Чтение онлайн

Незабаром я побачив бiля схiдного берега невеличку мальовничу затоку, не дуже зарослу комишами. Берег тут був сухий, трав'янистий, на ньому росло кiлька старих дубiв, схожих на баобаби. Менi здалося, що це саме те мiсце, де я мрiяв оселитися на довгий час, тим бiльше, що звiдси було видно захiдний берег з двома пiвостровами, а там, як я гадав, мав з'явитися Чоловiк iз рубцем.

Я виїхав самоходом на берег. Поставив свiй маленький зелений наметик i блискавично злагодив обiд: суп iз макаронами, а на друге фрикадельки в помiдорному соусi з герметично закритої банки - цi безсмертнi страви туристiв.

Озеро в цьому мiсцi було тихе, без вiтрильникiв, байдарок, моторок i човнiв. У цей рукав Озерища, напевне, не часто заглядали туристи з Буковця i Лугового острова. А на Чаплинцi - наскiльки я мiг побачити в бiнокль взагалi не було нiкого.

Я скiнчив обiдати, коли з-за стiни очерету понад берегом почув людськi голоси. Хтось, мабуть, кiлька людей, пливли вздовж берега. За мить я побачив вiсiм великих плотiв з очерету й осоки, їх вiдпихали вiд дна жердинами, й вони повiльно посувалися до Чаплинця. На плотах пливла ватага Чорного Франека. На тому, де сидiв Франек i вродлива руда дiвчина, маяв на довгiй палицi чорний прапор.

"Граються в пiратiв", - подумав я.

Вони побачили мене бiля намету.

– О! Оборонець гноблених!- крикнув до мене Чорний Франек.

Я не озвався. Трохи побоювався, що вони можуть пiдпливти до берега, щоб вiддячити менi за випадок у закусочнiй. Однак вони поспiшали та й, мабуть, їм було холодно, бо хоча яскраво свiтило сонце, а на плотах їх весь час заливала вода. Вони тiльки вигукували щось таке:

– Нiколи не втручайтесь у нашi справи! Глядiть свого носа!

У менi поволi наростав гнiв. Я згадав про крадiжки байдарок, про зарiзану вiвцю на островi й дiйшов висновку, що погано вчинив, лишивши цю справу на Яструба i хлопцiв. Сам повинен був шукати грабiжникiв.

Ватага Чорного Франека вже випливала з моєї затоки, коли я почув голосне гуркотiння мотора. Приклавши бiнокля до очей, я побачив, що з-за стiни очерету, вiд острова Буковця - нiби величезний снаряд, випущений з великої катапульти - вискочив чудовий глiсер. На борту в нього був напис: "Капiтан Немо"! Вiн ковзав по водi, нiби ледь її торкаючись.

...Глiсер догнав плоти, зробив великий закрут i стишив хiд. Тепер вiн плив на найменших обертах поряд з плотом Чорного Франека. Iз заскленої кабiни раптом вихилилась якась постать у чорному непромокальному плащi, такi надягають у шторм рибалки й моряки. На головi чоловiк мав каптур, а на очах темнi окуляри, за якими не роздивишся обличчя. Без сумнiву: то був сам Капiтан Немо з Озерища.

Швидким помахом руки вiн вистрiлив спiнiнговим якiрцем на мiцнiй i довгiй волосiнi.

Ох, що ж то була за точнiсть! Якiрець пролетiв у повiтрi й зачепився за чорний прапор на плоту Чорного Франека. Тодi Капiтан ще одним помахом шарпнув якiрець i зiрвав прапор.

Над гладiнню озера, розбурханою гвинтом глiсера, залунали переляканi, здивованi, захопленi вигуки.

Капiтан Немо швидко змотував свiй спiнiнг, i якiрець тяг до нього чорного прапора. За мить той прапор був у капiтановiй руцi. Тодi зник у заскленiй кабiнi. Мотор завив, i глiсер, зробивши невелике пiвколо, зняв за собою велику хвилю, аж плоти загойдалися на водi. Ще мить, i глiсер зник за найближчим пiвостровом.

Отже, Капiтан Немо був iстотою з кровi й кiсток? Поклявся, що розквитається з ватагою Чорного Франека, i вперше дався їй взнаки. Показав свою силу й спритнiсть. Зiрвавши чорний прапор, вiн нiби сказав: "Отак я покладу край вашiй пiратськiй сваволi".

Плоти з очерету й осоки були тепер жалюгiднi. Великi хвилi, що їх здiйняв глiсер, ослабили вузли в жмутах осоки, i плоти глибше занурювались у воду. Ватага понуро мовчала, поквапливо вiдштовхуючись палицями вiд дна озера. Здавалося, що хлопцi хочуть якнайшвидше пристати де-небудь i вийти на берег. Було видно, що вони бояться повернення Капiтана Немо, хоч уже стих гуркiт його мотора i озеро знову було тихе, спокiйне.

Незабаром плоти зникли за стiною очерету. Проте можна було здогадатись, що вони попливли у напрямку до Чаплинця.

Менi сподобалося, як кинуто спiнiнговий якiрець. Така влучнiсть i точнiсть! Може, Капiтан Немо не тiльки рибалка, а й спортсмен?

Бо мало хто знає, що крiм ловiння риби спiнiнгом iснує спецiальний предмет - кидальний спорт. У Польщi вiн щойно почав розвиватись, але за кордоном, наприклад, у Нiмецькiй Демократичнiй Республiцi, дуже популярний. Вiн має багато спiльного з лучним i стрiлецьким спортом, принаймнi пройшов ту саму еволюцiю. Вiд полювання на звiра до суто спортивного виявлення фiзичного розвитку i спритностi.

Вже iснують найрiзноманiтнiшi види кидального спорту. Змагання проводяться на сушi й на водi якiрцями i пластмасовими важками, їх кидають у цiль, у спецiальнi диски, а також на вiдстань. I дехто вже досяг незвичайних успiхiв, майже циркової спритностi. У "Рибальських вiстях" я недавно прочитав про американську дiвчину, Анну Стробель, яка з вiдстанi п'ятнадцять метрiв гасить важком цигарку в устах партнера. Ще вона вмiє закидати одночасно два спiнiнги. Один кидає над головою, а другий - знизу. При цьому обидва важки влучають точно в те саме мiсце, розташоване на вiдстанi двадцять метрiв.

У спритних руках спiнiнг з якiрцем або з важком може стати небезпечною зброєю.

Довго я сидiв перед своїм наметом, мiркуючи про Капiтана Немо. I що бiльше я про нього думав, то дужче прагнув зустрiти його, познайомитись i порозмовляти.

Аж надвечiр пiдплив човен з лицарями спiнiнгу - панами Анатолем i Казиком та їхнiми дружинами. Вони побачили, що я отаборився над затишною затокою i, мабуть, вiдразу вирiшили поставити свої намети по сусiдству.

Я не виявив незадоволення, хоч полюбляю самотнiсть. Бо передбачав, що незабаром повинен буду розвiдати околицю, а мiй намет мiг би на той час залишитися пiд їхнiм наглядом.

Пан Анатоль i пан Казик пояснили менi, що свої автомашини вони залишили на подвiр'ї у якогось селянина в селi Сем'янах. I тепер присвятять весь свiй час рибальству. Вони поставили поряд iз моїм наметом два маленькi намети, повечеряли, а тодi пан Анатоль витяг великий закордонний спiнiнг.

– Треба наловити риби на завтра на снiданок, - сказав вiн таким поважним тоном, наче без тiєї риби його дружина й приятелi померли б з голоду.

– А ви спробуєте щастя?
– спитав вiн.

Я розвiв руками.

– Я не розумiюсь на рибальствi. До того ж не маю нiякої снастi.

То була для нього чудова нагода, щоб повчити мене.

– Рибальство, шановний добродiю, це чудовий вiдпочинок. I водночас корисний спорт. Немає нiчого кращого за рибу, яку сам зловив i сам приготував. То я вам позичу, - вiн показав на вудку в човнi.
– Сьогоднi ловитимемо щук. Я закидатиму спiнiнг коло осоки, бо щука полюбляє плавати ближче до берега, полюючи тут на менших рибок.
– Вiн побалакав, побалакав i влiз у човен. Вiдплив од берега, зупинився пiд осокою й почав закидати блешню.