Чтение онлайн

Цей "феномен вол", що так виразно бурхливо проявив себе на землях Украни, не чисто укранським явищем. Як показу досвд стор, вн проявля себе завжди, як тльки виникають вдповдн умови. Вн сну в будь-якому суспльств як спрямовансть до самоорганзац, в формах самоврядування громадянського суспльства. Це один з найважливших феноменв, що визначають характер соцально органзац державотворення проявля себе у взамод двох тенденцй, що дють на протяз вс стор людства - з одного боку - свобода самоврядування, а з ншого - жорстока державнсть, централзм, тотальний контроль, примус насильство. В наш часи друга тенденця яскраво виражена в явищах наростаючо бюрократизац суспльного життя, в поступовому звуженн "поля свободи", в перетворенн моральних механзмв регулювання в нституцйн. Власне такий, бльш широкий контекст актуалзу проблему укранства, як фактора сучасного державотворення спрямованост соцального розвитку.

Специфка утворення укрансько нац поляга в тому, що до не не пдходять теор нацогенезу, побудован на баз вропейсько практики модерних часв, в яких створення нац вигляда, як соцальний проект, з створенням "нацонального мфу", образу "деально Втчизни", "уявно спльноти", яка поступово ста реальною т. д. Дйсно, за допомогою вдповдного державного апарату, що об'дну певний конгломерат народв, вдповдно полтики можна за якихось одне-два столття створити нацю. (Зауважимо, що в середин 19 столття половина населення, наприклад, Франц не розмовляла французькою мовою). А тому ще до нашого часу виника багато питань щодо походження бльшост вропейських нацй, ус ц питання пов'язан власне з державницьким механзмом нацотворення, з насиллям примусом, який об'днував етноси поступово нвелював етнчн особливост, "стриг усх пд одну гребнку". Ото й нацональний проект, що його реалзу держава, по свой сут. (Ще М.П. Драгоманов в свох Чудацьких думках про укранську нацональну справу зауважив, що "система примусово нацональност такою ж всесвтньою проявою в громадському життю, як система примусово релг". Курсив Драгоманова).

Особливсть Украни поляга в тому, що вона вже снувала ранше. ( саме в цьому причина горезвсного "укранського сепаратизму", що йому присвячена маса лтератури, яка "переконливо" доводить його повну остаточну безпдставнсть). Укранська наця снувала вже тод, коли виникли перш чутки про Украну. Процес творення укрансько нац вдбувався дуже просто - укранцями ставали ус, хто сприймав укранську дею, а точнше - дею, втлену в цлком певну соцальну практику. Процес поширення укранства був власне процесом поширення ц де ц практики, а тому вн мав надетнчний характер йшов серед найширших мас. (Саме надетнчнсть укранства да змогу говорити про народ-нацю, а не про народ-етнос). Двсть укрансько де пов'язана з тим, що вона була започаткована саме соцальними практиками, як формувалися на тих первсних укранах, що утворювалися в Поднпров' Побужж псля монгольсько навали, дал почали поширюватися на незайман земл Дикого Поля. Процес формування тих соцальних практик тривав близько двох з половиною столть не залишив псля себе жодних документальних свдоцтв, бо це був поступовий еволюцйний процес ми спромоглися вдчути лише його кнцевий результат - новий тип спльноти яка заявила про себе десь бля кнця XVI столття. Але наступна хвиля розповсюдження укранства, що змнювала свдомсть руса на свдомсть укранця, була настльки бурхливою потужною, а наслдки настльки суттв, що х вже не могли здолати державн машини сусднх великих держав на протяз столть. Укранство розповзалось, як поширються дух свободи, навть в т мсця де зроду не було н вол, н козацтва, де Украна уявлялась недосяжною мрю, але мрю, яка да надю. (Може в тих мсцях це й був укранський мф - Украна, як надя). Навть на тих землях, що були захоплен мперю у татар (ногайцв) на як приздили колонсти звдусль, я маю на уваз Новоросю на землях колишнього Дикого Поля, через певний час стало переважати укранство, а сльське населення було майже повнстю укранзовано. Так само була в бльшост укранзована дрбна польська чиншова шляхта в другй половин XIX ст. на Правобережж. На картах Слобожанщини добре видно, як йшла дифузя затухаючо хвил укранства на територях ниншнх Курсько Блгородсько Воронезько област Рос. Сила укранства полягала в тому, що воно жило в народ, тод як елта, що традицйно бльше дба про власне добро нж про власну душу, адаптувалась до нових механзмв панування, як нав'язувала держава, не виступала як проукранський фактор. Це розповзання укранства, що продовжувалося близько трьох столть, явля собою ункальний за масштабами феномен, що сну як абсолютний факт, на фон постйних заклинань про державу, яко нколи не було нацю, яко нколи не було. Так що ж було?

В основ укрансько де була свобода, а соцальна практика втлювала цю дею в двох формах - самоврядування народ-армя. дея свободи означала вдсутнсть механзму панування, примусу, розколу на класи, бо самоврядування було в змоз виршити вс питання. Форма суспльно органзац типу, народ-армя, очевидно, була запозичена у кочових народв, для яких ця форма характерною. В укранському варант ця форма пов'язана з виникненням козацького стану, який був органчно пов'язаний з селянським станом - не було жодних мжстанових перешкод для переходу селян в козаки навпаки. Роль професйно арм школи виховання козакв вдгравала Сч. Фактично снувало дине козацько-селянське суспльство, бо обидва стани були в повнстю взамозалежн не могли снувати окремо. Рвень особисто свободи, досягнутий в такому суспльств серед найширших мас населення, був найбльший в вроп тих часв. Отже рзниця мж укранцем русом чи росянином або польським хлопом була цивлзацйна, вони уособлювали рзн типи цивлзацй. ще - держава розширю сво володння форму нацю через насильство, примус. Укранство поширювалось само по соб, як поширються нформаця, вра, дея. А дею не можна побороти не запропонувавши кращу дею, або не дочекавшись поки вона сама себе дискредиту.

Феномен снування Украни, як територ, заселено укранцями, вже не викликав сумнву приблизно з середини XVII столття, коли цлком склалися новий укранський народ-наця вдповдна, досить значна територя. Характерно, що в назв першого видання 1651 року "Опису Украни" Боплана - (першо, до того ж полтично нейтрально людини, що створила детальну карту Украни описала укранцв), назва, Украна, не вживаться. Мова йде про окрани Польського королвства вд кордонв Москов до Трансльван. Але вже в другому виданн 1660 року "Description d'Ukranie ..." все ста на сво мсця, що характеризу не тльки прогрес в уявленнях про Украну в суспльств, але напевно й бльш глибоке осмислення Бопланом збраного матералу живих вражень, як настльки очевидно виявляли окремшнсть, особливсть укранства, що вн аж няк не мг прирвняти Украну до нших польських земель назвав тою назвою, якою користувалися мешканц, як там проживали. Суттво те, що назва територ спвпада з назвою народу, що його населя. Це означа, що саме снування укранського народу стало ключовим при визначенн назви, Украна, для певно територ, яка входила до складу Реч Посполито. Таким чином, не виклика сумнву, що на стан середини XVII столття снувала обширна територя, що звалась Украною була заселена народом, що називав себе укранцями. псля цього ця територя продовжувала поширюватись дал. (Порвняйте з сусдами - Московя, Рч Посполита, Кримське ханство, Османська мперя. В Рос простий народ називав себе "крестьянами", тобто "християнами". В цьому вбачаться вдлуння страшно епохи колонзац корнних народв Ростово-Суздальського князвства, де християнство впроваджувалось вогнем мечем самоназва "християнин" ставала оберегом вд свавол колонзатора).

У читача може виникнути цлком логчне питання - яке взагал значення для сучасно людини ма далеке минуле давно забутих предкв? Хба що для створення мфу, але мф можна створити не маючи чи не знаючи минулого, як вважа сьогодн постмодернстська думка. Основна догма марксизму говорить прямо - буття визнача свдомсть. Яке створиш буття, така й буде свдомсть. народ погоджуться з таким пдходом - "з вовками жити - по вовчому вити". Це - з одного боку. Але з ншого - треба подивитися якою була реальнсть. З кнця 18 столття майже вся Украна (крм Галичини) була в склад Росйсько мпер, де укранц вдгравали роль одно з складових частин "тридиного" схднослов'янського етносу, пов'язаного спльнстю походження, ври мови (з деякими "несуттвими далектичними вдмнностями"). Була вдповдно переписана сторя створена вдповдна мфологя про споконвчне прагнення пвденних русв до злиття з Великою Руссю, яке нарешт знайшло втлення в подях 1654 року акт вдторгнення русинв вд Польщ пд час подлв Реч Посполито. Проходив час, але окремшнсть Украни укранства продовжувала снувати була очевидною. Спочатку Гетьманщина боролась за сво вольност, а псля лквдац повно унфкац державно системи почав наростати укранський сепаратизм, який цлком визначено недвозначно втлився в створенн УНР псля подй 1917 року. Псля цього стався, буквально, вибух укрансько культури (втм, дуже скоро криваво придушений), була кодифкована укранська лтературна мова, виникла нацональна нтелгенця, незважаючи на неомперський тиск з боку центрально влади. Результат ми не так давно побачили - 70 рокв перебування в "динй см' братнх народв" не створили "нову сторичну спльноту - радянський народ". та швидксть, з якою почали розбгатися "братн народи" псля кончини СРСР, те, як форми соцально органзац вони почали створювати, наводить на думку, що в житт не все так просто, як в марксистськй формул про буття свдомсть. Минуле продовжу жити в свдомост народу, причому не мфи вигадки, а реальне минуле. Це явище можна назвати термном, нерця ментальност. (Слово, ментальнсть, може бути замнене виразом, суспльна свдомсть). Наше минуле певним чином модифкуючись трансформуючись продовжу жити в наших головах, визначаючи нашу нацональну свдомсть, риси так званого, нацонального характеру, значною мрою - наше ниншн буття. Людина явля собою те, що закладено в голову, а всяка активнсть також починаться з голови, з думки, з мр, з прагнення. Актуальна Украна сну в наших головах, перш за все в форм ментальност. Якби укрансько ментальност не снувало, то вд минулого залишилися б гол сторичн факти, як про стародавнй Рим чи Карфаген, няк мфи вже не допомогли б.

Ментальнсть зв'язу нас з минулим. Вона вираження в рацональнй форм того, що ранше називали "душа народу", чи "народний дух", що утворються в процес етногенезу може мати дуже глибоке сторичне корння, так звану сторичну пам'ять. Взагал, може чи не найважливша властивсть ментальност, поляга в тому, що вона обумовлена минулим досвдом, який накопичувався в народ на протяз столть, а може й тисячолть. Це консервативна, нерцйна основа людського життя, яка, з одного боку, перешкоджа швидкм змнам суспльного життя, наприклад, реформам, а з ншого - сприя вдтворенню форм життя, як пройшли випробування сторичним досвдом. Зокрема, завдяки цй властивост ми дотепер можемо бачити рландцв, шотландцв навть валлйцв, незважаючи на те, що вони майже втратили сво рдн мови довгий час перебували пд соцокультурним тиском Британсько мпер. По тй самй причин переселенц в нш кра об'днуються в нацональн групи, афганц вперто не хочуть вливатися в "прогресивну" частину людства, а японська форма лбералзму виявилась тсно переплетеною з традицйно японською формою особистих вдношень.

Не менш важлива властивсть ментальност поляга в тому, що вона безпосередньо вплива на характер активност (дяльност) людини (суспльства), причому цей вплив може бути визначальним. Справа в тому, що активнсть викликаться ментальним напруженням– почуттям, яке створю певну спрямовансть активност органзу волю. В цьому легко переконатися, якщо порвняти активност окремих людей, або суспльств, що мають однаков потреби, але суттво вдмнн ментальност. Так, наприклад, суспльство, що ма ментальнсть, схильну до рабства, пдлеглост або патерналзму, не може за сторично короткий термн перейти на шлях лбералзму. Активнсть такого суспльства буде визначатись його ментальнстю воно буде схильне до вдтворення вже випробуваних форм навть в нових обставинах, таким чином, щоб вдбулося найбльш повне узгодження нового з старим, щоб мнмзувати ментальне напруження в суспльств. Таким же чином, коваль, якому потрбно зробити табуретку, почне гнути з металевих пруткв, бо на вдмну вд столяра, вн мислить металом тльки в робот з металом вн може узгодити характер сво активност з свою ментальнстю.

В ментальност вдбуваться синтез фксаця досягнутого соцокультурного рвня - синтез етичних, естетичних, рацональних, флософських релгйних складових суспльного пзнання реальност суспльного досвду. Це цннсть, яка характеризу сторичний досвд рзних етносв, народв, соцальних груп. Специфка цннсть цього досвду , зокрема, нацональна специфка нацональна цннсть. Те саме стосуться етносу, чи будь-яко соцально групи, що ма сво, специфчн досягнення, пов'язан з тим специфчним сторичним шляхом, який пройшла дана соцальна група. Ц досягнення, надбання, цнност можуть бути об'ктом гордост дано групи, об'ктом права, що захища х вд руйнац посягання на руйнацю, а також об'ктом захисту вд такого посягання. В цьому сенс вони подбн до нтелектуально, чи навть матерально власност, яка явля собою цннсть, що пдляга правовому захисту. в цьому полягають базов рацональн основи для виникнення нацоналзму як нормального явища, органчно властивого будь-якому народу чи етносу в умовах, коли виника необхднсть докладання зусиль щодо збереження тих цнностей. (Характерно, що етнос може не усвдомлювати, що це власне, нацональн цнност). Коли народ чи етнос не доклада таких зусиль в раз необхдност, то це свдоцтвом глибоко внутршньо кризи, яка прологом кнця цього етносу, як суб'кта стор. Напевно, наця сну поки ма сво нацональн цнност, як вона готова вдстоювати. вона повинна т цнност чтко усвдомлювати артикулювати.

Отже, основне питання, яке виника - а чи залишились т власне, укранськ цнност? А якщо залишились, то в чому вони полягають? чи можна щось побудувати на баз тих цнностей, щоб зайняти бодай якусь ншу в систем свтового господарства свтово культури? Що ми можемо запропонувати людству? головне - чи варто за т цнност боротись х вдстоювати? В цьому сенс можна згадати Михайла Драгоманова, який майже пвтора столття тому висмював "галушковий" нацоналзм та етнографчний патротизм закликав звертатися до вропейсько науки вропейських цнностей. Можна послатись на того ж таки О. Мллера, який вважа, що укранську нацю створили бльшовики за роки полтики "корензац", а так звана, захдноукранська наця, утворилася в Польщ в мжвонний перод (може внаслдок полтики полонзац?). Тобто укранська наця, по-перше - розколота, по-друге - не укорнена в минуле, а значить, фактично не сну. Це означа, що не треба морочити голову забути про "укранськсть", яко вже нема, як актуально сили. все ж таки були сумнви - щось тут не так. Я вдчував, на власному ( не тльки) досвд, що вдношення до укранцв в Рос явно не як до "свох", а якесь насторожене, навть вороже, в усякому раз, серед так званих "простих" людей. Я бачив суттву рзницю в побут, а в сльськй глибинц вона була разюча. полтика Радянського Союзу, починаючи з 1932 року була дуже жорстка в нацональному питанн (ярлик нацоналста означав в'язницю, як мнмум), почалися репрес серед нацонально елти жорсткий контроль усх проявв нацонально свдомост. Значить система в цьому вбачала небезпеку. "Корензаця" снувала з 1923 по 1932 рк (хоч переслдування дячв "укранзац" почалося вже в 1926 роц), а хба можливо за такий термн створити нацю? (Мллер - фантаст або фальсифкатор?). Значить наця снувала. (Можливо, "корензаця", то була частина диявольського плану лбералзац, щоб за образним висловом Мао Цзедуна "зм повилазили з сво печер, псля чого ми зможемо вдрубати х собач голови". Короткий термн "корензац" подальш под наводять на таку думку, так само, як аналогчна ситуаця з НЕП-ом). Але з ншого боку, досвд показував, що велик мста - русифкован, укранська народна культура, точнше залишки, зосталась тльки на сел, навть образ укранця, що його постйно вдтворював радянський кнематограф - образ хитруватого напвдурника, який послуговуться якоюсь дикою мово (бо, бачте, в його дурнй голов не вмщаються одночасно дв мови), не викликав симпатй широких мас, а серед укрансько нтелгенц викликав обурення за таке вдверте шельмування укранства. нтенсивно навювалась суспльна думка про укранство, як про щось безкнечно вдстале, глибоко вторинне, недолуге, фольклорно-етнографчне, "шароварно-галушкове", яке пдтримуться тльки щоб показати, як партя пклуться про ус народи. Нацональну мову в росйських школах можна було не вивчати по заяв батькв вже починаючи з 1958 року. Усе - пд контролем, усе що треба - закатане в асфальт.

Незалежнсть, що настала зовсм неочкувано, коли Украна майже сама по соб вдвалилася вд гниючо смердячо маси мпер, також не дала особливих надй - поступово створювався олгархчний капталзм за кращими росйськими зразками, дейна основа якого була дуже проста - прибуток за будь-яку цну. (Щастя, що ще не встигли розпродати земл). Свобода, отримана малою цною так само мало цнуться. Народ, якого створила свобода, виявився до свободи не готовий - патерналзм встиг роз'сти здорову народну основу. Перехдний перод був необхдний, але основне питання полягало в напрямку цього переходу. Украна мовчазно погодилась з тим напрямком, що привв до олгархзац до, фактично, антинародно влади. То чи залишилось вд Украни щось сво, достойне гордост збереження, що давало б мпульс розвитку?