Чтение онлайн

– Я!

– Прекрасно, - сказав екзаменатор, - дайте ваш матрикул.
– Спритно розгорнувши його, вiн калiграфiчно вивiв "зараховано" i, вертаючи спантеличенiй дiвчинi темно-брунатну книжчину, статечно промовив: - А iншi, значить, пiдготувались погано?
– В його голосi явно вчувалися саркастичнi нотки.
– В такому разi можете йти додому.

– Усi?
– запитав хтось iз останнього ряду.

– Так, усi. Прийдете завтра...

Наступного дня, коли, сяючи металом i пластиком, АЕЗТ з'явився в аудиторiї другого курсу, його зустрiв легенький шумок. Незважаючи на звуковi перешкоди, екзаменатор поважно перетнув аудиторiю i ступив на кафедру.

– Поведемо далi наш залiк з диференцiальних рiвнянь, - сказав вiн.

Але студенти, здавалось, чекали вiд нього чогось iншого.

– Хто добре пiдготувався до залiку?
– повторив АЕЗТ своє учорашнє запитання.

Як вiдповiдь тому, догори здiйнявся лiс рук.

Екзаменатор iз хвилину пильно оглядав ряди. На деяких обличчях затримував свiй погляд.

Пауза ставала втомливою.

– Отже, всi ви гарно на сьогоднi пiдготувалися?
– нарештi вимовив вiн повiльно.

Мовчання.

– Чудово. Значить, вам можна запропонувати рiвняння пiдвищеної складностi. Пiдходьте по одному зi своїми чистими аркушиками.

НАСЛIДКИ ВИХОВАННЯ

Оповiдання-жарт

Попервах Гед Борт викликав у наших вихователiв захоплення.

– Вiн чутливий, наче струна скрипки!
– вигукнула Лiна Хорда по тому, як вступнi випробування скiнчились i Гед Борт погордливо залишив сферозалу.

Мене оточили з усiх бокiв i один поперед одного поздоровляли з новим вихованцем, що мав такi чудовi якостi.

Дiйсно, всi ми переконалися: швидкiсть i точнiсть реакцiй ставить Геда незрiвнянно вище проти iнших учробiв. Досить було хруснути гiлцi де-небудь у лiсi, що обiймав Базу, i Гед весь перетворювався на увагу. Зафiксувати у нас такий звук, окрiм Борта, не мiг нiхто. Слiд сказати, що у зв'язку з цим траплялися рiзнi непорозумiння. I спiврозмовник Борта - чи то людина, чи робот - нерiдко бував украй спантеличений, коли Гед без будь-якої видимої причини раптом обривав себе на пiвсловi i нiби кам'янiв, напружено вслухаючись у щось, почуте тiльки ним самим.

Та з певного часу в характерi Геда Борта стала проступати, либонь, надмiрна подразливiсть i нервознiсть. Такi риси в роботах безжально викорiнювались, - адже ми готували їх до штурму наддалеких зоряних систем, i найневиннiший зрив пiд час польоту мiг спричинити до катастрофи.

На кожного вихователя в нас припадало, як правило, по одному учробовi.

Я i Гед жили в невеличкому двоповерховому котеджi, точнiсiнько такому, як i десятки iнших, розкиданих по територiї Бази.

Якось шеф сказав менi:

– А ти знаєш, Ерго, твiй Гед Борт робить успiхи. Вiн просто мистецьки виконав сьогоднi тактичне завдання. Головне - спокiйно й розважливо. I це маючи таку сигнальну систему!

– Дякую, професоре, - щасливий пробелькотiв я.

– Якщо так пiде далi, - казав шеф, - то хто знає, можливо, База рекомендуватиме Геда Борта Координацiйнiй радi на роль капiтана зоряної експедицiї.

В першу мить менi забракло слiв.

Виховати капiтана мiжзоряної експедицiї роботiв - це була заповiтна мрiя кожного з нас.

I справдi, пiд час останнiх випробувань Гед Борт зарекомендував себе просто блискуче. Вiн спокiйнiсiнько крокував крiзь шалений вогонь, розважливо виконував завдання, вiдкидаючи з дороги розжаренi уламки марситу, що будь-якої митi могли вибухнути й перетворити його на попiл. Хтозна-куди зникла Гедова подразливiсть, оприскливiсть, котрою надiлив його попереднiй вихователь!

"Ось що значить правильне виховання, - думав я, крокуючи по пругкiй пластиковiй стежцi.
– Воно може позбавити учроба будь-яких вад".

Я йшов, незважаючи на колючi вiти розквiтлої акацiї, що траплялася менi на путi. В головi бринiли слова, сказанi шефом на прощання:

– За два тижнi в Рiо-Прадо розпочнуться вiдбiрковi випробування для учробiв-капiтанiв. Ото ж бо... готуйте Геда. Ви полетите туди обоє... Заслужили.

Я тодi й у голову не покладав, що через день iз Бортом станеться ганебна пригода, пригода, що розiб'є всi мої райдужнi надiї.

Та розповiм усе по черзi.

Того вечора я, як ви розумiєте, був у доброму настрої. Поринувши у свої думки, я брiв однiєю з вуличок Бази й не зчувся, як дiйшов до величезної бiлоснiжної будiвлi спортзалу, котру вiнчала титанова скульптура лижницi.

"Розiмнусь трохи", - вирiшив я, заходячи до вестибюля.

Спочатку я поплавав навзаводи з Рiчi - дресированим дельфiном. Вiдтак зробив кiлька вправ на вестибулярному колесi. А потiм, подiлившись з товаришами на двi команди, ми досхочу пограли у баскетбол.

Коли я вертався до себе, було вже пiзно. Повний мiсяць зависав над самою банею спортивного блоку. База спала: завтра чекав на всiх нелегкий трудовий день.

Прийшовши додому, я зазирнув у кiмнату нижнього поверху. Гед спав, розкидавши дужi руки. "Спав" - цей термiн стосується, звiсно, людей. Насправдi, в робота пiд кiнець напруженого дня автоматично вмикається iонний уповiльнювач, i мозок дiстає перепочинок. У такий спосiб учроби поновлювали рiвновагу систем, надмiрно перевантажених протягом дня. "Сон" був тимчасовим засобом - по тому, як навчання скiнчиться, робот мав виконувати покладенi на нього обов'язки без перепочинку.

Тихенько, намагаючись не зчиняти шуму, я дiйшов до гвинтових сходiв, що вели нагору. Взагалi-то вважалось, нiби робота, котрий спить, нiчим не розбудиш. Принаймнi так мало бути насправдi. Але я не хотiв ризикувати: якби Гед Борт прокинувся, це була б надзвичайна подiя. В учроба, розбудженого передчасно, могли порушитися функцiї деяких важливих блокiв. А Геда чекали випробування на капiтана...

Я скинув iз нiг черевики - спочатку один, потiм другий, - з насолодою розлiгся на приставнiй канапцi i невдовзi заснув.

Уранцi до мене пiдiйшов Гед Борт. Щось на його обличчi не сподобалось менi. Коли робот заговорив, моє занепокоєння зросло: голос у нього був бляклий, невиразний. А це свiдчило про те, що в Гедовiм органiзмi сталися якiсь непередбаченi змiни.

– Ти порушив мiй сон, Ерго, - сказав Борт, повiльно клiпаючи.

– Я?

– Так. Десь опiвночi з горiшнього поверху долинуло два глухих удари. Вони вивели мене з забуття.

– Нiяких ударiв не було. В тебе просто галюцинацiї.

– Нi, були, - заперечив Гед Борт.
– Я їх навiть зафiксував.