Чтение онлайн

Й так тримає, що вона себе перед ним абсолютно беззахисною відчуває, попри всі навички та вміння.

Схопленою у пастку, з якої немає виходу!

— Геть не таким, як я уявляла собі… — хрипко видихнула вона, відчуваючи, як пучки його пальців потирають її підборіддя з легким, але збіса жадібним натиском!

— Гіршим?! — хмикнув сардонічно, скинувши брову. І так уважно в неї вдивляється!

Це було підступне питання.

Вона повільно хитнула головою, відчуваючи тиск його долоні та тверду опору холодильника позаду. Його тіло немов оточило її!

Взяв у полон — нікуди не подітися. І обоє ж бісяться: відчуває його злість, що немов бурлить під тонкою сорочкою в грудях. Своє роздратування — проковтнути у живіт не може, душить! Але ж при тому всьому — їх немов магнітом одне до одного тягне. Нічого з цим поробити не здатні! Наскільки б не були роздратовані!

— Не таким… кращим, — ледь видихнула, направду. Якось складно було це визнати, попри все.

Бо тоді має також признати, що помилялася… Раніше? Чи таки зараз?

— То за що ж ти мене наказувати збиралася, княгиня? — поцікавився рвучко, ледь притиснувши великим пальцем її нижню губу.

А вона стоїть і не може очі відвести! Чи не вперше має змогу роздивитися всі його риси, колір очей, якісь золотаві крапки навколо зіниці…

— Не пам’ятаю… — видихнула. Аж насупила лоба, дійсно спробувавши пригадати.

Але в цей момент Влад різко та шумно видихнув.

— А й в пекло! — процідив крізь зуби та напав на її рот у пожадливому, жорсткому цілунку, стиснувши пальці!

Він був злим, це правда.

Нутрощі розривало від роздратування, ярості та люті, які так і не вляглися з учора. Загальна довбана та незрозуміла ситуація з новими невідомими гравцями — також не дуже допомагала тримати себе в руках.

Але єдине, що реально підірвало розум — ось це відчуття її поруч!

Дорвався, дідько! Він вперше цілував її більше ніж за добу!

І мав чесно зізнатися хоча б собі, що більше нічого наразі й не потребував. Охрініти встряг, звісно. Але вже навіть з тим змирився.

Життєва потреба: зацілувати, затрахати її рот своїми губами, язиком так, аби вона забула не тільки привід розслідування по ньому, а й власне ім’я та звання, бляха! Нічого, крім самого Влада не пам’ятала вже ніколи!

Сигарета впала, розторощена його жменею, коли Влад обхопив кохану й іншою рукою. Стиснув її потилицю під коротшим тепер волоссям, потяг на себе!

На підлогу щось дзвінко рухнуло з плескотом… Її чашка кави, вочевидь, розбилася на друзки… Ну й грець з тим! Бо Василина тепер сама обхопила його шию руками та відповіла на цілунок так, ніби душу Влада випити намагалася…

Пусте прагнення, бо й так вже всі його нутрощі собою заповнила! Вени, легені, навіть мозок, хай йому грець!

Влад рикнув, буквально вгризаючись у її губи з усіма цими ярими, бурхливими поривами, сповненими геть не притаманних йому суперечностей! Підхопив її під сідниці, втискаючи свій пах між стегнами коханої… най й сповненої стількох сюрпризів, жінки!

— ТИ — моя! Я попереджав тебе, княгиня! — прогарчав так, немов перед цим проковтнув жменю битого скла. Голос був грубий, гострий, жорсткий. — І знову кажу! По цимбалах мені на СБУ, ваш відділ чи якісь там розслідування! Не знайдуть нічого. А ти — не повернешся, кохана. Не відпущу! — прикусивши її нижню губу, рикнув. — Зроблю так, що про тебе навіть згадка з тих довбаних архівів та відомостей щезне! Немає ніякого грьобаного капітана більше! Все. Лише моя жінка! — буквально втискав ці слова губами, зубами, ротом у її шию, залишаючи сліди цих ярих поцілунків-укусів.

Таки надто злий ще. Пригальмувати б. Взагалі самоконтроль втратив.

Тримає її, не розуміючи, ще регулює силу захвату пальців, чи вже переступив грань. Але від однієї думки, щоб відступити зараз — ще більше жадливою судомою кожен м’яз зводить! Міцніше тримати, не дати й шансу зникнути…

А Василина застигла, хоч і не відштовхує, сама міцно чіпляється. Але і як закрижаніла вся у його руках.

— Але Влад… то все моє життя. Ти можеш уявити, скільки я до цього йшла і вклала зусиль?! Я не можу просто… зникнути, — хрипко та ледь чутно видихнула йому в рота.

Не менш обурено, ніж ото він їй ричав тільки що.

І Яструб застиг, вдивляючись в її очі, які тепер весь час впертими вогниками палали. А відчуття таке, немов за грудиною йому колючим дротом всі нутрощі обмотали, і стискають. Крушать легені, серце, ламають ребра…

??????????????????????????

– І як ти собі це уявляєш, кохана моя?! — процідив крізь зуби Влад.

В грудях повільно розгоралося полум’я. Зле та трохи навіжене. Пропікало грудину, обвуглюючи кістки якоюсь дурною, злою образою, здавалося.

Контроль поруч з нею весь час був примарним. Наразі ж просто випаровувався від того, з якою силою його нерв бити почав!

— Що тебе Арсен на роботу в Управління зранку відвозитиме, де ти цілий день будеш імітувати проти мене справи, а потім вертатися і допомагати вже мені тут все прораховувати?! — рикнув. — Чи заарештуєш мене та будеш навідувати з кексами? — нависав над нею, втискав у той клятий холодильник.

Не дозволяв ні відступити, ні з оберемка його божевільного захвату вислизнути. Точно перегинав із силою, але зараз взагалі не міг те опанувати!

Але Василина була не слабкою, ото вже точно! І не скидалося, що буде від цього ламатися. Навпаки, войовничо скинула підборіддя та сама стиснула пальці, якими чіплялася за його плечі!

— Ні! Трясця! Ні!.. Але я… Я просто ще не знаю! — з якимось злим відчаєм крикнула вона, важко дихаючи.

І ляснула долонями йому по грудях. НЕ боляче зовсім. Не зло. Скоріше з відчаю та безпорадності перед всім тим, що між ними вибухало, намагаючись стати нездоланною перешкодою.

Вочевидь, і коханій груди рвало від усього, що зависло між ними тяжким вантажем.

Розумів її гордість та амбіції. Навіть захопитися міг тим, що таки чимало ж добилася власними силами та впертістю. Та й силою волі, якщо згадати її обмовки про бої, шлях від поліції до Управління. І явно непростий підйом службовими щаблями, як зважити, наскільки її зачіпає найменший закид в бік впливу зовнішності на просування. Так що дійсно міг зрозуміти.

Та й сам хіба особисто не настільки ж амбіційний та цілеспрямований?!

Вони збіса схожі, от у чому біда!

Це його п’янить сильніше за будь-який алкоголь чи наркоту! Вабить у ній, бо вона йому відповідає силою характеру. Тим і спіймала на гачок, мабуть. Відчував це у своїй княгині… не дарма ж так кликати почав.