Чтение онлайн

А потім таки глянув на цього… Як там Вася сьогодні його самого у парку називала? Тупня?

Той таки явно докумекав, що почав не з того. Ти диви, у повітрі присмак гніву Влада вловив, чи що?

— З усім тим, ми все ще можемо бути корисні одне одному, — тихо зауважила Княгиня, відкинувшись на спинку крісла. — І це твій план також.

Вона не захотіла відлежатися після крапельниці. Як і сидіти в кімнаті. Схоже, вирішила повною мірою статус його дружини використовувати, від моменту самої пропозиції.

— Якщо я швидко зміню план, ти впевнишся, що я — безжальний вбивця? — реально зацікавився Яструб, згадавши її закид про маніяка.

Кульгавий знервовано почистив горло та зблід.

Сюди його пропустили одного та без жодної зброї, ясна річ. Окрім впертої тупості та нахабності. Що інколи все ж спрацьовує, варто визнати, і що їм якраз було потрібно від Віктора зараз, на жаль.

— Бля… здається, я якось не так почав, — таки проявив Кульгавий дива кмітливості, здавши назад. Але двері за ним вже зачинила охорона.

— Здається, — згодився Влад із сарказмом, таки пожалкувавши, що саме сьогодні дав їй слово зав’язати з палінням. — Ми будемо справи вирішувати, Вікторе, — з крижаним холодом глянув на нього, нагадуючи, хто тут кому і що винен. — Але для початку, ти таки перепросиш у моєї дружини за те, що вона тепер сумнівається у власній здатності до біса влучно стріляти… Або, як бажаєш, можеш стати її тренувальним об’єктом? — якби відразу розставив крапки над «і».

Віктор гучно та якось зневірено зглитнув.

— Ми маємо продумати стратегію охорони! Бо це повний триндець!

Арсен знервовано метався кухнею. Здавалося, він переймався тим більше за них самих.

— Не можна просто взяти й заявити всім навколо: ось моє найуразливіше місце! Людина, життя котрої я ставлю вище за своє… Бийте, курво, з усіх боків! — Арсен скинув руки, немов звертався до неба по захист. — Чи ви думаєте, що Кульгавий зможе втримати язика за зубами та не рознести таку новину?! Чим ви, взагалі, думали, дідько?! — продовжував лаятися керівник… їхньої охорони. І в його голос додалися відчутні істеричні нотки.

Василина скинула брову, спіймавши веселий погляд Влада. Здається, Арсен був схильним до драми, ну хто б подумав? А ще до того, аби читати їм нотації, немов підліткам.

Охоронець тим часом нервово витяг пачку сигарет. Наштовхнувся на попереджувальний погляд Яструба. Той хитнув головою… Тож Арсен знов сховав курево, лайнувшись крізь зуби.

— З чого вирішили оголосити всім про важливість та неоціненність Княгині для нас, можете мені пояснити?! — він глянув на них так, немов вони собі смертний вирок підписали.

Що ж, не можна сказати, що вони все достеменно обговорили з Владом. Але деякі моменти такі встигли окреслити.

— Взагалі, я не те щоб цілковито безпорадна, — натякнула Вася, спостерігаючи, як Влад давить у собі сміх. — І навіть стріляти вмію чудово. Не кажучи вже про рукопашний бій. Та, головне, — підвищила голос, коли Арсен точно зібрався їй зауважити. — Я вмію думати головою. Можливо, не так феноменально, як Влад, і все ж, разом, ще й з тобою, — глянула щиро на Арсена, — ми точно щось вигадаємо! Але ховатися все життя я точно наміру не маю.

— Це я зрозумів, — долучився до бесіди й Влад. — Тому будемо розробляти стратегію. І вже вибач, але особистість тобі доведеться змінити, кохана. До того ж саме ви перші вирішили її світу явити, попри мою думку, — глянув тепер на свого охоронця зі звинуваченням. — Впевнений, Кульгавий не єдиний, хто буде язиком ляпати. От тільки на мою дружину зазіхнути — все ж інший рівень. Та й обов’язки захисту серед друзів та партнерів, — додав, як плюсуючи позитивні моменти.

— Ну звісно! Давай, звинувачуй у всьому мене! — пирхнув Арсен, обурено схрестивши руки на грудях.

— І взагалі, нам зараз з цією справою розібратися варто, — вирішила Василина їхню увагу перемкнути на нагальне. — Оскільки тепер Віктор буде назагал демонструвати, що саме він бере під патронат ту нафтобазу, а Валентин не стане цього заперечувати й підіграє, у нас наче більше варіантів стежити за всім з боку. Але… що як ті, хто точно ще претендує на цю нафтобазу, мають своє вагоме прикриття? — запитала доволі очевидне, як здавалося.

Влад кивнув.

— Власне, це і будемо з’ясовувати, поки я організую тобі нові документи та життя… Ну й зітру старе з архівів Управління, — не забув наголосити, що назад вороття для неї вже немає.

І попри те, що наче ж з цим згодилася, відчула важкий поштовх у грудях. Це не було легким рішенням. Вона не звикла бути спостерігачем у власному житті. І зараз не знала, як притишити цей вихор внутрішніх емоцій.

Наскільки Василина зрозуміла, Яструб не дуже посвятив Валентина у власні плани. Роздав цінні вказівки, призначив Кульгавого за «головного» та відійшов у бік. Він взагалі ніби зачаївся в тіні… Власне, вона й сама то пропонувала.

От тільки якесь недобре передчуття заважало видихнути.

Чи то від того, що власне життя на поталу кохання віддала? Рішення було прийняте і вона не збиралася його змінювати. Та все ж щось муляло.

А через день стався перший «контакт» Кульгавого з тими, хто, вочевидь, стежив минулого разу за Владом.

— Вони абсолютно нахабні. Не здивований, що минулого разу просто тіла залишили. Ще й шкірилися, «дякували», що ми за ними прибрали, — обурено палахкотів Віктор, сновигаючи взад-вперед по кабінету Влада.

«Ти ж диви, навіть став слова добирати та розмовляти по-людськи. Це на її честь?», — Василина з цікавістю спостерігала як за цим їх партнером, так і за реакцією Влада. Та й сама замислилася.

— Вони поділилися, звідки така хоробрість? Наскільки відома ця група? Хто це взагалі такі? — Влад, який почав приймати якісь таблетки, доволі непогано переносив відмову від сигарет, на її погляд.

Чи то він біля Васі себе стримував. Так чи інакше, все одно приємно.

— Так в тому то й вся сіль! — Віктор аж кулаками хруснув від пересердя. — Це ніхто! Нуль! Пусте місце! Я вперше про них чую! — на обличчі Кульгавого проступили червоні плями від обурення. — Оно папери, що вони кинули. Можливо, ти щось знайдеш. Але це якісь нахабні новачки, які тупо зарвалися й забули своє місце! Ніякої поваги до кордонів чи традицій. Жодного уявлення про субординацію… — продовжував лютувати партнер.