ЖАНРЫ

Сигнали з всесвiту (Сигнали з всесвiту - 1) (на украинском языке)

Бабула Володимир

Шрифт:

– Ви маєте рацiю, Олафе. Наш викладач хiмiї полюбляв глузувати з алхiмiкiв, а його власний онук сьогоднi вмiє з ртутi зробити не тiльки золото, але навiть "камiнь мудрецiв" або "живу воду". Але я не за цим прийшов до вас, Олафе...

Северсон засунув руку в кишеню i виловив у нiй старанно згорнений папiрець.

– Прочитайте це, прошу!
– сказав вiн повiльно, не зводячи очей з пiдступного родича.

Обличчя Дiтрiхсона лишилось нерухомим. Вiн розгорнув записку i перебiг очима рядки.

– Хто вам її дав?
– запитав вiн спокiйно.
– Жоден член "Братства" нiчого схожого менi не говорив. Добре, що ви не послухались. Записка фальшива. Коли ви її одержали?

– Не знаю, - сказав з полегкiстю Северсон.
– Я знайшов її в кишенi за кiлька секунд перед стартом, коли для послуху вже не було часу.

– Дякуйте щасливому випадку, а записку краще знищимо...
– i, перш нiж Северсон опам'ятався, Олаф розiрвав аркушик надвоє i продовжував рвати на все дрiбнiшi шматочки.

– Не робiть дурниць, Олафе! Навiщо ви це?
– вигукнув Северсон, схопивши праплемiнника за руку.
– Як ми тепер встановимо, хто це писав?

– Хто писав?
– засмiявся Дiтрiхсон.
– Той, кого тут, на "Променi", безперечно, немає. Запевняю, що автор цього пiдкидного листа сидить десь на Мiсяцi або ж на Землi. Я маю честь один з усього екiпажу репрезентувати наше велике "Братство"!
– сказав вiн напiвжартома, напiвсерйозно.

Северсон знизав плечима i глянув на годинник:

– Що ж - хай буде так... Чи знаєте ви про те, що Навратiл довiрив менi важливу функцiю? Я буду диктором нашого телевiзiйного передавача.

***

Митько Зайцев вийшов з вертольота, вiтально помахав пiлоту i побiг сходами iнституту Тарабкiна. Пiд пахвою вiн тримав велику коробку, загорнуту в шовковистий прозорий папiр. В лiфтi хлопець нетерпляче тупцював; йому здавалось, що той пiдiймається сьогоднi надто повiльно. Ледве-но лiфт зупинився, Митько вибiг до коридора i став перед великими бiлими дверима.

Вiн вагався з хвилину, потiм несмiливо постукав. Почувши запрошення, зайшов до свiтлого просторого залу, в кiнцi якого стояло кiлька медичних апаратiв.

– Здрастуй, Митю!
– привiтала хлопчика Наташа Орлова.
– Давненько тебе не було. Тарабкiн уже думав, що ти на нас гнiваєшся.

– У мене було дуже багато справ...
– виправдувався Митько.

– Признайся, що ти просидiв увесь вiльний час бiля телевiзора! смiялась Наташа.
– Не думай, що ми не такi. Повiр, що репортаж з "Променя" нас цiкавить так само, як i тебе...

Її погляд упав на коробку. Помiтивши це, хлопець почервонiв:

– Несу вам подарунок, я сам його виготував...

– Подарунок?.. А який, Митю?

– Подивiться самi... Тiльки я хотiв би, щоб ви коробку вiдкрили разом з товаришем Тарабкiним.

– Тодi ходiмо до нього, вiн зараз вiльний.

Академiк Тарабкiн, який у своєму кабiнетi саме настроював телевiзор, щоб послухати репортаж з "Променя", зрадiв гостевi. Наташа вiдкрила коробку, i вченi з цiкавiстю зазирнули всередину.

– Чудесно, мiй любий конструкторе!
– Тарабкiн витягнув модель зорельота, високо пiдняв її i пройшовся з нею кiлька крокiв.
– А лiтає?

– Звiсно!
– гордо вiдповiв хлопець.
– Всi мої моделi лiтають. Що б то був за лiтак, коли б не лiтав?

Тарабкiн погладив вуса:

– Безперечно, "Промiнь" ми випробуємо сьогоднi ж, а потiм знову повернемо тобi. Ти вмiєш з ним краще поводитись, нiж ми.

– Я його робив для вас i назад не вiзьму!

– Гаразд, у такому разi дуже дякуємо за нього. Вiн буде нам нагадувати нашого любого Северсона. Хто знає, що вiн зараз поробляє, крiзь яке вiкно на нас, на нашу Землю дивиться?
– академiк злегка провiв рукою по моделi.

– ...Вас вiтає "Промiнь"!
– раптом почувся знайомий голос.

Це було так несподiвано, що всi злякано обернулись до телевiзора. З екрана до них посмiхалось обличчя Северсона. Вiн був трохи блiдий, на широкому лобi в нього випнулись жили в формi лiтери "У". Звiсно, вiн був збентежений, як i всякий диктор-початкiвець, бо усвiдомлював, що на нього зараз дивляться мiльйони очей з усього свiту.

– ...Насамперед - кiлька кадрiв з нашого життя...

Картина на екранi змiнилась. З'явилась кабiна управлiння. В крiслах бiля пульта сидiли головний пiлот Цаген та Навратiл - капiтан корабля цiєї змiни.

– Пробачте їх, що вони не зможуть взяти участi у нашому репортажi... продовжував Северсон.
– Незабаром залетимо до смуги астероїдiв, а тут необхiдна якнайбiльша обережнiсть. Щоб уникнути можливого зiткнення, рухаємось великим пiвколом у напрямi руху астероїдiв. Всi вони обертаються навколо Сонця в один i той же бiк.

Як я сам пересвiдчився, управлiння зорельотом у мiжпланетному просторi - нелегка справа. Ми в повному розумiннi слова можемо опиратись тiльки на реактивну силу. Дуже складним для нас є i орiєнтування. Не можна визначити, де верх, а де низ; єдиними нерухомими точками є тiльки найвiддаленiшi зiрки. Для тих, хто вже лiтав на Мiсяць, я не розповiдаю нiчого нового. Нагадую це нашiй молодi, яка мандрує Всесвiтом поки що лише в пiдручниках та романах...

Тепер продовжимо огляд "Променя"...

На екранi телевiзора з'являються Молодiнова та Чан-су. Вони уважно вивчають карту сонячної системи з зазначеною траєкторiєю корабля та перевiряють з допомогою приладiв правильнiсть польоту.

На службовому телевiзорi заблимав червоний вогник. З екрана до кабiни дивився Мак-Гардi:

– Увага, ми виявили в напрямку польоту, недалеко вiд Альдебарана, невелику планетку. Дiаметр - двадцять шiсть кiлометрiв, вiдстань - двадцять тисяч кiлометрiв...

Молодiнова та Чан-су швидко пiдбiгли до вiкна. Альдебаран яскраво сяяв у сузiр'ї Бика, а навколо нього спокiйно свiтили меншi зiрки. Анi слiду далекої планетки. Поки що її помiтили тiльки чутливi очi астрорадiолокатора.

Але за кiлька секунд одна з зiрок настiльки збiльшилась, що затулила й Альдебаран. Вона швидко пересувалась праворуч i виростала.

Глядачi в кабiнетi Тарабкiна затамували подих, Митько аж пiдвiвся з крiсла i стиснув Наташi руку.

Зiрка непомiтно перетворилась на планетку яйцеподiбної форми. Яйце, освiтлене сонцем, рухалось навколо своєї меншої осi так, нiби його поклали на стiл i крутнули. Однак воно оберталось значно повiльнiше. Зважаючи на те, яким боком воно оберталось до Сонця, змiнювалась i iнтенсивнiсть його освiтлення.

Поделиться с друзьями: