Чтение онлайн

Не тльки вропейськ мста стали джерелом свободи. Сам тип вропейсько державност, якй були не властив господарсько-економчн функц, а також майнова господарська незалежнсть окремих господарств - усе це стимулювало ндивдуальну активнсть, рзноманття, спрямовансть до знань, модернзац, науки, усе це дало результат, як тльки були ослаблен деморалзуюч лещата християнсько церкви. Вдразу стався цивлзацйний вибух, що перетворив вропу на свтового лдера.

Нарешт снувала ще одна потужна бездержавна стихя - кочовики. В цьому випадку бездержавнсть була обумовлена неможливстю контролю над розкиданими по величезнй територ невеликим соцальними угрупуваннями. Ус спроби створити кочову державу закнчувались згубними наслдками для кочового устрою - кочовики або осдали, або вдокремлювались в незалежне кочове угрупування. Ослсть, або певна складова ослост, це необхдний елемент державност. Кочова цивлзаця вразйського степового поясу, (а це безумовно, окрема потужна цивлзаця) була несумсна з ослстю по тй причин, що ослсть руйнувала базов цивлзацйн основи кочвництва - специфчну цлсну кочову технологю господарювання, а також етнокультурний тсно пов'язаний з ним ментальний комплекс - родова суспльна органзаця, прагнення повно свободи, тсний зв'язок з природою природними стихями, "натуральний" спосб снування з мнмальним використанням позаприродних чи високотехнологчних елементв, навть супротив впровадженню таких елементв, як факторв, що обмежують незалежнсть свободу. Разом з тим, як вдзначалося вище, несамодостатнсть кочово технолог змушувала до контактв з ослою цивлзацю.

снування бездержавних або напвдержавних соцальних утворень не вичерпуться регональним принципом х снування. Так утворення можуть снувати всередин соцуму, в форм певних соцальних груп, оформлених по класовому, становому, етнчному, релгйному корпоративному принципу, а також в х поднанн з регональним принципом (як скажмо т ж помори з пвноч Рос, народи Кавказу, компактно проживаюч староври народи Сибру в склад Росйсько мпер). Етнчн релгйн групи, що розподлен мж основним населенням можуть утворювати вдповдн общини, що мають високий рвень автономност значний потенцал виживання в чужому середовищ. Дещо нший дуже цкавий варант, коли бездержавн групи утворюються по класовому чи становому принципу в межах одного етносу. Класичним прикладом у цьому вдношенн росйський етнос.

Розкол росйського суспльства по становому принципу привв до закрплення одн з найбльш древнх форм самоорганзац землеробв - сльсько общини - бездержавного утворення в рамках держави. Община була формою адаптац землеробсько спльноти до екстремальних природних умов снування - дуже короткого для землеробства робочого сезону низько якост земель. В таких умовах цлком ндивдуальне односмейне господарство не мало шансв для надйного виживання, а зубожння злидн становили постйну загрозу. Систематичний перерозподл земл по "душам тяглам" був диною умовою збереження популяц селянства. Община, так званий, мир, могла колективно "усм миром" виконувати роботи на пана, а також по черз - на кожного дворогосподаря. Общинна органзаця була також формою протистояння селян тиску з боку представникв панвного стану (вотчинникв помщикв), а з ншого боку - закрпачення селян стало формою протистояння експлуататорв общин механзмом приборкання (Л. В. Млов, вище цитована книга). Утворився окремий майже цлком автономний селянський свт - певний рзновид цивлзац в межах держави. (На цьому приклад ми можемо ще раз переконатись, наскльки суттвою може бути роль природного середовища в розвитку людського суспльства). Цей свт був надзвичайно консервативний (улюблене росйське слово аж до наших часв - "исконность", тобто споконвчнсть), що також було обумовлено консервативнстю технолог землеробства в екстремальних умовах, боязню будь-яких експериментв чи вдхилень вд загальноприйнятого, яке могло би поставити пд загрозу отримання врожаю, а отже - фзичне снування общини. В цьому безперервному циклчному одномантт була якась деморалзуюча приреченсть, що навряд чи спонукала, з одного боку, до творчих пошукв, а з ншого - до вдповдальност ретельност в робот. Разом з тим цей свт був дуже адаптивний, пережив вотчинне, помсне землеволодння, "волю", колгоспи. коли росяни-колонсти попадали на дик сибрськ земл, вони знову й знову створювали общини.

Помчено, що найбльш поширена форма суспльно органзац в надскладних природних умовах (крайньо пвноч або пустин) - безвождвська община. Це обумовлено вдсутнстю достатньо великого додаткового продукту, необхдного щоб утримувати нститут вождя, а також "комунстичним" типом виробництва споживання, що дозволя общин переживати найскладнш часи з мнмальними втратами. З ншого боку, безвождвським общинам значно важче переживати агресю з боку бльш органзованих соцальних утворень. Росйська система панування бере початок з Русько - так званого, полюддя, коли княжа дружина об'жджала поселення збирала ненормовану данину - по сут, грабувала населення. (Ця традиця в Рос не перериваться до нашого часу сну в форм "крыши", "крышевания", або ж в вигляд поборв, рейдерських захоплень конфскацй, з використанням державного апарату фактично санкцонованих державою). Аналогчна ситуаця снувала пд час татаро-монгольського панування. Розвиток феодальних вдносин, що почався в Московськй держав, був припинений при ван Грозному шляхом жорстокого придушення феодалв-бояр з конфскацю вотчинних (спадкових споконвчних) земель переходом на помсне землеволодння - земля надавалась тльки слугам царя за виконання довчно (в основному вйськово) служби не передавалась нащадкам, якщо вони кидали службу. Як вотчинники, так помщики (володар помсть) були зобов'язан служити царю на однакових умовах поставляти солдат в клькост, пропорцональнй величин землеволодння. (Псля реформ Петра I в 1714 роц була лквдована будь-яка рзниця мж вотчинними помсними землеволодннями - вони стали спадковими, х власники називались дворянами, але обов'язок служити царю був скасований тльки в 1762 роц Петром III законом "про дворянську вольнсть". Законом 1785 року були впроваджен дворянськ збрання з залученням дворян до виконання адмнстративних функцй). Таким чином, формувався згуртований клас землевласникв-дворян, була створена жорстка централзована система влади без найменшо можливост проявв сепаратизму чи бодай автоном. В той же час почалося послдовне посилення закрпачення селян, починаючи з 1581 року, коли були лквдован "заповдн лта", аж по 1767 рк, коли стараннями "велико" Катерини II крпаки були перетворен фактично в повнстю безправних рабв. За цей перод було прийнято 10 вдповдних постанов, законв указв, серед них найважливша - податна реформа Петра I (1718 - 1724 рокв), що зрвняла селян з холопами остаточно х закрпила за помщиком, який вд цього часу нс вдповдальнсть за стягнення сплату в казну подушно подат з крпакв. Отже крпак опинився в повнй залежност вд помщика, що тепер виконував функц юстиц, полц.

Ця автократична система (росйське "самодержавие") на думку Миколи вановича Костомарова була аналогом ханського деспотизму, а знову ж таки наш земляк Федр ванович Леонтович вказу на цлий ряд запозичень в полтичних адмнстративних порядках Москов з монгольського права. Не дивно, що в такй чтко структурованй систем, де була повнстю вдсутня мжстанова мобльнсть, почала утворюватись пррва мж пануючим класом класом селян, бо утримання арм, адмнстративного апарату держави самих дворян могло вдбуватися тльки за рахунок нещадно експлуатац селян - землеробв фабричних крпакв. Ця пррва роздляла фактично два народи, що мали однакове етнчне походження, але зовсм рзну ментальнсть, культуру, засоби снування, а часто й мову. Несумснсть ворожсть обох станв, та принижена особистсть, той недоврливий боязливий погляд з пд лоба, вдсутнсть енерг в прац з одного боку, несамовитсть розбещенсть, неробство вдсутнсть вол - з ншого, тобто моральна травмовансть одного стану моральна деградаця ншого - це типова ситуаця розколотого, поляризованого суспльства, коли один стан пану над ншим. Звдси довготерпимсть, покрнсть дол обставинам, ненасильство, спвчуття, патерналзм з одного боку свавлля, жорстоксть, бездушнсть, хамство, поднання неподнуваного - з ншого. Дослдники росйсько експанс, особливо Афанасй Прокопович Щапов, а за ним видатн сторики С.М. Соловйов В.О. Ключевський дйшли до висновку, що характер розвитку Росйсько держави вдповда внутршнй колонзац, коли одна частина населення крани колонзу ншу, причому перша - опираться на державу, а друга явля собою бездержавне суспльне утворення. (Звсно, модель внутршньо колонзац застосовна не тльки до Рос, але в нй вона проявилась найбльш яскраво. Детально це питання розглянуте в дуже цкавй монограф: Александр Эткинд, Внутренняя колонизация. Имперский опыт России.
– М. 2013). Внутршня колонзаця в Рос, де Московське князвство методично невдворотно пдкорювало сусдн земл, утворення централзовано, агресивно держави викликало хвилю колонзац на Схд. При цьому спочатку пдкорювались, а часто винищувались мал народи, потм розроблявся природний ресурс, в першу чергу, хутро, завдяки якому процвтала торгвля з Захдною вропою.

Для того, щоб ми могли предметно розмовляти про укранськ реал, клькома штрихами пдведемо пдсумки розвитку вропейсько державност. Починаючи з 1648 року (знаменний рк для Украни), коли в вроп офцйно закнчилась жахлива Тридцятилтня вйна пдписанням Вестфальського договору, почався новий етап в стор вропи - етап створення держав Нового часу. Деяк дослдники, наприклад вище згадуваний Кревельд, вважають, що взагал до 1648 року в вроп держав (в сучасному розумнн) не снувало, бо не снувало окремого спецалзованого державного апарату, а були певн форми персонфковано влади. Державний апарат, що почав утворюватися в Нов часи, являв собою корпорацю, що складалася з ряду нститутв, створених для органзац, контролю захисту вйськового, полтичного, економчного, соцального культурного життя суспльства. Ц нститути, розподлен вдповдно до свох функцй (фнансова система, збройн сили, статистика, юстиця, полця, в'язниц, освта, закордонн справи т. .) мають досить високий рвень самостйност, свого роду, корпорац всередин велико корпорац - держави. Власне ця знеособлена бюрократична держава-корпораця поступово перебира з рук володаря на себе всю повноту державно влади. В Рос держава Нового часу почала формуватися за часв Петра , особливо, коли в 1722 був введений закон про державну службу, так званий "табель про ранги". Армя чиновництва, що длилась на 14 рангв (рвнв компетенц) керувала суспльством, подленим приблизно на 10 станв. Уся ця складна громздка конструкця розвалилася за два дн в лютому 1917 року, коли не знайшлося жодного вйськового пдроздлу, який був би готовий жорстоко криваво придушити народн демонстрац протести в Петроград. Ще ранше подбна ситуаця склалася в Париж в 1789 роц, а прихд до влади Наполеона через 10 рокв знаменував новий етап в розвитку державност - створення нацонально держави. Я скористаюсь вичерпною компактною характеристикою цього етапу, даною Кревельдом: "...держава, вдкривши для себе силу нацоналзму... перетворилося з нструменту для пдтримання правового порядку в свтське божество... Накопивши безмежну могутнсть шляхом встановлення контролю над умами свох громадян систематичного облегшення хнх гаманцв, держави використали цю могутнсть для зткнення одна з другою вйни в таких масштабах з такою вбивчою енергю, що вона практично пдвела х до границ самовинищення". Головною рисою тотальних вйн XX столття була якраз здатнсть держави, тобто адмнстративного апарату, моблзувати колосальн людськ матеральн ресурси. Загальна вйськова повиннсть патротично-моблзацйна пропаганда - це винаходи нацонально держави. Безпосередньо псля цього почалася ядерна гонка озбронь новий етап глобального протистояння, що вже безпосередньо загрожував глобальним винищенням.

Таким чином, основна зовншня, або геополтична функця держави на протяз вд зародження до приблизно середини XX-го столття - функця агрес або захисту вд агрес. Тобто держава бореться з явищем, яке сама породжу. Функця пдтримання внутршнього порядку в суспльств, яка декларуться державою як одна з головних, виконуться державою вкрай неефективно, бо насправд держава знову ж таки бореться з явищами, як сама породжу. (Найбльш безпечною краною вропи була Швейцаря, де апарат державно влади був найслабший). Починаючи з середини XX столття держава виршила випробувати себе в рол такого соб добродя - побудувати "суспльство загального добробуту". Держава сказала, що вона справедливо розподлить в народ вс блага, що взьме у цього ж таки народу, що вона нагоду голодних, утшить стражденних, просвтить неписьменних, окультурить некультурних вилку хворих. Тльки платть податки (дуже велик податки, вже не десятину). Бюрократична машина може взятися за виршення будь-яко проблеми, використовуючи унверсальний метод - збльшення бюрократично машини. Тобто, як в часи Ксеркса держава в першу чергу дба про себе, в другу чергу про себе дба кожен бюрократ нарешт в третю чергу щось дстаться народу з того, що залишаться. Тому що в ус часи в першу чергу працю людська природа (досить паскудна), а вже потм рацональнсть, розум нарешт, установлений порядок. Отже держава дйсно усх усм забезпечила, але дуже неяксно, а в багатьох випадках досягла зворотного результату. (Приклади можна наводити до нескнченост вони для бльшост очевидн).

Держава явля собою певний соцальний органзм, що сну завдяки суспльству, навть можна сказати, паразиту на суспльств, як будь-який органзм розвиваться, росте, поширю посилю свй вплив. Влада держави завжди ма певн обмеження, тобто сну зона свободи, де дють бездержавн механзми самоорганзац, що спираються на мораль традиц. Все питання поляга в спввдношенн зони свободи, тобто бездержавност, "зони держави". сторичний досвд показу, що це спввдношення залежить вд рвня соцалзац суспльства, тобто вд соцально зрлост активност народу, його здатност об'днуватись протистояти агресивност державно машини. Потужна державна машина може навть повнстю лквдувати зону свободи, держава ста тоталтарною. Людина в такй систем ста "гвинтиком держави" з усма наслдками для можливостей самореалзац. При цьому держава ста неспроможною реалзувати людський потенцал, втрача конкурентну спроможнсть гине. З ншого боку, повнстю бездержавне суспльство також не може довго снувати в оточенн агресивних держав. Ось ця боротьба державност бездержавност стала головним змстом полтичного життя, перш за все вропи, (але не тльки) на протяз останнх майже двох столть, ця боротьба гра визначальну роль в формуванн майбутнього розвитку на цей раз вже свтово цивлзац.

Той нтенсивний процес ероз державност, що зараз вдбуваться в вроп ( не тльки), пов'язаний в першу чергу з розвитком мсцевого самоврядування, органи якого не являються частиною державного апарату, а суб'кт самоврядування, громада, спвпада з його об'ктом, тою ж громадою. Таким чином життя суспльства повертаться до природних основ. Розширення самоврядування один з шляхв подолання засилля держави. Другий шлях пов'язаний з снуванням рзного типу утворень, що частково виконують функц держави, але роблять це бльш демократично, яксно без примусу (корпорац, сплки, фонди, союзи, общини, учбов медичн заклади, об'кти культури т. .). Нарешт третй шлях обумовлений глобалзацю, тобто розвитком наддержавних механзмв, корпорацй, союзв, мжнародного законодавства, мжнародних стандартв, торгвл, комункацй, дино нформацйно системи звичайно ж, мжнародних систем колективно безпеки.

Чи може суспльство швидко лквдувати державний апарат (варант революц) почати жити бездержавно, або хоча б яксно змнити державну систему? На жаль, це запитання ма однозначну вдповдь - н не може. Справа в тому, що функцонування держави базуться на нститутах, як необхдними в житт суспльства. Для того, щоб суспльство могло снувати в бездержавному, чи яксно ншому варант, так нститути мають або вже снувати, або бути дуже швидко створен, що нереально. На мй погляд, найважлившим нститутом держави фнансова система. Лквдаця держави приводить до краху. Селяни перестають обмнювати зерно на "розмальован папрц" чекають кращих часв. Промислов товари також нхто не купу в умовах гпернфляц, а тому виробництва згортаються. В мстах виника нестача харчв. Росте злочиннсть. нститут полц лквдований одним з перших, як найбльш ненависний. А ново полц нема, бо платити й нчим - нституту збору податкв не сну. так дал пшов накручуватися клубок проблем, поки через десяток рокв який-небудь Наполеон не встановить залзну диктатуру пд захоплен оплески вкрай виснаженого суспльства. Все повертаться "на круги своя". (Докладно з процесом "накручування" клубка проблем можна познайомитись, наприклад, в книз .Т. Гайдара, Смуты и институты. 2009 р.). Насправд, крах держави - це фнальна стадя процесу, що як вс соцальн процеси починаться в головах людей. На першй стад вдбуваться десакралзаця влади, (якщо сну елемент сакральност), на другй - делегтимаця, на третй - знамените, "низи не можуть, а верхи не хочуть", тобто формуться метастабльний стан суспльно системи, (коли система вже потенцйно нестабльна), дал в деякий наперед невизначений момент, коли виника певний збг обставин, вдбуваться, як зараз говорять, тригерна подя, тобто подя, значимсть яко перевищу певний порг, псля чого крах наступа швидко невдворотно вже в матеральнй форм. Саме тод не знаходиться жодного полка, готового стрляти в народ, починають "сипатися" нститути державно влади. Метастабльний стан системи рано чи пзно завершуться катастрофою. Втм, цей стан можна продовжувати досить довго, якщо снують досить потужн сили пдтримки режиму, в тому числ, наприклад, найман ноземн вйська. (Не сумнваюсь, що коли в Москв почнуться заворушення, то в москвичв будуть стрляти чеченц, причому з великим задоволенням).

Чи сну можливсть вирватися з цього зачарованого кола? Вд чого це залежить? Яку роль тут гра "яксть" народу, або його ментальнсть? До якого типу суспльно органзац слд рухатися? Ц питання актуальними по вдношенню до молодих пострадянських держав, саме в цьому аспект варто розглядати проблему укрансько державност майбутнього укранського державного будвництва.

Роздл 3.3. Коопераця корпораця.