного рингу:

— Я-а-а-адвіга Гладишевська-а-а та Ципрія-а-ан Вло-о-о-дарчи-и-ик!

— Мамо… — Крізь гомін телевізійних оплесків долинуло застережливе скигління хлопця.

Раз, два, три і…

— О Господи! — Сара перелякано затулила собі вуста рукою, бо від початку пара почала танець нерівно і коли Ядзя відчайдушно намагалася надолужити кроки, втратила ритм. Вони пропустили кілька тактів, перш ніж його зловити.

Гуцьо блискавично опинився перед екраном плазми, ніби його присутність могла чимось зарадити. Тим часом до вітальні з усіх кімнат, наче зомбі, почали сходитися домашні. Кожен з них вимагав від Улі негайної допомоги, сподіваючись, що вона полегшить їхні страждання. Проте зазвичай турботлива мати й дружина цього разу виявилася абсолютно байдужою до проблем своїх ближніх. Обидві подруги занепокоєно вдивлялися в телевізор. Нарешті Сара, переконана, що танцюристам пороблено, розпочала негайне зняття вроків.

— Мамо, мені погано… — писнула Ганя.

— Тихо! — Уля цитькнула на доньку, а Сара продовжувала читати «Отче наш».

— Ти що, божевільна? Ти ж невіруюча!

Ядзя із Ципріяном танцювали чимраз гірше. Спотикалися, губили ритм, були зовсім розбиті й рухалися невлад. З кожною хвилиною ставало зрозуміло, що вони були з-поміж усіх найневдалішою парою. Навіть Гуцьо, найбільш безкритичний уболівальник, утратив надію.

— Вже по справі, по забаві, — процитував він один з висловів Едзя й зловісно замовк.

Не озвався навіть тоді, коли його мама вже насамкінець заплуталася в шлейфі власної сукні й простяглася на підлозі. Вечір поразок завершила мала Зося, котра, вилізши з ліжечка, обригала останню чисту піжамку.

І все-таки трапляються моменти, коли певні речі виявляються не тим, чим вони є, а своєю протилежністю. Увесь заплутаний сенс цього твердження став зрозумілим уже через кілька хвилин після злощасного падіння. Примхлива й скупа на похвали публіка подарувала парі наших героїв найвищі бали, повністю підтверджуючи тезу про те, що ніщо не подобається нам так, як поразка ближніх. Користуючись своїм правом помилування, вона попри незадоволення професійного журі, підняла догори великий палець і вирішила, що Ядзя із Ципріяном переходять до чергового туру. Великий палець, опущений долу припав Магді й Казеві. Їхній правильно виконаний англійський вальс був оповитий неймовірною нудьгою.

Але про все це Ядзя й Ципріян поки що гадки не мали. Залишки сил витратили на драматичну й бурхливу сварку за лаштунками. Власне кажучи, це був сповнений жестикуляції Ципріянів монолог, під час якого Ядзя ставала дедалі мізернішою й блідішою. Заплакана й усе ще рюмсаючи, вона відразу ж вибігла зі студії. Ніхто не зміг її зупинити. Тим часом розлючений танцюрист увірвався до режисера. Голосно грюкнувши дверима, так, щоб усі присутні помітили його появу, він заявив, що не спостерігатиме спокійно, як дехто хоче занапастити його талант, примушуючи мучитися з такою незграбою.

— Вимагаю, щоб мені негайно змінили партнерку! — Відірваний метелик жалюгідно метлявся на Ципріяновій шиї.

Оскаженілий режисер відірвався від монітора й швидко вивів скандаліста за двері.

— Я не дозволю..! Я вам не перший-ліпший танцюрист..! — Ципріян гарячкував і важко дихав. Бідолаха виглядав, наче різдвяний короп, якого забули приглушити.

— Слухай, ти, чувак… — Режисер грубо перебив його і, стишивши голос, просичав на вухо:

— Гадаєш, що ти якась важлива персона, права будеш качати, га? Дулю з маком, твій зоряний час минув. Ти прострочений товар, колишня зірочка, щось на зразок «диво-баби» чи бородатої жінки, доганяєш?

Ципріян вибалушив очі, а на обличчі в нього застигла гротескна крива посмішка.

— Ти тут лише додаток до неї, зрозумів? Ти ніколи не був і не будеш фаворитом, тебе взяли через колишні успіхи, але зірка у твоїй парі — якраз ця Ядзька. Глядачі хочуть бачити її, а не тебе. Людям потрібна якась забавка, хтось, поруч із ким вони почуватимуться краще. Одне слово, для приколу. І це твій клопіт, щоб ця шизонута дівуля не втекла з нашої програми. Все зрозуміло: є вона, є ти. А зараз сорі, мені треба йти.

І Ципріян залишився сам, з тисячею запитань, що вирували в його бідолашній голові.

Якби в манюній Ядзиній кухоньці було вікно, то зазирнувши крізь нього, ми б побачили підготовку до мандрівки в незвідані далі. Навколо громадилися купи речей, необхідні для виживання за будь-яких умов, у будь-яких кліматичних зонах і за будь-якої пори року. Пляжні в'єтнамки лежали на товстому лижному комбінезоні, а косметичка з усіма причандаллями сусідила із праскою й електричним чайником. Той, кому невідомі глибини психіки жінки, яка збирається в дорогу, міг би подумати, що зазнавши неймовірного приниження на очах мільйонів телеглядачів, Ядзя саме збирається в добровільне вигнання куди-небудь у Перуанські Анди.