Чтение онлайн

В Москвi вiн побачив справжнi чудеса, але й не сподiвався, що таких же глибоких, докорiнних змiн зазнала i його батькiвщина. Тепер дiдусь Олафсен своєю розповiддю будив у ньому почуття пiднесеностi, вiри в своїх спiввiтчизникiв, вiри в себе.

Северсон нiколи не почував особливої схильностi до сiльського господарства, але й його вразило все побачене. Дослiдна станцiя була справжнiм науковим закладом: тваринницькi ферми з автоматизованою апаратурою; хитромудрi автоматичнi машини на полях,- та це ж такi досягнення, про якi не мiг навiть мрiяти отой багатiй Вестерсен, якому заздрив свого часу Лайфiв батько!

Екскурсiя була така цiкава, що Северсон зовсiм забув про час. I тiльки коли почало заходити сонце, вiн згадав про домовлену зустрiч з Наташею Орловою.

– Чи не знаєте ви часом, де живе лiкар Галльстрем?
– запитав вiн Олафсена.
– Я маю передати йому лист вiд академiка Тарабкiна.

– Звичайно, знаю. Гадаю, що вiн уже вдома.

Ще й не смеркалось, як автомашина дiдуся Олафсена тихо пiд'їхала до вiлли лiкаря Галльстрема. Назустрiч гостям вийшов ставний мужчина рокiв пiд п'ятдесят. Вiн тепло й щиро привiтав Северсона, запросив до вiтальнi.

Прочитавши листа, Галльстрем пiдсунувся з своїм крiслом ближче до гостя, взяв обома руками його руку:

– Академiк Тарабкiн просить мене пiклуватись про ваше здоров'я... Чи будете ви довiряти менi так, як довiряли йому?

– Не знаю, чи заслуговую я взагалi на таку увагу, - збентежено вiдповiв Северсон.
– А до того ж невiдомо, чи знайду я тут роботу i чи зможу стiльки заробити, щоб розрахуватися з вами...

– Лiкування у нас безплатне, - посмiхнувся Галльстрем.
– А знайти роботу допоможу вам я.

– Ви берете на себе дуже велике зобов'язання, - похитав головою Северсон.
– Я надто багато проспав i нiчого не знаю.

– Вченi з неба не падають, i навiть тепер дiти не народжуються з вищою освiтою. Якщо наполегливо вiзьметесь за навчання, - все надолужите, оволодiєте всiма нашими таємницями.

– Вчитись - хочу. Але з чого почати? Вся сучасна наука й технiка для мене - китайська грамота. Менi здається, що я провалився б i в початковiй школi.

– Справа не така кепська, як вам здається. В Лондонi ви свого часу одержали непогану освiту. На її базi зможете просуватися далi. Основи лишились незмiнними, наука тiльки розвинулась вглиб i вшир...
– Лiкар пiдвiвся, вiдчинив дверi до сусiднього примiщення.
– Ось - книжки. Вони до ваших послуг.

Северсон обвiв пожадливими очима довгi шеренги книжкових шаф.

– Можна оглянути?

– Прошу, без будь-яких церемонiй. А я з дружиною зараз приготую вечерю, тому покину вас на часинку.

Северсон зайшов до кiмнати, витягнув навмання одну з книжок. То був трактат про анабiоз та про оживлення тварин.

Колишньому льотчиковi, звичайно, важко було розбиратись у специфiчних зворотах, якими ряснiв текст монографiї, i все ж вiн настирливо вчитувався в рядки i навiть розумiв його!

Невiдомо, скiльки б вiн отак читав, коли б у кiмнатi раптом не пролунав знайомий голос:

– О, то наш пацiєнт уже почав читати! Чи не зарано? Северсон швидко пiдвiв голову. В дверях поруч Галльстрема стояла усмiхнена Наташа.

"Може, вона тут уже давно?
– раптом спало йому на думку.
– Чи не дозволила вона менi пiти пiшки тiльки для того, щоб скрiзь випередити мене та попередити Галльстрема i весь Ярлсберг про мiй приїзд?"

Посмiшка в Наташi була таки лукава.

Роздiл XIV

Запрошення

Було вже далеко за пiвнiч, коли до кабiнету академiка Навратiла на дванадцятому поверсi Фiзичного iнституту в Празi зайшла "дiвчина з Мiсяця", Алена Свозилова, i, поклавши на стiл великий картонний футляр, тихенько сiла осторонь.

Академiк навiть не поворухнувся. Безперечно, вiн помiтив дiвчину, але не мав права розпорошувати свою увагу: саме в цi секунди вiн гарячково манiпулював кнопками електронно-обчислювальної машини.

Аж ось нарештi стихло легеньке шурхотiння; машина закiнчила складнi обчислення i викинула в нiшу карточку з результатом. Академiк Навратiл переписав цифри в блокнот, зiтхнув з полегкiстю, випростав плечi i посмiхнувся до Алени на знак привiтання. Вона вiдповiла йому тим же, анiскiльки не ображаючись,- такий був стиль вiдносин мiж ними.

– Зауваження Чан-су слушне...
– сказав академiк так, нiби й не було майже двотижневої перерви в бесiдi.
– Один розум добре, а два ще краще. Траєкторiю слiд змiнити за його пропозицiєю... А що у вас?

– Зайцев додержав слова!
– переможно посмiхнулась Алена.
– Я хороший дипломат, правда ж?

Вона розв'язала стьожки i зняла кришку з футляра. Обережно витягла сувiй креслень та густо списанi аркушi паперу. Простелила їх на столi, притиснувши кiлькома предметами, що трапились пiд руки.

Академiк швидко перебiг очима креслення й стовпчики цифр. Його погляд затримався на останнiх рядках доданого листа:

"...Це свiдчить, що Ваша пропозицiя - здiйсненна. Проект атомної електростанцiї, який Вам надсилаю, перевiрено численними експериментами.

Радий був би взяти участь у випробуваннi на Мiсяцi,- отже, не забудьте запросити! Розраховуйте на мене також i iгри реалiзацiї Вашого вiдважного й величного проекту.

Ваш Петро Iванович Зайцев"

Навратiл схилився над великим, дбайливо виконаним кресленням.

– Погляньте, Аленко: електростанцiя доповнює наш проект просто-таки бездоганно!

– Еге, а поглянте-но сюди!
– переможно простягнула Алена списаний формулами аркуш.
– Петро Iванович вiддає нам своє найновiше вiдкриття! Енергiю атомних ядер буде використано на сiмдесят дев'ять процентiв!

– Не може бути!
– пiдхопився Навратiл.
– Це - фантастика... А втiм...
– вiн зосереджено перечитував розрахунки.
– Так... так... Гм... Послухайте, та це ж просто як у казцi!.. Ось що, люба дiвчинко: спати сьогоднi вам не доведеться.

– Хiба це первина?
– жартiвливо вiдгукнулась Алена.
– Всiм у Празi вiдомо, що академiк Навратiл не витикає навiть носа з лабораторiї; бiльш того, вiн втратив усяке уявлення про час...

– Ай справдi...
– Навратiл замислився.
– Який сьогоднi день?.. Четвер?

Алена щиро засмiялась:

– Ну, чи не правду я сказала?! Сьогоднi субота, любий академiку! Субота, двадцять восьмого вересня...

– В такому разi до понедiлка нам лишається ще два днi. Як ви гадаєте, чи встигнемо за цей час опрацювати еєсь матерiал i скiнчити проект?