Десятий учень. Книга 2
Шрифт:
За спиною у Богині Краси з’явилась Пєрла і кілька жінок-охоронців. Аммана дала їм наказ привести Мілену. Нарешті Карол побачив перед собою свою кохану. Хета дивилась на їхню зустріч, і бачила з якою ніжністю чоловік виціловував дівоче обличчя, руки. Як він пригортав її до своїх грудей. Мимо волі в неї скривились і затремтіли губи, а по щокам потекли гарячі струмочки. Хета сіла на сходинку і закрила обличчя руками. Біля неї присіла крілокс. Ватажок зиркнула на неї з під лоба, і ображено відсторонилась.
– -- Не чіпай мене, зраднице.
– -- Я ніколи тебе не зраджувала.
– -- Я ж наказувала вбити чарівника, натомість, ти, йому допомогла!
– -- Не гнівайся на Пєрлу.
– -- втрутилась в їхню розмову Богиня Краси.
– -- Вона насправді віддана тобі. Та все ж, виконала мій наказ. Все це, робилося за ради твого ж блага.
Ватажок більше не сперечалась. Вона похилила голову Пєрлі на плече, і долонею витирала заплакане обличчя. Карол і Мілена стояли обнявшись. Не було в цю мить, у світі людей щасливіших за них. Зараз вони прощали всім, всі образи. Були в минулому всі труднощі і негаразди. Алагір знову їм посміхався. Посміхалась і Аммана дивлячись на закоханих. Навіть Хета, несподівано для самої себе, розцвіла в посмішці.
Озброєні жінки привели мандрівників на храмовий двір. У чоловіків були зв’язані руки. Вони, зараз, очікували найгіршого. Відчинились двері, і їх завели до зали жертвоприношень. Те що вони там побачили вжахнуло їх. Вони зрозуміли, це кінець. Тепер лише диво могло їм допомогти. Де ж Карол? Як їм зараз потрібна його допомога! П’янкий аромат огорнув мандрівників. В головах почало паморочитись.
– -- Ніколи не думав, що у смерті, такий приємний аромат.
– -- порушив мовчанку Пек.
Капітан, що сили, намагався розірвати пута, та в нього це не виходило. Першим втратив свідомість Готар. Горянин, як підкошений, впав на кам’яну підлогу.
– -- Гей, малий!
– -- долаючи головокружіння, погукав хлопчину, Перус.
Відповіді не по слідувало. Зала повільно кружляла і розпливалась перед очима. Ось вже і Теймур опустився навколінки, намагаючись не впасти. Капер притисся плечем до брата, підтримуючи його, хоч і сам ледве тримався на ногах.
– -- Припинити!
– -- несподівано почувся владний голос.
– -- Виведіть їх з відси! Негайно!
Це наказувала, своїм воїнам, Хета. Вона, разом з Амманою, Пєрлою з’явились на вході до зали. Полонених хутко звільнили, а Готара привели до тями, напоївши якимось зіллям.
– -- Що, тут, відбувається?
– -- знизав плечима, Плато.
– -- Як мені здалося, нас намагалися стратити.
– -- відповів йому Теймур.
– -- Та чомусь передумали.
– -- Друзі! Який я радий вас бачити!
– -- почувся голос Карола.
Він, тримаючи за руку Мілену, наближався до мандрівників.
– -- Кароле! Шалапаю! А які ми всі раді тебе бачити!
Мандрівники обступили закоханих. Кожен прагнув їх обійняти і поручкатись.
– -- Міленко, дитинко, ти стала ще гарнішою, з того часу, як я бачив тебе в останнє.
– -- улесливо проказав, Теймур.
Степовичка зашарілась і засоромлено опустила очі.
– -- То через цю красуню ми відправилися у мандрівку.
– -- уважно роздивляючись дівчину, проричав Пек.
Мілена злякано зиркнула на нього і притулилась до Карола.
– -- Не бійся, його, кохана. Він лише зовні такий страшний. У капітана, добра душа і щире серце.
– -- промовив чарівник, дивлячись просто в очі морському вовку.
– -- Дякую на доброму слові.
– -- посміхнувся той, і взявши Мілену за руку, обережно поцілував у пальчики.
Нарешті страсті трішки вляглись і чарівник, звертаючись до мандрівників, мовив.
– -- Дозвольте, друзі мої, познайомити вас з господинею цього острова. Це Богиня Краси Аммана.--- представив, красиву, владну жінку, Карол.
Мандрівники, всі як один, схилили перед Богинею голови. Віддаючи її, свою пошану.
– -- Дивлюсь я на вас, і розумію, що ніхто інший не здатен врятувати наш світ, якщо цього не зможете ви, сильні, дружні і щирі в своїх почуттях, люди. Я хочу вам допомогти.
– -- промовила Аммана.
– -- Будь яку допомогу, ми приймемо з вдячністю.
– -- відповів на її слова, Карол.
– -- Ви знайдете скіпетра, я в цьому не сумніваюсь! Та без « Першоджерела», він вам не допоможе.
– -- Що таке «Першоджерело»?
– -- Це рукопис з кількома, дуже важливими заклинаннями. Ці заклинання здатні збільшувати та зменшувати світи. З’єднувати кілька світів в один. Або відкривати між ними проходи. Скіпетр лише підсилює їх.
– -- Я, коли ми мандрували в пошуках інгредієнтів до зілля часу, я вже чув про щось подібне. Найм, старий морфін, казав що цариця Ная, має книгу, з допомогою якої хотіла збільшити свої володіння, та натомість, стала примарою, як і всі її піддані.
– -- Так. Ти, чарівнику, вірно мислиш. Саме про цю книгу, я тобі і розповідаю. Ная не мала скіпетра тому і зазнала поразки. Я, своєю владою, легко перенесу тебе в Містерію, аби було на те, твоє бажання.
– -- А як же, Бахтар? Чи не здобуде він скіпетра раніше за нас?--- розхвилювався Карол.
– -- Ти чарівник, і був в Печері мудрості, до якої тобі показав шлях сам Вартохар, то порозмисли.
– -- мило всміхаючись мовила Богиня Краси.
Карол замислився. Всі уважно за ним спостерігали, і чикали на його рішення.
– -- Шлях до скіпетра далекий і не легкий. Малий чаклун ще довго мандруватиме. Якщо навіть і прийде першим, то скіпетра взяти не зможе. --- в голос розмірковував чарівник.
– -- В нас вдосталь часу щоб завітати до Містерії і провідати старих знайомих.
– -- Так! Я знав, що ти вирішиш, саме так!
– -- аж підстрибнув Теймур.
– -- Ти, я бачу, любиш мандрувати.
– -- спостерігаючи за ним, сказав Пек.
– -- Мало хто, мене, може зрозуміти. Я завжди мріяв про мандрівки. Немає значення як. Чи морем, чи суходолом, чи між світами.
– -- наче видихнув з себе свою мрію вугляр.
– -- Я бачив як тебе захоплювали мої підрахунки напрямку.
– -- Справді? Я прийшов до Карола, в замок Орнагула, для того, щоб він познайомив мене з місцевим мореплавцем, а я б став його учнем. Та події склались по іншому.
– --- трохи сумно сказав Теймур, та одразу схаменувся.--- Я ні про що не жалкую. Я радий, що знаходжусь поряд з другом, і допомагаю йому!
– -- Нічого, коли ці пригоди скінчаться, я сам стану твоїм вчителем. Мені подобаються молоді люди, які знають чого хочуть від життя.