Чтение онлайн

Академiк пiдiйшов до вiдеофону i набрав номер. На екранi з'явилось обличчя бiлявої дiвчини - чергової з центральної станцiї зв'язку.

– Олю, будь ласка, викличте Арктику i попросiть вiд мого iменi Бергера, щоб приготували крижину з тiлом льотчика. Ми прилетимо її забрати.

– Гаразд, Олександре Iвановичу... Почекайте хвилиночку, щойно дзвонив з аеродрому академiк Дамбурi i просив передати вам його пробачення за те, що вiн проти вашого бажання викликав Йонеса... Уявiть собi, Олександре Iвановичу: Йонеса не iснує...

– Не iснує?!
– стурбувався академiк.
– Як це?.. Що ж з ним трапилось?

– У мiстi, куди вiн вилетiв, нiхто його не знає, нiякої матерi там у нього немає. Вiн там не народився i не жив нiколи. Йонес - вигадане iм'я...

Роздiл IV

Говорить

Проксима Центавра

Вже кiлька рокiв академiк Чан-су живе на Мiсяцi. За дорученням Всесвiтньої Академiї наук вiн керує великою астрономiчною обсерваторiєю на Пiвнiчному полюсi нашого супутника. Робота така цiкава, щодня розкривається так багато невiдомого, недослiдженого, нового, що спiвробiтники мусять повсякчас нагадувати невгамовному академiку, що вiдпочивати слiд за земним, а не мiсячним календарем, де одна доба триває майже мiсяць.

Сьогоднi Чан-су має вихiдний день, - звiсно, за земним календарем, - i вiн вдома.

Крiзь велике вiкно на нього дивиться чорне небо, край якого сяє Сонце, затягнуте вуаллю палахкотливого полум'я корони. Скелi, рiвнини й кратери Мiсяця яскраво освiтленi, а на небi - мiльйони зiрок. Вони зовсiм не мерехтять, а сяють спокiйно й яскраво, нiби намальованi на чорному небосхилi. Низько над обрiєм нерухомо висить велика куля. Це - Земля.

Земля... Саме до неї й прикутий зараз погляд академiка Чан-су.

З пiвкулi, зануреної в пiтьму земної ночi, випромiнюється сяйво тисяч вогнiв. Це - свiдчення сили й величi людини. Континенти, моря й хмари на освiтленiй частинi планети - як барвиста палiтра художника. Повiтряна оболонка туманить контури великого глобуса, i все ж видно, як на темно-блакитнiй поверхнi Атлантичного океану слiпучо виграє вiдображення Сонця. Майже вся Європа затягнута хмарами.

Чан-су вiдiрвав погляд вiд Землi, подивився на годинник. На його батькiвщинi, в Китаї, зараз саме полудень. Отже, пекiнська телевiзiйна станцiя починає свою передачу. Треба ввiмкнути телевiзор.

Насамперед - репортаж з Сахари. Кiлька годин тому було закiнчено будову тридцятої атомної електростанцiї для величезної насосної споруди. Двi третини колишньої пустелi вже стали родючими... Потiм апарат переносить глядачiв на Крайню Пiвнiч, в район робiт експедицiї по отепленню Арктики... А слiдом за тим на екранi з'являється перспектива великого залу.

Телевiзiйна камера швидко наближається до прозорої скляної призми, всерединi якої спить ставний чоловiк.

Його груди повiльно пiдводяться й опускаються. Рот - напiврозвалений.

– Знайдений у кризi Арктики льотчик, соратник Амундсена, - живе! урочисто звучить голос диктора.
– Наука святкує ще одну перемогу над смертю... Слава академiку Тарабкiну та всiм працiвникам його iнституту!

Чан-су присувається ближче до телевiзора. А на екранi з'являється обличчя академiка Тарабкiна.

– Так, льотчика Северсона нам пощастило повернути до життя... спокiйно й зосереджено каже академiк.
– Ми ще тримаємо його на штучному снi; попереду в нас ще багато клопоту i тривог, але в найголовнiшому ми вже перемогли...

Вiд радiсного хвилювання на очi Чан-су навернулись сльози. Вiн вимкнув телевiзор, лiг на канапу. Думкою полинув через космiчний простiр до академiка Тарабкiна, у Москву, що ото зараз горить ясною зорею на неосвiтленiй пiвкулi великого глобуса.

Раптом увагу академiка привернули неяскравi спалахи в небi недалеко вiд диска Землi. Кiлькома секундами пiзнiше спалахи повторились вже значно ближче. А потiм, збуривши густу хмару пилу, на рiвнину перед обсерваторiєю знизився незграбний на вигляд ракетоплан. Вiн пiд'їхав на гусеничному шасi до ангара, зник у воротах шлюзової камери. А скоро по тому в дверi кiмнати Чан-су постукали.

– Прошу!
– сказав академiк, пiдводячись з канапи.
– А, це ви, Цаген!.. Дуже радий вас бачити!.. Щось трапилось?.. Ви так несподiвано...

Керiвник астрономiчної обсерваторiї на протилежному полюсi Мiсяця академiк Цаген,- ще нестарий, стрункий чоловiк,- мовчки потиснув руку Чан-су, витяг з кишенi сувiй кiноплiвки i розгорнув його на столi.

– Що ви на це скажете?
– провiв вiн пальцем по химернiй зигзагоподiбнiй лiнiї на целулоїднiй стрiчцi.
– Це - запис радiохвиль iз Всесвiту.

– А що тут особливого?.. Може, виявили ще якусь радiозiрку?

– А погляньте-но уважнiше!..
– Цаген, ледве стримуючи переможний усмiх, склав руки на грудях.
– Погляньте!

– Але ж я не бачу тут нiчого спiльного з радiоастрономiєю!
– знизав плечима Чан-су.
– Може, ви перехопили якiсь радiосигнали з Землi?

– Нi, мiй друже, цi сигнали спiйманi при вивченнi сузiр'я Центавра.

– Тодi це означає...
– Чан-су ще раз перебiг поглядом по целулоїднiй стрiчцi.
– Ви точно зафiксували джерело радiохвиль?

– Звичайно!
– посмiхнувся Цаген.
– Можу повiдомити вас про ще цiкавiше: на протязi того часу, поки я вивчаю цi сигнали, їхнє джерело помiтно зсунулось по круговiй орбiтi навколо Центавра. Отже... отже, можна зробити висновок, що йдеться про планету.

– Яка довжина хвилi?

– Чотириста сантиметрiв.

Чан-су потер рукою чоло:

– Чому ви мовчали про це досi? Адже це - надзвичайне вiдкриття! Воно дає пiдставу сподiватись, що ви перехопили сигнали мислячих створiнь!

Цаген прочесав пальцями свою кучеряву попелясту чуприну:

– Обережнiсть - матiр мудростi! Я сказав собi: перш нiж ти, Роберте, поткнешся з своїм вiдкриттям у свiт, хоча б зрозумiй, у чому суть справи...
– вiн сперся трьома пальцями на кiноплiвку.
– Як бачите, передача систематично уривається. Тривалiсть сигналiв та iнтервали несталi. Спочатку я намагався знайти в цьому якусь закономiрнiсть, але такої не iснує... Потiм я спробував перетворити сигнали на своєрiдну телеграфну азбуку. Ось вона...
– Цаген поклав на стiл товстий блокнот, густо списаний рисками та крапками.
– Це страшенно складна азбука, для розшифрування якої мого хисту астронома не вистачає. Завтра хочу полетiти на Землю i запропонувати, щоб моє вiдкриття було обговорене у Всесвiтнiй Академiї.