Чтение онлайн

Могла б здогадатися, звісно, що він не зверне увагу на те, який обрала сама Вася тоді. Але ж, дідько! Що їй з цим навороченим флагманом робити?! До нього ж не те що флешку, навіть провід нормальний не під’єднати!

Чи вже під’єднати?! А, по цимбалах!

Головне, для її потреб він точно не підходить! От тільки Владу того ніяк не пояснити.

Так що вона… подякувала. Дуже. Здається, трохи знервовано, бо й так вся на нервах. Після короткої, сповненої недомовками розмови двох чоловіків на кухні під час їжі — її досі трохи судомило.

Намагалася ж зрозуміти, навіщо Владу ті записи з центру знадобилися? Там десь точно хлопці були, чи не через їх появу? Щось детальніше перевіряє? Навіщо?

Чи таки щось по Валентину дізнатися треба, з яким точно зараз якісь проблеми були у Влада пов’язані…

А цей впертюх так і відмовляється щось пояснювати! Ще й Арсену заявив, щоб і не думав Василині нічого розповідати!

— На твою думку, раз я тепер бачу так-сяк, то мізками користуватися вже не здатна? — образилася Василина майже щиро. — Чи мені ці патли обрізати? Одна морока з ними! Через блонд не сприймаєш мене серйозно? — закинула йому… більше через те, що це блонд вже дійсно остогид.

Ну і варто якось готувати Яструба до факту, що ніяка вона не блондинка, ментально — так точно. Та й фактично…

Трясця! Вася що, реально думає залишитися тут? З ним?..

Може, хоч спробує дізнатися, що там їй Нікіта передав?.. Але як? На айфоні? На бога!

Арсен вийшов, подалі від їхніх розбирань, на ходу щось жуючи. Вона не змогла роздивитися, що саме. Розумний, чортяка. Вловив, що назріває скандал?

— Княгиня! — аж гримнув Влад на цей закид. — Тільки спробуй! Справа взагалі не в волоссі! Я ж сказав, що зроблю все, аби ти була у безпеці!

— Не у волоссі, але його чіпати не можна… Цікаво, — підібгала Василина губи.

Насправді вона контролювала себе, хоч і дуже не до душі була така позиція Влада. Проте… у неї свої цілі. І поведінка наразі має бути такою, щоб ті досягти. І ось ця необхідність — теж бісила. Маніпулювати, прикидатися з ним — ставало все огидніше. І їсти знову не хотілося.

— Кохана моя, — Влад наблизився та обійняв її за плечі.

А Василині — немов постріл! Контрольний. У скроню.

Схоже, він також зумів її больові точки визначити, свідомо чи ні, а натискав їх до біса влучно!

— Я казала, що не з тих, хто покірно вдома сидітиме, — нагадала крізь зуби.

— Та ти навіть нормально ще бачити не почала! — раптом рявкнув Влад, схоже, теж тримаючись з останніх сил…

Дідько. Вони одне одного чудово доводити навчилися. От тільки вона взагалі цьому не раділа, хоча мала б, з точки зору керування емоціями такої людини. Бляха! Цікаво, а можна якось дистанційно звільнитися? Просто пощезнути з всіх списків Управління…

— Чудово! — натомість гримнула і Вася, вскочивши на ноги.

Хитнулася. Вхопилася за… щось. Можливо, стіл. Але не бажала погоджуватися з тим, що він правий.

— Значить, буду дивитися твій граний ноутбук! Передачу, про вимираючого носорога, який не може знайти свою самку! — вона навіть не знала, звідки то у неї в голові спливло!

І коли взагалі чула таке, звідки? Але зараз чудово на загальний напружений фон лягло. І на її обурення! Яке лише частково було награним!.. Погано.

— Я не голодна.

Але тепер вона пояснила, нащо їй ще й ноут, окрім телефона. Можливо, хоч там щось з флешкою зможе зробити… Якщо то флешка, звісно. Бо досі ж не мала можливості глянути.

— Княгиня, — попри те, що вона встала, Влад заступив їй дорогу.

— Ти ж такий зайнятий… важливими НЕ жіночими справами, — скривилася вона. — А я тільки й здатна, що ліжко гріти. Чи то раковину, — додала єхидно та пішла в бік коридору, виразно демонструючи, що її не варто зупиняти.

А Влад… він би міг. Але ж сам не хотів у цьому питанні поступатися. Вона розуміла, насправді.

Повернувшись до спальні у супроводі охоронця, який допоміг їй знайти дорогу, Вася першим ділом випустила Йоля. Його вони тут закрили випадково. Кошеня, здалося, трохи навіть образилося на це поневолення. Нявкнуло обурено та завіялося кудись коридором. Можливо, їсти побіг. Його миска знаходилася у кухні.

Сама ж кинула на ліжко ноутбук, який їй дозволили взяти з кабінету Влада… не його, на щастя. І роздратовано дочапала до гардероба. Знайти свої джинси було трохи важко, бо таки вона все це бачила вперше. Але й варіантів поміж явно жіночих речей було небагато. Тому Василина обережно розправила їх та полізла в кишеню.

Але… там нічого не було, трясця! Вона ще раз перевірила всі варіанти та навіть інші кишені, хоча точно пам’ятала, що заховала у найменшу. І тут їй у голову сяйнула жахлива думка! Вася згадала, що тоді, коли вони повернулися, в будинку ще працював клінінг. Але їй було так погано, що перевдягнулася та дозволила Владу себе годувати чи не з рук. Поки в кімнаті прибирали… але не могли ж вона й в речах копирсатися?!

Чесно кажучи, вона до цього не стикалася з клінінговими компаніями, тож і гадки не мала. Може тому, в якійсь трохи навіженій відчайдушній надії, почала обстежувати навпомацки полиці та підлогу гардероба.

— Дивись. Ось, — Влад зупинив запис з камер клініки та вказав Арсену пальцем на екран, де якраз завмер у русі той тип. — Майже впевнений, що це — той кур’єр, який торт привіз. Один з них. Той, що княгиню притримав, коли перепнулася, — пояснив свою здогадку другу, який не коментував ту сварку. Але дивився немов з іронією.

Влад стиснув зуби, подумавши про кохану. Від ноти, на якій закінчилася їхня розмова, було гидко всередині. Бляха! Він точно не хотів ані ламати характер цієї жінки, ані засувати її кудись у комору. Ба більше, Влад чудово розумів те, що спонукало її сперечатися та огризатися. Вона була бійцем до кінчиків своїх нігтів… які навіть бувши сліпою, просила його допомогти їй обрізати. Щоб не заважали, раптом що.

Він її чудово розумів, дідько!

Саме тому, мабуть, і відчував зараз цей гидотний присмак у роті.

Але так само чудово він розумів, що просто не може собі дозволити ризикувати цією жінкою! Вона стала неоціненною!

Скарбом, який він ніколи не шукав, але тепер, отримавши, ні за що у світі не зумів би відмовитися!

А саме через цей її характер, Василина однозначно весь час буде ризикувати, навіть не задумуючись. І хоч Яструб розумів, що не планує все життя провести у стані конфронтації з нею, та й не витримає просто — поки не розробив стратегію. Для цього він потребував часу. А його увага наразі й так розривалася між новими проблемами з боку Валіка та ось цією метушнею навколо ж Василини, якраз! І це напружувало!