Чтение онлайн

Зв'язок з Землею пiд час польоту, звiсно, буде ускладнений, бо якщо ми полетимо з половинною швидкiстю свiтла, нашi повiдомлення будуть щораз бiльше запiзнюватись, поки нарештi не почнуть долiтати до Землi за чотири роки. Зрозумiло, на Землi їх одержать значно перекрученими, - це вплив ефекту Допплера, про який вже згадував тут академiк Ватсон. Тому в проектi ми розраховуємо на те, що будуть поставленi демодулятори, якi усунуть перешкоди i будуть сприяти нормальному, не спотвореному, сприйманню. Схожими ж iнструментами можна буде компенсувати вплив зсуву лiнiй у спектрi, щоб була можливiсть бачити.

Нарештi я б хотiв ще раз повернутись до проблеми швидкостi мiжзоряного корабля. Пропоную запустити з Мiсяця експериментальну ракету без людей, обладнану контрольною апаратурою та автоматичними передавачами. Якщо вона буде заряджена атомним пальним з максимальним використанням енергiї, як це запропонував Зайцев, не маю сумнiву, що вона досягне запланованої швидкостi.

Роздiл XVI

Нова професiя

Северсона

Настав вечiр.

Засiдання було перервано i вiдкладено на наступний день. Академiк Навратiл iз Свозиловою i Северсоном повечеряли на терасi головного палацу i на запрошення Алени вийшли прогулятись мiстом.

За кiлькасот метрiв вiд Академiчного мiстечка, утворюючи велику лiтеру "У", з'єднувались воєдино два широкi канали. По високо пiднятiй над рiвниною гладiнi води пливли кораблi найрiзноманiтнiших видiв i форм: швидкi скутери, неквапнi самохiднi баржi, ошатнi пасажирськi лайнери.

Троє людей зiйшли сходами на дамбу i, прямуючи облямованим квiтами тротуаром, наблизились до великої стальної конструкцiї край височезної греблi.

До шлюзової камери саме заходили кораблi. Тiльки-но вони зупинились, як одразу ж камеру закрили сталевi ворота, i вона мiж плечей конструкцiї повiльно опустилась до нижнього б'єфа каналу.

– Канал подекуди пiднiмається на велику висоту, - пояснив академiк Навратiл.
– Щоб каскади не перешкоджували плаванню кораблiв, вони обладнанi отакими "лiфтами". Цей канал має велике економiчне значення не тiльки для транспорту, - вiн з'єднує Чехословаччину з трьома морями, - але й для землеробства.

– Чудесна споруда!
– схвильовано сказав Северсон i додав: - Все, що ви робите, справдi, чудесне!

Алена зрозумiла причину суму, що забринiв у голосi друга. Вона враз пригадала розмову, яка вiдбулась пiд час перерви мiж засiданнями у головному залi Академiї.

– Чому ви завжди говорите "робите", "живете"?.. Чому не скажете "робимо"?! Все, що ви бачите навколо, належить усiм, отже, й вам. Адже, дослiджуючи крижанi пустелi Арктики, ви рискували життям не задля власної наживи, а заради загальної справи. Отак i ми всi.

– Бачу, товаришу Северсон, що ви нудьгуєте, - встряв у розмову академiк Навратiл.
– Я розумiю вас, бо й сам без iнтенсивної працi не витримав би й тижня. "В трудi та знаннi - наш порятунок!" - це знав ще Коменський п'ятсот рокiв тому. Не хотiв би давати вам марнi поради. "Пораду дасть кожний дружок, та не всякий дасть збiжжя мiшок",- говорив колись Гавлiчек. Пропоную вам цiлком конкретну справу: хочете разом з нами будувати мiжзоряний корабель? Адже ви - льотчик, отже, технiк...

Пропозицiя Навратiла була така несподiвана, що Северсон не мiг вимовити й слова. Зате Аленка кинулась до академiка, палко потиснула йому руку:

– Дякую вам!.. Я сама хотiла вас про це просити...

– А я вас, як завжди, випередив!
– по-хлоп'ячому задерикувато сказав Навратiл.
– Ну, то як, товаришу Северсон, згода?

– Боюсь, що не впораюсь...
– вiдповiв той нерiшуча

– Почнемо з нескладних завдань. Вам допомагатимуть... Але... академiк лукаво посмiхнувся.
– Але працiвником нашого iнституту ви станете тiльки в тому разi, коли мiй проект буде прийнято. Згода?

– Погоджуйтесь, Северсон!
– жартiвливо пiдморгнула Алена.
– Це значить, що посада вам забезпечена.

I справдi, другого дня проект академiка Навратiла був прийнятий абсолютною бiльшiстю голосiв. I зразу ж по тому почалося готування до проведення експерименту з космiчною ракетою на Мiсяцi.

***

Вперше за багато-багато рокiв Северсон взяв до рук слюсарнi iнструменти. Звичайно, то були вже не тi примiтивнi зубила та коловороти, якими доводилось йому працювати в днi своєї юностi. Але технiковi не треба довго пояснювати; вiн i сам второпає, що й до чого. Нiчого не змiнилося i в креслярськiй технiцi: бiлi лiнiї на синьцi цiлком ясно показували порядок монтажу.

Експериментальна космiчна ракета виростала посеред величезного елiнгу просто на очах. Складовi частини для неї виготовлялись на найбiльших заводах усього свiту; точнiсть розмiрiв була неймовiрною, i все ж при монтажi раз у раз виникали ускладнення й затримки. Щоб встигнути до намiченого термiну, роботи провадились протягом цiлої доби.

Северсон працював iз запалом, з пiднесенням. Коли б не Алена Свозилова, вiн, мабуть, i ночував би у елiнзi. Але та наполегливо й лагiдно змушувала його дотримуватись режиму, i вiдмовити їй вiн не мiг: оця чорноока дiвчина набувала над ним все бiльшої влади.

Космiчна ракета була змонтована вже бiльш як наполовину, коли з Москви до iнституту академiка Навратiла приїхала Наташа Орлова. Северсон зрадiв, неначе хлоп'я, що побачило пiсля довгої розлуки матiр. Але його радiсть просто не мала меж, коли вiн дiзнався про причину приїзду Наташi: академiк Навратiл попросив перевiрити стан здоров'я свого спiвробiтника, щоб визначити, чи можна йому полетiти на Мiсяць.

Пiсля старанного огляду Наташа з пiдкресленою серйознiстю сказала:

– Можна. Але...

Северсон насторожився: може, якiсь обмеження?

– Але з умовою: ви повиннi писати менi й академiку Тарабкiну про стан вашого здоров'я. Згоднi?

– Згодний, Наташо! Обов'язково писатиму! Я вже цiлком здоровий.

Так, саме тепер вiн вiдчув себе повним сили й снаги. Подорож на Мiсяць! Та хiба можна було б навiть мрiяти про неї?!

Його груди розпирало бажання подiлитись з кимось своєю радiстю, розповiсти про те, що вiн починає розумiти новий, дивно змiнений свiт i що цей свiт приймає його, як рiвного серед рiвних... Але це було не властиве йому, небалакучому; вiн тiльки мовчки посмiхався.

– Не боїтесь польоту через Космос?
– лукаво запитала в нього Алена.

– Не боюсь. Не боявся ж я польотiв з Амундсеном.

– Хороше порiвняння!
– обурилась Алена.
– Чи не хочете ви цим сказати, що полiт на Мiсяць може теж скiнчитись нещасливо? Ми лiтаємо туди тричi на тиждень, i досi не трапилось жодного нещасливого випадку!

– А коли стартуємо?

– Завтра вранцi вилетимо до Москви. По обiдi, о чотирнадцятiй, будемо вже у мiжпланетному просторi...
– Алена замислилась.
– Знаєте що?.. А чи не помилуватися б нам живою природою? На Мiсяцi нам дуже не вистачатиме її.