Чтение онлайн

Але щоб в нових диких мсцях створити рай, потрбно докласти дуже багато зусиль, а може й надзусиль, бо попервах то були умови виживання. Саме в умовах виживання дуже швидко змнються усталена ментальнсть людини в бк суспльних цнностей - взамодопомоги, вдповдальност, колективзму, примату спльного над особистим, бо успх спльно справи ста головним фактором виживання окремо особи, (проявля себе, так званий, кооперативний ефект). Фактично в таких умовах народжуться нова людина, якщо вона витриму ус випробування перехдного пероду не втка звдти ближче до "цивлзац", тобто вдбуваться також певний вдбр людських характерв, а можливо й генетичний вдбр. Люди цього нового типу, понери першопрохдники, в ус часи створювали найголовнше - моральн пдвалини нових соцальних утворень.

Повернемось тепер обличчям до Степу, до Дикого поля. А що там дялось? Що стало з половцями в результат монгольсько навали? Думаться, половц стали не меншою жертвою монголв, нж руси, якщо не бльшою. Руси використовувались монголами, як данники, а половц, в сучаснй термнолог, як гарматне м'ясо. Армя монголв зростала за рахунок включення завойованих кочових народв, причому використовувала х безжалсно. Треба сказати, що ще в двадцятих роках 13 столття половц, а також половц з аланами неодноразово чинили вдчутний опр монгольськй арм, але остаточно були розбит в 1223 роц на рчц Калка (разом з руськими силами) в 1229 роц на Урал. снують також записи про повстання половцв на початку 1239 року в район Поволжя. Близько 70 тисяч половцв пшли в Угорщину, але основна маса залишилась в степах пвдня вропи, увйшла до складу Золото Орди звсно, хоча б частково була рекрутована до вйська монголв. Власне, псля того, як армя кочовикв дйшла до суцльного регону ослих народв, вона перестала зростати, бо втратила можливсть подальшо рекрутизац населення, почала зменшуватись закнчила свй переможний наступ.

Зазвичай кочовики живуть смейно-родинними групами, або невеликими общинами, до 8 смей. Наявнсть небезпеки, або ншо необхдност могла спонукати до об'днання в орди по принципу родових груп. (На думку С. О. Плетньово, розмр орди мг досягати 40 тисяч людей). Але коли смейно-родинна група або община йшла далеко на кочв'я в степ, то люди ставали вльн, один на один з природою. Отже, коли в травн 1238 року монгольське вйсько рушило вд Козельська по Муравському шляху на пвдень, назустрч йому на пвнч рухались розрзнен розкидан по степу общини кочовикв-половцв. Вйсько рухалося повол, бо мало великий обоз з награбованим добром, значна частина якого належала ханов по закону Яси. В якому напрямку рухався обоз сказати важко, бо столиця Золото Орди, мсто Сарай-Бату, було засноване тльки в 1250 роц. Скорше за все вйсько не хотло вдходити вд мети свох найближчих походв на Сверщину Кивщину, тобто воно йшло по Муравському шляху на пвдень. Повол рухався обоз, а не саме вйсько. Окрем загони нишпорили вправо влво на сотн клометрв вд основного маршруту, вивчаючи обстановку, складаючи карти, "прочсуючи" територю. А в цей час кочов групи половцв вже "розповзлись" по степу в межирччях лвих притокв Днпра, напевно значна частина цих груп "просочилась" через монголв продовжила свй мирний кочовий спосб життя. На площ лвобережного степу в бльш як 100 тисяч квадратних клометрв не реальним встановити повний контроль навть силами монгольського вйська. А Правобережжя на той час ще було взагал поза контролем монголв. Враховуючи те, що монголи без всякого сумнву сприймалися половцями як страшн вороги, можна бути певним, що правобережн половц в межах окремих груп робили все можливе, щоб уникнути включення в структури Золото Орди. В цьому сенс спрямовансть думок дй половцв, русв торкв були аналогчн - уникнути грабування, знищення, пдкорення. Пдкорення нколи не бува тотальним, завжди залишаються вльн групи, як знаходять ншу виживання в найскладнших умовах, адаптуючись до обставин ситуац. Тож напевно утворилися, а точнше продовжили снування групи вльних, мирних кочовикв в степах на територ ниншньо Украни. Враховуючи, що кочовики не можуть обйтись без зерна, дьогтю виробв ремесла, а осл групи - без сол, то ясно, що в такй ситуац з необхднстю виника натуральний обмн, чи торгвля. На фон геополтичних подй свтового значення не стають меншими не зникають проблеми сьогодення, пдтримки снування, продовження життя.

Вдсутнсть будь-яко достоврно нформац про т часи да волю для сторичних реконструкцй, але насправд ця "воля" ма бути жорстко обмежена з одного боку, закономрностями, пов'язаними в першу чергу з снуючими на той час технологями виживання та мсткстю середовища, а з ншого боку - простим здоровим глуздом. В укранськй сторограф популярн дв, можна сказати, мфологеми. Перша стосуться рол уходництва (збиральництва), як основно в формуванн козацтва, а значить - укранства, наприклад: "Однак незаперечним те, що саме уходництво збиральництво започаткували формування перших вонзованих угрупувань степово людност. Це були озброн групи, як об'днувала спльна мета: одержання здобич, засобв для снування - як дяли за принципом захист - напад..." (В. Бочко, А. Чабан. Роль порубжних територй у процес генезису козацтва. Укр. ст. журнал, 1999, N 2). Дал, "Ухо?дники, люди рзних станв - селяни, мщани, бояри навть манати, як любили пригоди ризик та ходили у XIV - XVI столттях на "уходи" в степ на полювання, рибальство, збирання меду. Уходники походили з сумжних з степом, Черкащини, Канвщини, Кивщини, Брацлавщини; йшли навесн на низ Днпра, а взимку поверталися до свох осель. З часом залишалися назавжди в степах, головним чином на Понизз Днпра, об'днувалися в органзован ватаги, вдбивали награбовану татарами худобу в Укран та "ясир", перетворилися на окрему суспльну верству населення; х почали називати козаками". (Цитата з "Енциклопед укранознавства" В. Кубйовича). Я не буду довго зупинятись на словах "йшли навесн на низ Днпра", бо вийшовши з Кива навесн подолавши десь пд тисячу клометрв по бездоржжю, десь в кнц лта до низу Днпра й доберешся. А там ще треба було вдрзнити награбовану худобу вд "рдно", перш нж вдбивати. Звичайно, сторики мислять масштабно, не те що якийсь селюк, що виршив трохи вдйти вд рдного села половити рибки, там де бльше.

Якщо звернутись до джерел бльш наближених до уходницьких часв, наприклад до записок Михалона Литвина, виданих в 1615 роц, то можна знайти навть таке: "А щаслива рясна Кивщина багата людьми, тому що на Бористен на нших рках, що впадають до нього, чимало багатолюдних мст, багато сл, жител яких уже з дитинства привчаються плавати, ходити на човнах, ловити рибу, полювати; з них одн ховаються вд влади батька, чи вд рабства, чи вд служби, чи вд [покарання за] злочини, чи вд боргв, чи вд чогось ншого; нших же приваблю до не, особливо навесн, бльш багата нажива бльш рясн мсця. випробувавши радост в фортецях, вони вдтля вже нколи не повертаються; а в короткий час стають такими сильними, що можуть кулаком валити ведмедв зубрв. Звикнувши до життвих негод, вони стають дуже вдважними. Тому там дуже легко набрати безлч добрих вонв". Текст записок рясн такого типу "свдоцтвами", що кидають тнь взагал на достоврнсть старовинних "першоджерел", якщо вони не прямими свдоцтвами очевидцв або документами юридичного рвня. (Треба зазначити, що старовинн польськ джерела стосовно козацтва ряснють непослдовнстю, протирччями вигадками, бо в бльшост писались шляхтичами-урядовцями, що не мали безпосереднх контактв з козацьким життям навряд чи могли мати. Огляд джерел даться в робот Дмитра Вирського, "Дискурс про козакв", 2005 р.).

Зупинимось хоча б на питаннях рибалки (не будемо торкатись бортництва, бо це дуже професональна складна рч). Кожен рибалка, не сучасний, а той що займався заготвлею риби, зна, що основне в рибалц - це сль, дуже багато сол. На п'ять пудв сушено риби пде близько пуда сол, бо накше рибу в спеку не вбережеш. А пуд сол в т часи - це справжн багатство. Друга проблема - захист риби вд мух пд час процесу в'ялення, що ста проблемою при значних клькостях риби потребу спецальних технологй. (В зв'язку з цим цкаво пригадати знамениту хронку Йоахима Бльського вд 1597 року, в який вн пише, що запорожц сушили рибу без сол. Напевно сам автор не випробував такого методу, бо накше би переконався, що риба гарантовано пропаде. Пзнший хронст Павел Пясецк в 1648 роц вказу, що запорожц натирали рибу попелом замсть сол. Це треба випробувати, а тому я утримаюсь вд коментарв. Варто додати, що сль явля собою також продукт, життво необхдний для нормального життя людини). Щодо солння риби в бочках, то для цього потрбне бондарне виробництво знову ж таки, багато сол. А в кого була сль в т часи? В того, хто кожного року здив до моря, чи до соляних родовищ Донбасу, повертався назад - у кочовика. По-друге, ви пробували вд весни до осен харчуватись одню рибою? Я пробував на протяз двох тижнв. Запам'яталось надовго. Хлбороб не може харчуватись одню рибою, чи одним м'ясом. Якщо уходник виршував назавжди залишитись на нових землях, а саме цей процес започаткував колонзацю степу виникнення укранства, вн мав починати з хлборобства, з освоння земл. Мисливство-збиральництво, як базова технологя снування суспльства, залишились в далекому минулому. (Щодо цього сну абсолютний критерй, розглянутий вище - демографчна мстксть середовища). Вже давно хлборобство складало ту матеральну основу, на якй будувалося все нше. Зерно може збергатися необмежено довго в сухих умовах. Зерно вдгравало роль валюти землероба. Худоба сль - валюта кочовика. Це ланки, як нерозривно зв'язують обидв цивлзац. накше вони не самодостатн. Мж ншим, наявнсть сол породила феномен укранського енергетичного продукту, без якого важко соб уявити чумацтво ( не тльки) - сала. ще один важливий момент - ментальнсть хлбороба не може перетворитися в ментальнсть мисливця-збирача. Око хлбороба не витрима споглядання родючого чорнозему, на якому росте одна трава бур'ян. Вн почне сяти. Укранство зародилось, виросло продовжу жити на чорноземах Украни.

Друга мфологема, вд яко вдда душком етноцентризму, пов'язана з трактовкою пвденного схдного оточення як однозначно ворожого агресивного. Словосполучення "хижацький татарський Крим", "невпинна боротьба з степом" т. д., панують в сторичних розвдках. Уявлення, що степ в цей перод був переповнений "дикими" татарськими загонами, що наче вовки нишпорили, нищили грабували, слд розглядати як перебльшення з чисто економчних причин. Для досить довгого снування тих загонв, в степу просто не вистачало матерального ресурсу. Число тих, хто грабу завжди ма бути значно меншим числа тих, хто виробля, бо в ншому раз грабунок являтиме собою одноразову акцю. Основний ресурс степу - рослиннсть, яку може споживати худоба цей ресурс породжу кочову технологю скотарства, як основу степового життя в умовах вдсутност землеробства. в цих умовах демографчна мстксть степу склада близько одно людини на квадратний клометр (максимально - 1,9 людини). А кочовика можна пограбувати тльки вдбравши в нього худобу самому перетворившись на кочовика, бо запасу м'яса не створиш на соб багато не понесеш. Як ми вже згадували, епдемя чуми середини XIV столття не змогла пройти з Криму на Русь через Дике поле, що свдчить про надзвичайно низьку густоту населення в цьому регон.

Пдкреслимо, що кочов групи з 4-х до 8-ми смей нколи нде не являли собою загрози, тим бльше для життя. Кочовики, як бльшсть людей, зацкавлен в мирнй кооперац з ослими людьми. На мою думку, першими чумаками, або "солениками" були власне кочовики, бо для них подорож вд моря до степового порубжжя були постйною практикою, акцент на сль, як на дйсно цнний товар, був цлком природний. Цлком врогдно, що дехто з кочовикв виршив спецалзуватись на перевезенн сол, скорш за все перших чумакв-укранцв супроводжували чумаки-татари, бо не так просто, як це здаться сторикам, прокласти шлях за тисячу верст в невдом кра, без найменшо гарант, що тебе там зустрнуть, як людину. Чумацтво - це надзвичайно серйозна справа. Як нам повдомляють сторики, перш чумаки появилися в XV столтт. А хба люди двст рокв до того сидли без сол? Таким чином, перша соцальна група - вльн скотар-кочовики, жодно загрози не являла бльше того, була включена в систему господарських вдносин, як необхдний елемент. М.. Слабченко в свой робот "Органзаця народного господарства Украни вд Хмельниччини до свтово вйни" пише, що навть в бльш пзн часи XVII - XVIII ст., коли Вольност запорозьк боронилися вд татар, отари татарськ запорозьк спокйно мирно спвснувати в степу, бо мсця хватало всм, а сутички мж татарами-пастухами счовиками були рдкстю. Може для цього були також нш причини, окрм природно миролюбност запорожцв? Крм того Слабченко посилаться на документальн свдоцтва преп. Теодося, "що вже вд 1530 року вдом постйн осади в Вольностях: Самар, Монастирище, Звонець нш". (Том 5, вип.2, стор. 172). Мабуть ц мстечка ще до того мали певну сторю. На чумацьких шляхах повинн були виникати длов мстечка в район переправ, водних джерел, на перетин торгових шляхв, де чумаки разом з волами могли вдпочити, запастись водою, наладити реманент, щось прикупити. Така ситуаця типова для всх часв усх народв. в ус часи люди розумли хто хто.

Загрозу може являти тльки органзаця, яка свою дяльнсть спрямову на вдповдн д. Так органзац можуть бути двох типв - невелик органзован групи (банди, шайки, згра, ватаги), а також яксно нш найбльш небезпечн - державн, чи напвдержавн утворення. Банда - це група людей, що фзично снують виключно за рахунок грабунку. Фактично, бандити являють собою паразитуючий клас. В степах бандити грабували всх, кого мали можливсть пограбувати, чи з кого могли мати якийсь прибуток. Тобто вони були небезпечн для ослих людей, для кочовикв, для торгових караванв, для жителв мст - це було необхдне невикорениме зло, що було в ус часи в усх народв. (Можна бльш детально уявити соб ситуацю, почитавши хоча б статтю Л. Февра "Торговець XVI столття". Вона в збрнику робт Февра "Бои за историю", 1991 року). Бандит - це ментальний тип агресивного паразита, який завжди сну серед того рзноманття базових ментальних типв, якими бог нагородив людство. Людина ста воном, хлборобом, ремсником чи бандитом не тльки тому, що вона попала в вдповдн соцальн умови, а перш за все тому, що до цього кличе його душа, ррацональна потреба. Виника те, що ми назвали термном, немотивована активнсть. А тому бандитизм не зна етнчного чи станового вимру. З тою ж самою ймоврнстю банди можуть виникати як в середовищ кочовикв, так в середовищ ослих людей (укранськ розбйники звались лугарями). З бандитизмом боролися вс держави, включно з "хижацьким Кримом", бо банди заважали торгвл. (Бандитам мала можливсть протистояти вже чумацька валка завдяки наявност возв, з яких можна було швидко утворити свордну фортецю. ця технологя оборони напевно ма кочове походження. Пзнше цей досвд був творчо використаний в специфчнй козацькй технолог ведення вйни, що забезпечувала можливсть успшного протистояння ударним силам польсько гусар). Життя в умовах можливого нападу банд форму вдповдн форми соцальних вдносин вдповдн якост людей, що живуть в таких умовах - вижива той, хто вм захищатися. Але треба ще раз наголосити - банди можуть снувати тльки там, де певний рвень економчного життя. (Промовка, "бандит з велико дороги", свдчить, що на малих дорогах, або взагал без дорг бандитам нема чого робити).

Нарешт - держава. Держава - це вже серйозно, особливо, якщо вона ма "хижацьк" намри. Держава - це органзована сила, головна функця яко - ведення вйни. Наявнсть державност яксно змню характер вдношень, як всередин держави, так з сусдами. Як ми вже згадували, першу спробу створити незалежну вд Золото Орди державу в пвнчному причорномор' робив беклярбек Ногай, починаючи з 1270 року. Але близько 1300 року був розбитий ханом Золото Орди Токтою, (причому значну частину арм Токти складали руськ вйська), цлснсть Золото Орди була вдновлена. Через сто рокв почався розпад дино мпер на клька ханств. Вже на початку XV столття Кримське ханство було фактично незалежним, а в 1441 р. (за ншими даними - в 1449 р.) - юридично незалежним.

Щодо населення Кримського ханства - цлсно картини до цього часу не сну. За свдченням Евля Челеб 1660 року, татари мали 12 мов розмовляли за допомогою перекладачв. Напевно, там був конгломерат кочових народв. Осле населення було тльки на узбережж, а також в Кримських горах, де воно займалось садвництвом не призивалось в армю. Кочовики пвнчного причорномор'я називали себе ногаями, чи ногайцями, напевно, в честь беклярбека Ногая. Найскорше, то були в основному, половц з залишками торкв печенгв. Не зовсм ясний х зв'язок з ногайцями, що кочували в пвнчно-схдних регонах Прикаспю. Вважаться, що т ногайц складалися з половцв, печенгв хозарв. Пд тиском калмикв вони переселилися в 1715 роц на Кубань, а в 1728 роц - в Пвнчне причорномор'я. Влтку 1774 року був пдписаний Кючук-Кайнарджийський мирний договр мж Росйською Османською мперями, згдно якого проголошувалась незалежнсть Кримського ханства передача "татарському народов" вдповдних земель в Пвнчному причорномор'. Цей договр виявився брехливим цинчним, втм, як все, що написала, пдписала чи узгодила Велика Катерина. (Аналогчно спрацював цинчний "Трактат про вчну дружбу" 1768 року, згдно якого Катерина гарантувала нерушимсть кордонв внутршнього устрою Реч Посполито. Через чотири роки почали рвати на шматки, в першу чергу - Рося). В 1783 роц Крим був анексований, вдразу ж був проголошений манфест про лквдацю державност причорноморських народв, а сам ц народи манфест зобов'язував переселитися за Урал. Виконувати зобов'язання був посланий улюбленець Катерини, генералсимус Суворов, який для початку вирзав 5 - 7 тисяч ногайцв, а дал процес "переселення" пшов простше. Великий народ перестав снувати. (До реч, аналогчну пам'ять залишив про себе генералсимус на литовських польських землях. В Литв Суворовим лякали маленьких дтей, а вулиця Суворова в Вльнюс (зараз Л. Сапги) була в числ перших, яким вернули стар назви).