Чтение онлайн

Навколо Кiра ще н досi лишалося трохи вiльного простору. Бiоконтейнери, скло, рiзнi прилади, довiдники - все без слiду зникало перед загадковим космiчним джiнном. З Ярославового обличчя було видно, як боляче хлопцевi бачити цю дику руйнацiю. Товаришi, безсилi що-небудь вдiяти, спiвчували йому. Але астробiолог хвилювався найбiльше. Це ж вiн сам, власноручно, випустив на волю страшну силу, котру тепер так важко укоськати...

Тим часом Кiра, зовсiм вiдтиснутого в куток, з усiх бокiв щiльно оточив мох. Смарагдове баговиння немов чатувало на слушну хвилину. Воно смiливо розправлялося з приладами й обладнанням вiдсiку, але пiдступитися до робота просто так, видно, побоювалось. Мiж iншим, плiснява не торкалася й корабельних стiнок.

– Може, її лякає iонопластик, що ним обклеєно внутрiшнi панелi? прошепотiв астробiолог.

– Ну, а Кiр?
– заперечив штурман.

Ярослав тiльки плечима знизав.

Капiтан знову увiмкнув радiовиклик.

– Зелена речовина випромiнює променi, - ледве чутно пролунав Кiрiв голос.
– За пiвхвилини переходжу...

Тут фраза обiрвалася, бо зелена маса з усiх бокiв навально ринула на робота.

Кiр зник iз поля зору. Весь екран затопило мiсиво, й тiльки подеколи з нього вихоплювались роботовi кiнцiвки. Видно, Кiр одчайдушно змагався з ворогом, нi на крок не вiдступаючи назад. Власне, й вiдступати було нiкуди.

Кiнець кiнцем зелена маса вiдринула од робота, i вiн, весь покалiчений, звiвся на рiвнi ноги.

– Кiре, бережи себе!
– гукнув капiтан, нагнувшись до мембрани.

Зелений напасник пiдозрiло заметушився, готуючись до нової атаки.

– Ця...
– штурман затнувся, пiдшукуючи слово, - ця штуковина, як видно, боїться бiлкової матерiї.

– Не дуже й боїться, - заперечив капiтан, дивлячись, як зелена пiдкова знов почала змикатися.

Цього разу на екранi було добре видно всi перипетiї боротьби. Кiр вiдбивав атаку, як лев. Це була веремiя зелених барв. Мох змiнював своє забарвлення, наче хамелеон.

Раптом iз зеленого шумовиння на мить вихопився тонкий шнур. Верхiвка його роздулась, нiби голова кобри, й гойднулася в роботiв бiк. Однiєю з кiнцiвок Кiр перервав дивовижне стебло, i воно, звиваючись, повiльно упало.

Ярослав скосив око на товаришiв. Здається, вони нiчого цього не помiтили. Та воно й не дивно. Все сталося за якусь частку секунди. Астробiолог нервово потер чоло i враз незвичайно голосно гукнув:

– Братцi, перед нами розумна матерiя!

Микола Борт витрiщився на Ярослава, нiби вперше його побачив. Тiльки капiтан не виказав нiякого здивування. Вiн нiби чекав цих слiв.

– Якi у вас пiдстави?
– запитав Федiр Скеля.

– Правильна тактика в нападi й захистi, - гаряче сказав Ярослав. Схильнiсть до попередньої розвiдки. Вiдтак: оточення ворога...

Капiтан хитнув головою, немовби дiставши пiдтвердження власним думкам.

– Якщо це розумна матерiя, нам необхiдно порозумiтися з нею, - сказав Микола i з вiдчаєм позирнув на екран.

Кiр i далi змагався iз своїм ворогом. Зелений мур, що на цей час став уже суцiльний, обачно вгинався, коли робот ступав крок уперед, i зразу ж змикався слiдом за ним. З усього було видно, що посланцевi Землi довго не протриматись.

Капiтан увiмкнув передавач i вiддав наказ:

– Кiре, перед тобою завдання будь-що вирватися з вiдсiку. Причому зелена речовина не повинна проникнути за межi астробiологiчної лабораторiї.

– Чи можна менi... скористатися з...
– долинув до кают-компанiї кволий Кiрiв голос.

– Так!
– закричав капiтан, не дослухавши.
– Вмикай лазерний пiстолет.

– Капiтане!
– вигукнув Микола Борт.

– Спокiйно, без панiки!
– гаркнув Скеля.
– Бережiть очi.

Тiєї ж митi екран обiйняло слiпуче свiтло. Потiм воно згасло i спалахнуло знову. Тисячi вогненних голок, посланих Кiром, пронизали третiй вiдсiк, не виходячи за його межi. Зелена маса здригнула й вiдступила. Робот був схожий на фантастичного їжака, котрий настовбурчив свої колючки у хвилину небезпеки. Тiльки за голки йому правили лазернi променi слiпучо-бiлi нитки, що несли на своїй путi смерть усьому живому.

Лабораторiю виповнив бiлий дим. Видимiсть майже зникла, i капiтан швидко увiмкнув iнфразiр. Зелена маса конвульсивно посмикувалась. За всiма ознаками, пiд промiнням лазерiв їй було непереливки, i Кiр вiд оборони перейшов у наступ. У цi хвилини вiн був схожий на велетенського дикобраза, що повiльно ворушив своїми вогненними стрiлами-голками. Лазернi променi сягали на пiвтора метра, а потiм обривалися.

Логiчна схема сповiстила Кiровi, що вiн може пропалити стiнку вiдсiку, i тодi ворог розповсюдиться по всьому кораблевi. Ось чому робот максимально обмежив дiю променiв.

– Кiр щось надумав, - не вiдриваючи погляду вiд екрана, сказав астробiолог.

I справдi, робот став перебiгати з мiсця на мiсце, маневрувати. Здавалося, вiн виконує якийсь химерний танок. Кожен крок наближав його до заповiтного люка. У такт iз Кiровими стрибками погойдувались i вогненнi голки, що утримували зелену масу на певнiй вiдстанi.

Налагодити з роботом радiозв'язок не вдавалося. З третього вiдсiку долинали тiльки якiсь невиразнi шуми. Отож про те, як Кiр почуває себе, космонавти нiчого не знали.

Здiйснюючи хитрi фiнти, робот пробився до стiни, погасив частину променiв, аби не пошкодити панелi, а частину зiбрав у снiп. Ошелешене масованим вогнем, зелене шумовиння на кiлька метрiв одступило. Цього було досить, щоб Кiр з неймовiрною силою рвонув на себе люк i вискочив з вiдсiку...

Капiтан квапливо перевiв iнфразiр на коридор, i всi побачили, як робот почвалав у вакуум-камеру.

За кiлька хвилин по тому в динамiку почувся не зовсiм рiвний, але впевнений Кiрiв голос:

– Закiнчив бiоаналiз зеленої речовини, яка виросла у третьому вiдсiковi. Речовина має м'яку кристалiчну структуру. Та, беручи до уваги деякi ознаки, що я зараз їх перелiчу, це, безсумнiвно, жива матерiя.

– Жива!
– наче луна, обiзвався Ярослав. Але Скеля i Борт замахали на нього руками.

Кiр почав був перелiчувати данi, засипаючи слухачiв цифрами. Одначе Скеля обiрвав його:

– Цифри запам'ятай. Доповiси потiм. А зараз нас цiкавлять тiльки логiчнi висновки.

– Сподiватися на те, що перед нами високоорганiзована матерiя, не доводиться. Зелена маса являє собою конгломерат бактерiй, якi утворилися iз спор. Причина такого бурхливого розмноження - сприятливi умови...

– Гiберелiн, - пробурмотiв Ярослав.

– Вид бактерiй у межах Сонячної системи невiдомий, - казав далi Кiр. Вони здатнi розщеплювати на атоми речовину, засвоюючи її. Винятком є iонiзований захисний пластик, що ним покрито стiни третього вiдсiку.