Чтение онлайн

Президент повернувся до зали… похмурий, Гел зайшов слідом за президентом… спокійний, та спантеличений. Президент запросив гостя за ігровий стіл. Я хотіла підійти, та мене несподівано запросив танцювати незграбний сумний юнак. Танцювати з таким високим хлопцем незручно, а він бідолага весь час сутулився і мовчки збентежено посміхався. Я здивувалась, коли відчула зміст його думок. Юнак виявився сином копроконського президента, і батько його зневажає називаючи слабохарактерним розумников, котрому вже не навчитись жорстокості так потрібно"i для владарювання. Батько-диктатор не таким би хотів бачити свого спадкоємця. І завдяки цьому юнаку я впевнилась, що той президент копроконський котрий сидів на троні не підставна особа, а справжнісінький, самовпевненний до безглуздя, президент копроконський пан Такароне. Тепер я хочу зрозуміти навіщо цей величний місцевий пан запросив нас до палацу, що він знає про мету нашого прибуття, і що може знати про нас с Гелом, зокрема.

Подякувавши партнеру за танець, я протиснулась до столу, за яким сиділи гравці.

Гел не вміє і не любить грати у карти. Іноді, коли необхідно, вчиться, і успішно викидає з голови цю науку. Такароне терпляче пояснював умови гри, механічно роздаючи карти і спостерігаючи за виразом синіх очей свого співрозмовника.

— Ця гра на витримку і хитрість, — казав пан Такароне — президент.

— Мені здається, я недостатньо хитрий, аби виграти у цій грі, - відповідав Гел, беручи до рук сім яскравих карток з зображенням королів, принцес і принців.

— Тоді вам буде важко грати в цю гру і ви неодмінно програєте, — попереджав Такароне і кидав на стіл першу карту.

— Кожна гра закінчується, коли хтось програє, бо переможцю не цікаво продовжувати боротьбу із слабким супротивником, — задумливо відповідав мій брат, роздивляючись яскраві малюнки на сво"iх картах. В цій грі він ще нічого не розумів, і що сумно так само він ще нічого не розумів у політиці президента Такароне.

— А для вас це лише гра? — здивовано запитував президент планети Копроконе.

— Для мене так, — спокійно відповідав гість і відразу ж запитав з дитячою посмішкою, — а для вас?

— Я люблю перемагати, і перемога для мене в радість, навіть якщо перемога лише у грі, - відповідав президент.

Міністр планетарно"i безпеки щось шепотів президенту у вухо. Інші сановники згрудились навколо свого володаря, старанно ловлячи кожне слово.

Багато дам залишилось без партнерів.

Мене взагалі ледь не задушили, довелось рятуватись втечею. І я вийшла на терасу. А на вулиці ніч. Вітер шумів віттям високих дерев, зривав з них жовто-червоне листя. Незатишно і темно.

Президент, поблажливо посміхався. Гел поклав карти на стіл і тихо промовив без тіні розчарування у голосі:

— Той, хто любить перемоги, повинен достойно сприймати поразки. Я програв.

Такароне зверхньо посміхнувся, адже він виграв.

— Я нецікавий партнер для подібно"i гри… — мовив Гел.

Такароне відзначив для себе, що гість таки вміє поводитись, та тримається так, ніби він, не що інше, як король сусідньо"i планети.

А Придворні дивились на цього гостя не ховаючи погордливих посмішок і легкого презирства та незрозумілих заздрощів.

Зате дружина пана Корде Пантро, врешті-решт запросила Гела до танцю. Вона занадто відкрито тулилась до стрункого тіла свого партнера. Посміхалась, жартувала, та не наважилась запропонувати пошукати тихе місце у кімнатах палацу, бо "i"i чоловік пильно слідкував за своєю розкутою дружиною.

Такароне сів на трон, Корде Пантро тихо, майже крізь зуби, промовив, схилившись до президента:

— А танцює цей паршивець краще, ніж грає в карти.

Президент посміхнувся, ліниво відкинувшись на м'яку спинку трону і відповів:

— Що, ревнивий чоловіче, сердишся? Нічого, нехай твоя красуня пограється, бо завтра цей хлопчисько попаде до тво"iх рук, і ти будеш мати можливість відігратись.

Міністр поправив волосся і посміхнувся. А президент спокійним голосом повідомив:

— Він відмовився.

— Я здогадався, діалог за гральним столом був цікавий, — відповів міністр.

— А я запропонував йому, перевести велику суму у тестолах в банк на Пайру вже сьогодні.

— Мабуть, дурник вас не зрозумів? — засумнівався пан Пантро.

— Цей хлопчик не такий дурний, як тобі здається, він тільки кле"iть дурня, та мене так просто не обманути. Він чудово мене зрозумів, по виразу очей бачив. Якщо проживе ще років десять, буде хитрий і жорстокий офіцер, сильний хлопець, хоча він, здається, нас недооцінює. Відповів, що не може обманювати правління Коаліці"i, і… йому не подобається наше повітря. Каже, дихати у нас нема чим.

— То може він дійсно лише еколог? — жартував міністр.

Підперши своє масивне підборіддя величезною рукою, і розглядаючи танцюристів, президент замислено мовив:

— Такий самий, як і ти… цікаво, що думки блокує професійно, не відкриєш… я спробував. Їх там на Калтокій"i цьому добре навчають.

На вулиці було холодно, охорона слідкувала за кожним мо"iм рухом, одяг мій був тонкий вітер пронизував сорочку наскрізь, я відчула що замерзаю і повернулась у тепло яскраво освітлено"i, і тако"i небезпечно"i зали.

Гелу нелегко було вивільнитись з обіймів дружини міністра… та він наговоривши "iй яко"iсь маячні, все таки зумів утекти. Підійшов до мене, подивився мені в очі, побачив тугу і погладив мене по волоссю:

— Ти була права.

— І ти теж… вибач, — сумно відповіла я, і запитала, — що він хотів від тебе?

— Ніби співпраці… - невпевнено відповів Гел.

— Ніби? — здивувалась я.

— Було багато натяків, а ще він запропонував рахунок у пайринському банку, чому саме там, я не зрозумів… Вони знають навіщо ми тут, та це і не дивно. Вони чогось хочуть від нас, та поки не пояснили чого. І ті документи не настільки важливі як мислить місцева підпільна організація, все не так просто… чи може ще простіше, — Гел трохи зблід, погляд його став холодним, — і цей міністр іде до нас… Зараз я не хочу з ним говорити…

— Тоді я запрошую тебе до танцю, — з поспіхом запропонувала я.

Гел розсміявся вхопив мене за руку і ми втекли від пана Корде Пантро майже на середину тронно"i зали, танцювати вальс під ніжну музику.

Вечір закінчився святковим феєрверком.

Гості розбрелись по палацу в пошуках пригод чи спокою, а деякі взагалі по"iхали додому.

Президент зник.

І Варко зник.

Охоронники провели нас до наших кімнат, опікуючись, як полоненими, з холодною відчуженістю.