Чтение онлайн

Як говорить укранське прислв'я, "Богу потрбн всяк люди, вони в нього ". Серед них сну досить чисельна категоря хлопцв, як з дитинства гралися з солдатиками грашковою зброю, пзнше читали "вонн" книги дивилися "бойовики", мряли про подвиги, гартували сво тло дух, а коли м випадало брати до рук справжню бойову зброю, а ще до того й стрляти, вони вдчували прилив неземних емоцй. Так люди стають професйними вйськовими або найманцями, шукачами пригод, для них "музика бою" - найсолодша, вони не бояться смерт, бо часто бачили, навть смерть товариша не в змоз остудити х бойового духу, небезпека ста для них наркотиком, якого вони прагнуть, мирне життя для них огидне безсенсовне. Чи мг Наполеон обходитися без вйни? Люди, що з ним сплкувались на засланн з подивом жахом вдзначали, що в нього не було ан найменшого жалю чи спвчуття до тих сотень тисяч солдат, кстки яких залишились розкидан по всй вроп. Вн мг жалкувати, що не зовсм так як треба розмстив вйська, чи спланував хд кампан, що в Рос виявилося занадто мало ресурсв для його 600-тисячно арм т. п., але н слова жалю до будь-яко конкретно людини. Вн безперервно продовжував обдумувати хд вйськових операцй, але нколи про те - для чого потрбн ц операц, як будуть х наслдки коротко довготермнов. Це була машина вйни.

Часто говорять - героями не народжуються. Я переконаний в зворотнй тез - герозм закладений в генах людини. Потрбн лише умови, щоб вн проявився. Коли ми аналзумо д великих завойовникв, починаючи вд Олександра Македонського закнчуючи Гтлером, то впада в оч ррацональнсть х дй, наявнсть мети, що аж няк не сумсна з здоровим глуздом. Чому так вдбуваться? Вдповдь дуже проста - на першому мсц бажання повоювати, на останньому - бажання якось аргументувати це перше бажання. Переможцв не судять! Не вйна народжу геров, а геро народжують вйну. як тльки потенцальний "герой" дориваться до влади, нхто його не втрима вд агрес (хба що куля, як Гтлера, отрута, як Олександра Македонського, заслання, як Наполеона, чи благословенна смерть, як Чингзхана). в цьому поляга одна з трагедй людства - не може цивлзаця повною мрою стримувати зврин нстинкти, що дсталися нам вд далеких наших предкв, ми не в змоз прогнозувати чим це обернеться в майбутньому.

Роздл 1. 2. Активнсть, праця, свобода.

Людину постйно роздира мжусобиця розуму пристрастей.

Блез Паскаль

Життя суспльства поляга в активност його членв, а найважливший вид активност, що створю умови для життя - праця. Вона входить в систему суспльних вдносин бльше того, вона головним суспльним вдношенням в систем суспльного виробництва (в термнолог марксизму), з якого витка вся економка. В традицях, закладених марксизмом, праця розглядаться як жорстока необхднсть, а експлуатаця, тобто присвоння соб частини продукту чужо прац - як неприкритий грабунок насильство. Праця - як нещастя, неробство - як щастя, життя в очкуванн виходу на пенсю, сприйняття багатства, як мстично сили, що позбавля вд необхдност трудитися перетворю життя в рай на земл, мр про суспльство, де "все по потреб", вс ц уявлення також мають ррацональне бологчне корння, хоч найбльш повною мрою вони розцвли в ндустральному суспльств.

Якщо ми звернемось до часв, коли людина жила в злагод з природою сама була частиною природи, мисливцем, збирачем, тобто в цлому - добувачем, то виясняться, що праця для тако людини була потребою, не в сенс задоволення життвих потреб, а в сенс задоволення природного нстинкту добувача, того самого нстинкту, який в наш час проявляться в дяльност вищезгаданих членв спльнот мисливцв рибалок. Праця для нього була проявом того, що вище ми означили термном, немотивована активнсть. Природа творить мудро, гармонйно узгоджено. Ситуаця стала змнюватися, коли людина почала братися за розум. Нов технолог, наприклад, землеробство, вимагали вд не виконання нових функцй, до яких людина психологчно була не пристосована, бо не мала вдповдних нстинктв. Нарешт, з появою системи рабства праця стала перетворюватися в насильство страждання.

На щастя, й тут природа зробила нам подарунок. Справа в тому, що систематичне виконання виробничих процедур форму у людини "професональну душу", коли свтосприйняття змнються вдповдно до виробничо практики, праця поступово перетворються в улюблену працю, людина знаходить покликання в свой профес. (Або ж, якщо вона покликання не знаходить, то намагаться знайти його в нших заняттях. Зокрема, в середовищ протестантв почуття покликання сприймалось як божа благодать боже благословення). Вихд на рвень покликання означа наявнсть яксних змн в сприйнятт прац - вона перетворються в потребу, таку ж саму як та, що пов'язана з дю нстинкту, трудова активнсть людини ста немотивованою ррацональною. Як пише Макс Вебер в книз "Протестантська етика дух капталзму", "...сама його робота стала необхдною умовою його снування. дина мотиваця, яка до того ж пдкреслю всю ррацональнсть подбного способу життя з точки зору особистого щастя, поляга в тому, що людина сну для роботи, а не робота для людини". Тобто, епоха землеробства створила вдповдну етику землероба - потребу в обробц земл. Один погляд на весняну чорну землю народжував образи ниви, що колоситься, вимагав свочасного виконання усх робт, щоб земля давала зерно. Це етика тсного зв'язку з землею, вдчуття себе частиною земл, з яко людина виходить в яку потм вертаться, вдчуття дност усх природних стихй природних ритмв. Ця етика виникла як результат практики, що форму душу професонала, для якого робота - покликання. Така людина пережива глибоке задоволення вд сво прац буде працювати, поки носять ноги, навть будучи старим немчним, вона буде насолоджуватися видом ниви, що колоситься буде передавати свй многотрудний досвд нащадкам.

Таким чином, одна й та сама праця може бути як засобом страждання, приниження, насильства, так об'ктом задоволення, натхнення, прагнення. Праця ста потребою, якщо вона узгоджена з бологчною природою людини. А це узгодження поляга в перетворенн прац в форму немотивовано активност, або включення прац в систему, де немотивована активнсть невд'мною складовою. (Наприклад, хлбороб в раз необхдност може виробляти гончарн вироби для збергання зерна).

Феномен перетворення профес в покликання свдчить про неймоврну гнучксть людсько психки можливост впливати на не. (Втм, нчого дивного - за допомогою дресури хижакв перетворюють на ягнят). Але фактично, ми мамо справу з добре вдомим природним механзмом, який на тваринному рвн призводить до утворення умовних рефлексв, а на рвн людини - до створення сенсомоторних схем корекц соцокультурно матриц, по-сут - ментальност. Цей феномен показу, що на природн нстинкти можна впливати, змнювати х спрямовансть, тобто створювати культурну надбудову, про яку йшлося у першому роздл. Але незмнним залишаться дине - сам базовий природний механзм, та форма, яку цивлзаця, виховання особистий досвд суб'кта наповнюють новим змстом. Саме так, вишуканий, досконалий механзм людських почуттв, насправд, бльш розвинений наповнений новим змстом механзм природних емоцй. Культура, наповню новим змстом стар мхи природних нстинктв, почина здаватися, що цей новий змст безкнечно далеко вдйшов вд свого дикого предка, а насправд вн триматься на древньому скелет, цей скелет оголються ста добре видимий, коли втер непереборно сили здува з нього численн культурн нашарування.

Весь розвиток цивлзац супроводжуться безперервною безрезультатною боротьбою проти немотивовано активност членв суспльства. Вона брала верх, як тльки культура вдступала. Але немотивована активнсть сама по соб сформувала рацональний вектор розвитку через когнтивну активнсть, пзнання, значною мрою приборкала негативн ррацональн прояви, так як агресивнсть, прагнення влади багатства, екстремзм. Цивлзаця навчилась направляти ррацональнсть в спортивн змагання, полювання, риболовство, екстремальн види спорту, подорож, азартн гри, видовища, в професйну дяльнсть заняття мистецтвом, нарешт навчилась заливати алкоголем наркотиками. Можна сказати, що вс ц д направлен проти природи людини, самовираження, тобто проти свободи.

Нарешт ми дстались до поняття, яке вдобража явище, що, на мй погляд, вдграло виршальну роль в створенн укрансько нац - поняття, свобода. В нашому контекст ми будемо мати на уваз суб'ктивну свободу, як можливсть дяти у згод з внутршнми мпульсами, що спонукають до дяльност (активност). Говорячи по-простому - можливсть дяти вдповдно свом бажанням. В такому раз можна стверджувати, що свобода можливсть реалзовувати немотивовану активнсть, а прагнення до свободи прагнення до максимально реалзац тако активност. Дйсно, всяка мотивована активнсть мстить складову несвободи, примусу - економчного (необхднсть виконувати нелюбу роботу), соцального (необхднсть вчитися, служити в арм, сплачувати податки), природного середовища (адаптаця до природних умов). Навть якщо мотиваця внутршня, вона явля собою насилля над власною природою. Тльки немотивована дяльнсть звльня вд цього насильства, да свободу. Виходить, що свобода триматься на ррацональних пдставах. На мй погляд, може це й буде натяжкою, у людини ( вищих тварин) сну нстинкт вол, який поляга в прагненн до реалзац сво внутршньо спрямованост в спротив примусу, який цьому прагненню заважа. нстинктивна природа вол робить може найвищою цннстю людини. Але в то й же час, досягнення в соцум явля собою може найбльшу проблему - проблему свободи.

сну два методи досягнення бльшо внутршньо свободи в трудовй дяльност. Ми х розглянули вище в цьому роздл - це метод перетворення профес в покликання метод включення рутинно, непримно дяльност в контекст немотивовано активност (або навпаки). Наприклад, переважна бльшсть роботи вченого-дослдника прямо не пов'язана з дослдженнями (скажмо, шлфовка лнз для телескопа, або виготовлення вакуумного стенда). Але, виконуючи ц рутинн роботи вчений не впада у вдчай, навпаки, вн наповнений вдчуттям, що ця праця наближу його до основно мети. В наш часи все бльша частина робт набува творчого характеру, а творча праця з бльшою врогднстю ста покликанням, бо творчсть виража природне прагнення людини до пзнання. Таким чином, ми мамо можливост перетворювати мотивовану активнсть в немотивовану розширяти поле свободи. Грамотне виховання - шлях до свободи.

Другий аспект проблеми свободи поляга в узгодженн нтересв чи прагнень окремо людини з нтересами суспльства. На мй погляд, таке узгодження можна реалзувати тльки в одному випадку - коли суспльство будуться на принципах самоорганзац. В такому суспльств формуться суспльна мораль, яка ста регулятором вдносин, що д не через примус, насильство, а через внутршню потребу, через почуття вдповдальност особисто гдност. Виконання моральних, а значить суспльних норм ста для людини необхднстю власне ця необхднсть забезпечу й вдчуття свободи - вс вчинки перебувають у повнй згод з совстю. Власне в цьому поляга реалзаця знаменито формули Аристотеля - "свобода - усвдомлена необхднсть". Коли людина усвдомила необхднсть прац, необхднсть свох обов'язкв перед суспльством, необхднсть захищати природу т. п., якщо все це стало частиною душ, вона вдповдно розширя поле свободи, бо ма душевну потребу в вдповдних дях отриму моральне задоволення вд свох дй. Питання в одному - як умови потрбн, щоб суспльство не скотилося до дикого капталзму, безжалсно конкуренц, права сильного права багатого, до всх тих негативних проявв, що ми бачимо в стор? Це вже окреме питання, на якому ми зупинимось пзнше, але зразу можна зауважити, що формування такого досконалого суспльства вимага наявност досконало розвинено ментально надбудови у бльшост членв суспльства, або ж навпаки - повернення до первсних, по-сут, бологчних форм органзац, типу общини, де вкрай обмежене поле свободи особистост, що цлком узгоджуться з вдповдною ментальнстю.

Розвиток людства супроводжувався поступовим розширенням поля свободи, тобто спектра можливостей для реалзац немотивовано активност. На жаль, в бльшост випадкв свобода одних забезпечувалась несвободою нших. Несвобода призводить до накопичення ментально енерг, що не ма можливост реалзац. Коли кльксть ц енерг почина перевищувати певну межу, в суспльств починають виникати рзномантн де, пов'язан з необхднстю змнювати ситуацю. Але досвд показу, що тльки ррацональна дея, що входить в резонанс з потребами, здатна об'днати бльшсть суспльства пдняти його активнсть на надзвичайний рвень. дея ма бути дуже проста - Правда (неясно яка, але з велико букви), справедливсть, свобода, земля, або ж вдразу в одному пакет - свобода, рвнсть братерство. Завдання полтикв поляга в грамотнй каналзац суспльно енерг, наприклад, направити на сусда, послати в хрестовий похд, чи громити новрцв, нородцв, ретикв дисидентв. Мудрим полтикам вдаться каналзувати енергю мас в грандозн споруди - канали, ригацйн системи чи в Велику китайську стну.