Чтение онлайн

Очевидно, виника остаточна деградаця може найважлившо складово морал - вдповдальност. Остання опора людяност - смейн цнност змиваться хвилями безвдповдальност. Тепер Великий Батько вдповда за все. Така система вдношень мж людиною державою ма назву, патерналзм. Людина в усьому залежить вд Великого Батька - держави. Особливо, коли держава прода багат природн ресурси суспльство фактично почина на них паразитувати. Все бльш поширений ста ментальний тип паразита-ндивдуалста, що живе без см' або в "сексуальному партнерств", зайнятий тльки собою, а бльше - потребами власного тла, не цкавиться суспльним проблемами, якщо вони не торкаються його безпосередньо, але часто добре зна сво "права", дотримання яких може вимагати через суд. Вн впевнений, що все в цьому свт виршують грош, як для нього являються найбльшою цннстю, в нш цнност, тим бльше суспльн чи духовн, вн не врить. Вн намагаться знайти в житт "тепле мсце", яке найбльш забезпечу при найменших зусиллях. Вн не здатний на надзусилля, герочний вчинок, духовн пориви чи самопожертву з цинзмом чи зневагою сприйма подбн прояви серед нших. Паразитарна ментальнсть, як масове явище, явля собою фнальну стадю морально деградац суспльства ця стадя з необхднстю виника, коли держава проника в ус сфери життя людини. Якщо в житт держави, що ма такий народ, виникають серйозн виклики, то така держава тихо розпадаться, перетворюючись в "скирту гною", без потряснь громадянських вон - народ просто вддаться на милсть дол, бо н на що не здатний. Основна причина тако соцально поведнки - повна атомзаця суспльства. Певний, досить високий рвень соцалзац - необхдна умова виникнення соцальних органзацй вдповдних соцальних рухв. Вони не можуть виникнути в атомзованому суспльств, особливо коли воно складаться з безвдповдальних паразитв.

Зроблен висновки носять унверсальний характер, вони залежать не вд типу держави, а тльки вд рвня втручання держави в життя громади. Конкретн суспльства, що мають певн традицйн цнност, можуть вдрзнятися тльки вдповдними особливостями швидкстю деградац, але не напрямком. Вд подбних явищ не застрахована також лберальна демократя. Так зван, "унверсальн соцальн цнност" з необхднстю приводять до поступово трансформац лберально демократ в соцалзм. А соцалзм, як це не парадоксально звучить, знищу соцалзацю - необхдну умову снування громадянського суспльства лберально демократ. (Бльш детальний аналз показу, що в суспльств утворються позитивний зворотний зв'язок, що веде до патерналзму, паразитизму торжеству бюрократ).

Чи фактори, як протидють отим процесам суспльно деградац? Чи це "родова" невикорнима природа держави? Так фактори , але як це не сумно, вони виникають "не вд доброго життя". Коли певна соцальна група ста об'ктом соцальних утискв, вдбуваться соцалзаця ц групи, утворються субкультура вдповдний етос. Вище наводився приклад Рос, де пригноблене селянство сформувало окрему селянську цивлзацю досить архачного общинного типу в межах розколото держави, цей селянський етос пзнше був використаний "по повнй програм" в часи радянсько ндустралзац поки не був вщент зруйнований патерналзмом. Народ нд зумв позбавитися колонально залежност виключно завдяки дност сил сво морал. Джерелом морал нового типу може стати деологя, що породжу субкультуру чи контркультуру (класичний приклад - християнство). Специфчн умови життя села менший вплив на село з боку держави стають причиною снування вдтворення традицйно незалежно вд державного впливу морал, село як правило залишаться резервом останнм джерелом здорових народних сил. Ще бн Хальдун в "Мукаддм" вдзначав високу, як вн говорив, спайнсть народв, що ведуть кочовий спосб життя як ця спайнсть зника на протяз трьох поколнь, коли кочовики стають володарями держави. В усх випадках пригноблена частина розколотого народу форму цивлзацйн механзми виживання органзованого спротиву поневолювачам. це створю певний моральний ресурс держави, до якого вона звертаться в критичн моменти сво стор.

Як було сказано, ментальнсть визнача характер активност, а умови буття визначають напрямок змн ментальност (адаптацю). В умовах тиску на суспльство з боку держави, що перевищу певне порогове значення, виника нелнйне явище розщеплення суспльно свдомост подл суспльства на дв групи, як вдрзняються модальнстю адаптац - примирення спротиву, спввдношення мж якими залежить вд початкового рвня свдомост суспльства рвня тиску, що виник. Звичайно, мова йде про ментальний чи моральний спротив, але вн форму базу для полтичного фзичного спротиву. В груп спротиву формуться вдповдна ментальнсть (мораль). Якщо "народ самою природою наче створений для рабства" (Аристотель), то група спротиву буде практично вдсутня. Поневолення вльного народу, яким були укранц, вдповдно привело до майже безперервних заворушень на Правобережж. Характер ментальност спротиву, а також вдношення до "примиренцв" яскраво виражена в творчост Шевченка: "Раби, подножки, грязь Москви, варшавське смття...". Ця ментальнсть спротиву одним з факторв збереження сторично пам'ят традицйного етосу народу. В сучасних державах, де суттвий тиск на суспльство з боку держави вдсутнй розвиваться патерналзм, наприклад в Рос, де близько 85 - 90% населення схильн до модальност "пристосування" в усьому пдтримують владу, тим не менше сну активна група цлком самодостатнх громадян, як не покладаються на державу формують вдповдну свдомсть. Власне ця група ста "надю" суспльства на вихд з надзвичайних кризових ситуацй. Ну звичайно на Укран таким "рятувальним кругом" "присадибна" ментальнсть родюча земля.

Невже все так трагчно ми мусимо повернутися до епохи "дикого" капталзму чи навть середньовччя? Н, просто все повинно застосовуватися з розумом. "Соцальн цнност" подбн лкам для хворо людини - в великих клькостях лки стають отрутою. Не можна зловживати лками, бо постражда власний мунтет, органзм не витрима дйсно суворого випробування. Той устрй, якого прагнули комунсти, коли "широким потоком поллються матеральн блага", мг породити тльки суспльство паразитв. В цьому перекону також американський вропейський досвд боротьби з бднстю. Держава не повинна обмежувати самостйнсть людини, а тм бльше - не розбещувати. Мру обмеження свободи, соцально допомоги, втручання в життя людини вдповдн форми цих дй завжди можна оптимзувати, виходячи з здорового глузду дйснй зацкавленост в збереженн морального здоров'я суспльства. Але вектор змн повинен бути однозначний - в бк пдвищення рол суспльства в виршенн свох проблем. Саме такий шлях веде до зростання вдповдальност людей - фактора, що перетворю обов'язок в усвдомлену необхднсть ста основою вльного суспльства.

Ми можемо зробити остаточний висновок, що звуження поля свободи людини, замна його моральних якостей, вдповдальност здатност до самоорганзац державними нститутами, бюрократю, законами, приводить до деградац морал врешт-решт - до паразитизму (в тй чи ншй форм) значно частини населення та деградац суспльно системи. Населення атомзуться, людина, як економчний суб'кт почина вдповдати модел "рацонального егоста", що прийнята в економц, люди пов'язуються мж собою вдношеннями договору (навть в см'ях), життя проходить в нуклеарних см'ях в повнй залежност вд держави. Трагзм ц ситуац поляга в незворотност, тобто неможливост повернення на початков позиц. Це щось подбне до хрончно хвороби, яку може вилкувати тльки смерть. суспльство може лкувати тльки смерть - смерть старого поколння, при умов, що молоде поколння чогось навчилося. А накше - утворються сторична "коля", бо атомзоване суспльство не переносить свободи, воно не може снувати в умовах свободи перша ж його мря - про "тверду руку". Тут працю вже не раз згадувана нерця ментальност, вдсутнсть практики, яка б цю ментальнсть перебудувала на новий лад, а стара ментальнсть може погодитись тльки на так ж стар форми органзац. сторичний досвд показу, що швидк суттв змни ментальност вдбуваються в умовах, коли суспльство попада в екстремальн умови, що загрожують його виживанню, або в умовах використання потужно зовншньо сили. Звичайно, можна пройти довгий шлях поступового розширення поля свободи спонукання до ширшого впровадження самоврядування, але для цього треба мати вдповдну послдовну волю з боку влади, треба перебороти корупцйн сили, що знаходяться при влад, пти на непопулярн скорочення бюрократичного апарату, тобто пти на серйозний спротив з боку цього ж таки апарату. Система дуже не любить скорочувати сама себе. Ранше так реч робилися в основному в умовах монархй чи авторитарних режимв. В наш часи, коли досить добре вивчен соцальн механзми, сну принципова можливсть проведення вдповдних реформ. Але чи може знайтись достатньо мудра влада, яка пклуватиметься про процвтання крани на довг роки, робитиме все необхдне, щоб формувати активний, трудолюбивий, освчений, вдповдальний самостйний народ? Можна сказати напевно - сама по соб така влада не знайдеться. Вона може скластися тльки пд постйним тиском з боку суспльства, а точнше - з боку патротично нтелектуально елти, яка буде контролювати напрямок розвитку мати пдтримку широких мас населення. вона повинна просвщати виховувати свй народ, в цьому поляга мся.

Вражаюч успхи, яких досягали держави, побудован на принципах соцалзму, корпоративзму чи солдаризму, були забезпечен нерцю ментальност, дю моральних цнностей, що не вдразу зникають, а продовжують жити деякий час в наступних поколннях. Це ресурс, залишений предками свом нащадкам, якщо вн не пдтримуться, то поступово невдворотно зника. Моблзацйний режим розвитку держави змнються стаблзацю дал - деградацю. тод повною мрою розкриваться вся "краса" патерналстських режимв, як один за одним стають сторю.

Роздл 3.6. Самоорганзаця держава

Влада повинна створювати утримувати певн установи,

створення утримання яких не може бути в нтересах

окремих людей чи груп, тому що прибуток вд них нколи

не зможе вдшкодувати затрати людин чи груп, проте

може з надлишком вдшкодувати х суспльству в цлому.

Адам Смт.

Ми ще не вдповли на питання, яке поставили ранше - чи не можна обйтись без держави взагал? "Другими словами - никакого навязывания отдельному лицу, каких бы то ни было действий под угрозой общественного наказания или же сверхъестественного мистического возмездия: общество ничего не требует от отдельного лица, чего это лицо само не согласно добровольно в данное время исполнить. Наряду с этим - полнейшее равенство в правах для всех". (П. Кропоткн. Анархия). Очевидно, мова йде про самоорганзацю, яка сама встановить певний порядок. Але цитата з Кропоткна, одного з стовпв анархзму, вже мстить в соб протирччя - право явля собою владну категорю встановлються владою. Самоорганзаця триматься виключно на моральних вдношеннях. Свого часу П.Ж. Прудон запропонував концепцю так званого "спонтанного порядку", тобто порядку, який встановлються сам по соб. За вс часи снування анархзму не було висунуто жодно бльш конструктивно де. Перше питання, яке виника - чи не приведе процес встановлення "спонтанного порядку" до появи влади? В усякому раз вста бльш загальне питання - на що взагал здатна самоорганзаця в яких формах вона сну?

Суть де "спонтанного порядку" в спонтанному, добровльному виконанню усма членами суспльства необхдних робт. Здавалося б, "спонтанний порядок" аналогю "невидимй руц ринку" А. Смта, що дйсно органзу функцонування ринку. Але насправд, "невидимою рукою" керу цлком видимий механзм попиту-пропозиц, пов'язаний в першу чергу з бологчними потребами людини, як являються природним регулятором попиту, так що центральна влада ста збитковою, якщо тльки не виника необхднсть введення картково системи. (В той же час, спецалсти по маркетингу знають, яких зусиль треба докласти, щоб "просунути" на ринок новий, незвичний для людини товар - "невидима рука" вдмовляться працювати). А спробуйте встановити "спонтанний порядок" на фабриц, що виробля товари, чи на автомобльному завод, що працю з точнстю годинникового механзму. Абсурднсть такого пдходу вдразу вам стане ясною навть в уявному експеримент. Добровльне виконання усма членами суспльства усх необхдних робт - це утопя, зовсм не тому, що члени суспльства вдмовлятимуться виконувати ц роботи, а тому що при цьому не виршуться основна проблема, яка поляга не в самих роботах, а в х органзац, послдовност, узгодженост, структуризац, тобто в управлнн, а значить в певнй форм влади. (Цим питанням присвячен вдом роботи Рональда Коуза, в яких вн показав, чому вдмовляться працювати "невидима рука" в умовах фабрики чи будь-яко фрми). Фабрики створюють не робтники, що збралися в купу розмрковують, що би таке м виробити, а професонали, здатн з'днати в одному мсц засоби виробництва, ресурси, працю, каптал керувати створеним виробничим механзмом. В будь якому виробничому колектив, що склався спонтанно, наприклад, в будвельнй бригад чи в шайц пратв, що захопили корабель, осмислен д почнуться тльки псля того, як будуть встановлен вдношення пдпорядкування, а значить форма влади, причому пдкорення цй влад, в нашому приклад, виконроба чи каптана, буде цлком добровльне. Самоорганзаця реалзуться значною мрою в формах структуризац централзац, тобто в формах центрально влади. Виходить, що мж самоорганзацю центральною владою нема протирччя чи протиставлення, бо одно виходить з ншого, чи одно формою ншого, те чи нше може бути бльш ефективно застосовано в вдповдних випадках.

Якщо розглянути бльш ранн форми панування, скажмо, рабство, яке на Рус мало назву, холопство, то виявляться, що в бльшост випадкв воно носило добровльний характер, тобто було якраз спонтанною формою органзац, чи самоорганзац, що забезпечувала оптимальний рвень виживання членв суспльства. До холопства змушувало життя, неспроможнсть самостйного виживання. Це прояв бльш загального явища - симбозу, який поляга в виникненн взамозалежност, в нашому випадку - господаря раба чи холопа. Холоп отриму харчування, захист притулок, а господар - виконання певних робт. Раб знма з себе необхднсть виршувати безлч проблем самостйно приймати вдповдальн ршення, а господар ма "тупу" робочу силу, що нада йому можливсть працювати на бльш високому рвн органзац. Те ж саме вдноситься до взамозалежност робтника капталста. Наявнсть взамозалежност свдчить про дю якраз механзму самоорганзац в форм кооперац - для капталста сну потреба в робтниках, а робтникам - в роботодавцях. Це й процес створення "спонтанного порядку" чи самоорганзаця. Бльше того, цей процес не вступа в протирччя з цитованою формулою Кропоткна про примат добровльного виконання робт, що покладаються на людину. Так звана "свобода" потрбна далеко не всм. Бльшсть людей ма досить низький рвень автомотивац самостйност, тобто переважа схильнсть до пдпорядкування (про це свдчать психологчн дослдження, наприклад, С. Млрема). Бльше того, в умовах свободи таки люди просто не виживуть, вони усма силами намагатимуться прихилитись пд чию-небудь руку. Пасивнсть бльш поширена нж нцатива активнсть. "Робота не вовк, в лс не втече", "Вд роботи кон дохнуть", "Солдат спить, служба йде" - так та аналогчн приказки досить популярн в народ, на вдмну вд таких, що присвячен нцатив та працьовитост. Люди з легкстю схиляються до паразитизму, якщо виника така можливсть, до розваг неробства, особливо, якщо вони з дитинства росли в повному матеральному достатку не привчались до прац. Тобто, той негатив, що ми мамо в соцум, пов'язаний з природними властивостями само людини це дансть, яку треба вдповдно сприймати. Позитивним моментом те, що людина може формуватися в цлком визначеному напрямку завдяки вдповдному вихованню.

Значить мова не може йти про повну анархю, тобто безвладдя. нша рч, що можна ставити питання, по-перше про спввдношення самоорганзац в форм безвладдя самоорганзац в форм влади. По сут, мова йде про спввдношення бездержавност державност в рамках соцального утворення. По-друге, ми можемо говорити про спввдношення влади в якост апарату насильства влади в якост органзатора. В такй конотац ми можемо позбавитись усього того негативу, який пов'язаний з поняттям, держава, особливо в його марксистсько-анархстському розумнн, розглядати державу як елемент, що викону цлком певн функц в соцальнй систем. Ц функц можуть бути пов'язан, як з "легтимним насильством" (по формул М. Вебера), так з органзацю (управлнням, регулюванням). В цьому варант дйсно можливе повне зникнення насильницько складово державно влади при умов збереження органзацйно. Напевно, це цлком задовольнило б марксиств деякою мрою навть анархств.