Чтение онлайн

В авторитарних, а тим бльше тоталтарних державах корпоративна владна верхвка форму не тльки окремий стан, але також окремий соцальний клас, з усма його ознаками по Марксу, або за ознаками, клас-статус-влада, по Веберу. В Радянському Союз цей клас, що мав неофцйну назву, номенклатура, складав близько 3 млн. в 80-т роки (за оцнками М.С. Восленського), з них 22,5 тисяч - номенклатура ЦК. Цей клас жив зольовано вд народу з зовсм ншим рвнем забезпечення, прав, соцальних гарантй, на його захист стояв КДБ. З ншого боку, номенклатура мала строго дотримуватись корпоративних правил. Основна функця номенклатури - пунктуальне виконання директив, спущених "зверху", що автоматично приводило до безвдповдальност на всх рвнях системи, за винятком найвищого. "Инициатива наказуема!" - золоте правило номенклатури, принцип - "ти начальник - я дурак", вмння мтувати бурхливу дяльнсть, повага до чину, а не до професоналзму, особист зв'язки кумвство - вело до невдворотно деградац номенклатури в усх вдношеннях. Це обумовило коротке життя радянськй систем, яка проявила повну неспроможнсть до суттво модернзац адаптац до викликв часу. Проблема полягала в тому, що в номенклатур вдбулося поднання класу, статусу влади - будь-яке очищення стало неможливе. ншими словами, зверху не було Стална, роль якого стало виконувати Полтбюро ЦК КПРС, тобто верхвка то ж само номенклатури, не було сталнського КДБ, який в часи Хрущова був пдпорядкований номенклатур. "Чистити" номенклатуру стало нкому.

Наприклад, в Кита, де на протяз його довго стор снувала аналогчна централзована бюрократична система, вдбувалося систематичне "зрзання верхвки владно прамди" (рзними методами) радикальне оновлення складу правлячо бюрократ. Крм того, там бюрократя не складала окремий стан - людина з низв, якщо вона витримувала вдповдн спити, могла пднятись до самого верху. Тобто, оновлення бюрократ можливе в варант, коли сну владний орган над нею. Таких органв сторя придумала лише два - влада народу (через вибори, змну структури) влада диктатора. Ну звичайно, унверсальним засобом очищення Авгвих конюшень народна революця, але це вже надто радикальний страшний засб (втм, в певних умовах може стати дино можливим).

Класичним методом боротьби з корпоративзмом в уряд децентралзаця, самоврядування, розподл владних функцй виборнсть на всх рвнях. Тод утворються соцальний лфт для кращих людей, що спочатку зарекомендували себе на нижнх щаблях системи, а в той же час децентралзаця самоврядування не дозволяють центральнй влад дотягнутися своми щупальцями до безпосереднх виробникв нацонального багатства. Тод на нижнх рвнях починають виникати кооперативн зв'язки, утворюються корпорац вже нового типу, в яких провдну роль вдгра коопераця. Це длов (комерцйн) корпорац, як виробляють в наш час бльше половини свтового продукту. Давно вдйшли в минуле т часи, коли ндустральн гганти купували зброю винаймали головорзв для придушення органзованих виступв власних робтникв. В наш час успх комерцйно корпорац залежить вд рвня кооперац працвникв менеджменту, бо длова активнсть прямо пов'язана з рвнем матеральних соцальних стимулв. Така метаморфоза корпорацй пояснються все зростаючою роллю творчо складово прац, бо саме ця складова дозволя витримувати конкуренцю бути на встр сучасних технологй. Великий масштаб пдпримства да можливсть бльше нвестувати в прикладну науково-дослдницьку роботу таким чином власне велик корпорац стають мотором технчного прогресу. Мал пдпримства програють у цьому вдношенн, бо не в змоз використовувати останн науково-технчн досягнення. (Втм, хороша дея може започаткувати нову корпорацю з рвня майстерн чи гаража, чому багато прикладв). Тож починаючи з повонних рокв сну тенденця до змщення акцентв в дяльност корпорацй вд економчного (комерцйного) напрямку (виробництво отримання прибутку) до соцального - медичне страхування, пенс, допомога по безробттю, оплачуван вдпустки листки непрацездатност, гарант зайнятост. Корпорац стають соцально вдповдальними, фактично переймають соцальн функц держави, причому роблять це бльш рацонально менш витратно. В таких формах вдношень вмикаються механзми кооперац, коли бльший рвень взамозалежност да бльшу вигоду обом сторонам. Так фактори як, задоволення роботою, справедлива оплата прац, дружн вдносини в колектив, нарешт, вдповдальне вдношення до природного середовища до соцуму насправд створюють умови, в яких працвник сам вдчува вдповдальнсть за свою працю перед колективом, працю "як на себе", а в творчих професях забезпечу максимальну вддачу. Колектив перетворються для робтника в "велику см'ю" спаяну спльною справою, де людина дста визнання, нов враження, професональне зростання, задоволення нстинкту приналежност. Головне, що в корпорац вдсутн спецальн структури (корпорац бльш низького рвня), як забезпечують виконання соцальних функцй, процес ста менш бюрократизований менш затратний, а значить суспльство в цлому функцону бльш ефективно.

Основна проблема корпорацй (комерцйних) поляга в невдповдност (чи неповнй вдповдност) корпоративних нтересв нтересам суспльства в цлому. Ця проблема стара, (про що свдчить сторя великих корпорацй минулого, особливо в колонях), але в наш часи вона загострилася в зв'язку з обмеженстю ресурсв, екологчними проблемами, як корпорац схильн гнорувати, та спрямованстю на задоволення ндивдуальних потреб, як можуть входити в протирччя з потребами суспльства в цлому, (виникають так зван, екстернал, на мов економств). Все це свдоцтва того, що сучасний свт, який ранше був сукупнстю людей, пдпримств, органзацй тепер перетворються в систему– цлсний органзм, в якому сну безлч горизонтальних зв'язкв, вдношень, впливв взамозалежностей. В таких умовах комерцйна корпораця змушена враховувати не тльки поточн видатки чи прибутки, але також довготермнов наслдки сво дяльност, планувати вддалену перспективу в бльш широкому, загальнодержавному чи загальносвтовому контекст. Це значить, що корпорац починають все бльше переймати на себе т функц, якими ранше займались виключно держави. це ще одна - серед тенденцй, як свдчать про наростаючу кризу державност в сучасному свт.

Роздл 3.4 . дея, втлена в соцальну практику .

Та й що ж то за народ, коли за свою користь не дба

очевиднй небезпец не запобга?

.С. Мазепа, 1708 р.

Ясно, що порубжна первсна Украна не мала не могла мати державност. Державнсть була зруйнована в 1240 роц тим самим була порушена полтична тяглсть народу. На вдмну вд елти, посполитий народ сприйма втрату державност з полегшенням, як втрату ярма, яким була для нього держава. Але ментальна тяглсть народу не може бути перервана, чи хоч би швидко радикально змнена, бо ментальнсть "розмщена" в головах людей. Подальший суспльний розвиток продовжуться на снуючй ментальнй основ, яка вже пзнала державнсть, тобто вже вийшла далеко за меж общинно стад соцального розвитку. А тому в нових специфчних умовах виник вдповдний механзм утворення вже дещо накшого типу бездержавного суспльства порвняно з архачними общинними формами. Загальне правило для архачних форм, в тому числ для суспльства древньо Рус, для кочовикв - х укорнення в родову общину, кровну спордненсть. (Велика роль родоплемнних зв'язкв подекуди спостергаться до нашого часу, наприклад, серед народв Кавказу). В первснй Укран родових вдносин не могло залишитися, бо вона виникла на засадах вльно спльноти переселенцв з рзних земель рзних кран, яка формуться "з нуля" на нових землях. (Костомаров пдкреслював перевагу ндивдуального над общинним, як загальну характеристику народу пвденно Рус, а також його релгйну мжетнчну терпимсть.). А тому там був вдсутнй також етнчний чи релгйний принцип формування, бо на перших порах мова йшла про фзичне виживання, а пзнше виникла необхднсть в тсних контактах з кочовою цивлзацю, що не могло не привести до ще бльшо толерантност м'якост мжетнчних мжрелгйних вдносин. Адама Кисль, як вдомо, охарактеризував релгйнсть козакв словами "religionis nullius" - не мають вросповдання. Папський нунцй Джованн Ланцелотт в лист до Конгрегац Пропаганди Ври вд 1625 року да вже однозначну оцнку: "... козаки не пклуються н про уню, н про схизму, бо вони справжн атести, хоч пдпорядковуються бажанням схизматикв". (Цитата по книз: Teresa Chynczewska-Hennel, ?wiadomo?? narodowa szlachty ukrai?skiej i kozaczyzny od schy?ku 16 do po?owy 17 w., 1985). На вдмну вд великоросв, де змна одного лише обряду привела до розколу церкви страшних репресй, в Укран постйно вдбувались церковн "пертурбац", наприклад, в перод з 1839 по 1875 роки була лквдована греко-католицька церква, що не спричинило жодних заворушень за винятком Пратулинського на Холмщин. В первснй Укран напевно не було (в усякому раз на перших порах) нституту церкви - ще одного апарату насильства, на цей раз деологчного. (До реч, релгйний принцип об'днання дуже типовий в стор. На цьому принцип створилася зокрема, Нова Англя). Друга важлива особливсть - вдсутнсть фксовано територ, яку можна було би назвати Украною. Украною ставала будь-яка мсцевсть де утверджувався даний тип суспльства. Ще одна характерна ознака для бездержавних утворень - народ мг мати зброю, утворювати бойов збройн одиниц вдповдно, народ сам вдстоював захищав свою безпеку. нарешт, не снувало "апарату насильства" - органу, що мав виконувати певн репресивн функц по вдношенню до частини суспльства в нтересах ншо цлком певно частини чи групи. В той же час, первсна Украна не була утворенням типу, вйськова демократя, бо не мала централзовано адмнстрац, зате мала подл суспльства на стани.

Що ж таке являла собою Украна, що зародилася десь на порубжж дал хвилею прокотилась вд Дикого поля по землях древнх полян, древлян, сверян, уличв, бужан навть волинян, створивши певну днсть, не нав'язану не пов'язану силою, а тльки власними бажаннями переконаннями людей? Що мав на уваз Боплан, коли свого часу створював першу мапу власне Украни, напевно знаючи, що тако держави не сну? Без сумнву, вн мав на думц ту окремшнсть, яка настльки привертала увагу була настльки очевидною, що безумовно заслуговувала на окрему назву. Але що значила ця назва? чому це була власне Украна, тод як в Польщ, де служив Боплан, тако назви офцйно принципово не вживали, а укранцв офцйно називали русинами аж до 1939 року? чому Украна, подлена мж клькома державами, продовжувала залишатися Украною? чому польський сторик Ф. Равта-авронський в 1922 роц мг цлком переконливо написати: "Русини, створивши соб фктивну "Украну", як нбито етнографчну цлснсть, мають тепер чотири "Украни": велика радянська, "мала", чи захдна, а також фабрикують на наших очах "Украни" на Холмщин на Волин. Вже зникла з преси прастара Русь, а з'явилась галаслива неспокйна якась "неокозацька Украна, як агтацйна номенклатура"". (Цитата по книз Т. Хинчевсько-Геннель). Дйсно, яка така Украна могла бути, скажмо, на Волин, сторю яко ми вже згадували у Вступ. Аналогчну "картинку" можна розмалювати щодо будь-яко частини Украни. Про що взагал йде мова?

Поняття, Украна, можна розглядати по-перше, як територальне - певна територя, заселена укранцями, що склалась сторично, по-друге, в органзацйному, чи державницькому вимр - окрем регони Украни в певн сторичн промжки часу можна розглядати як форми додержавно чи напвдержавно полт, нш регони - як протекторати чи васальн утворення, або ж як колон. (А наприклад, Зенон Когут розглядав Гетьманщину, як корпорацю, що на мй погляд натяжкою). Нарешт сну ще один аспект, який стосуться власне феномену дност Украни навть в розрваному подленому стан - найбльш важливий для нас, цивлзацйний аспект. в цьому вдношенн Украна являла собою окрему цивлзацю, що сформувалась в специфчному поднанню природних, сторичних, економчних полтичних умов, тобто цивлзацю, як цлком певну форму соцально практики, створено суспльством. (Можливе визначення також - локальна цивлзаця). Про це свдчить сам тип поширення укранства по територ пвденно-захдно Рус. Його можна охарактеризувати як хвильово-дифузйний - власне таким чином розповсюджуться нформаця. Основна ознака, що характеризу власне цивлзацйний чи нформацйний характер явища - вдсутнсть локалзац згдно державних кордонв - кордони не здатн стримати нформацю. Це була нформаця про можливсть життя без пана князя, про волю, про життя на пдставах товариства, про "весел села, що опановують пустиню". ця нформацйна хвиля створила зустрчну хвилю - потк людей, як прагнули вол намагалися за будь-яку цну дстатися тих укран, де ця воля сну, вже були морально готов прийняти т норми життя, за якими живуть ц украни, щоб влитися в те нове суспльство. Коли людина щось робить по добрй вол, добровльно, то це й самоорганзаця, спрямовансть яко узгоджена з тою доброю волею, ма цлком визначений характер дуже високу ефективнсть. Таким чином вдбувався ментальний, а може й генетичний вдбр певного типу характерв, ця цивлзаця, не маючи власно державност займаючи мзерну територю на порубжж Рус, поступово розповзалась, захоплюючи все нов нов земл, переварюючи залишки ноблтету, привертаючи на свй бк православний клр, дрбну шляхту, нарешт сформувала нацю, що чтко розумла свою вдрубнсть як вд русв, так вд нших сусднх народв. (Цкаво вдзначити, що навть в XVIII столтт дея "товариства" продовжувала працювати - адмнстративна верхвка Гетьманщини в залежност вд рангу длилась на "бунчукових товаришв", "вйськових товаришв" "значкових товаришв". На цьому дея "товариства" не померла, а вдтворилась в Радянському Союз, де товаришами стали абсолютно ус. А у сусдв полякв снувало навть звернення, "пан товариш"). Ось ця територя, де переважна кльксть людей мали укранську самодентифкацю була Украною по сут, а не по юридичнй приналежност. ця Украна являла собою цлком визначену днсть, починаючи десь з середини XVII столття. Утворення Украни корелю з процесом утворення укрансько нац.

Перш за все кидаться в оч вдмннсть укранцв вд найближчих сусдв, полякв. Це була цивлзацйна вдмннсть, яка проявляла себе в ментальност. Ключове слово, яке характеризу вдношення польсько шляхти до хлопв - послушенство (pos?usze?stwo), тобто повне безправ'я хлопа перед паном. Шляхт здавалося, що можна законом встановити певн права (наприклад, юридично перетворити козакв на крпакв, як це було зроблено в 1638 роц) послушенство посполитого слухняного люду, що не бачить соб життя без шляхти мр про польський "культурний плуг", запану автоматично. (Якби не було впевненост чи хоч би над, що подбн постанови будуть виконуватися, то х би не приймали). Полякам було незрозумле прагнення укранцв, особливо - укранських селян-хлопв, до вол, як до найбльшо цнност, х дивували лякали постйн заворушення повстання селян, непокора, при тому що крпацтво на укранських землях було об'ктивно значно м'якшим нж у самй Польщ. Спроба Хмельницького в 1651 роц розпалити внутршню вйну в Польщ шляхом пдбурення польських селян до повстання (за посередництвом О. Костки-Наперського) закнчилась провалом. Незважаючи на вс зусилля, пдняти вдалося лише невелику групу гуралв з Пдгалля (Podhale) в Татрах.

В польськй ментальност, на вдмну вд укрансько, найбльшого значення надавалось походженню, сторичним кореням. (Це знайшло вдображення в польськй сторограф, особливо - старй. Мж ншим, М.. Костомаров також поставив походження на перше мсце серед ознак, що визначають народ). Шляхетнсть, чистота кров, пряма лня вд сарматв ще дал, аж до легендарного Яфета аж няк не вд Хама - все це мало надзвичайне значення для польського шляхтича, бо на цьому була заснована його шляхетська гднсть його право панувати над посполитими хамськими нащадками. "Польська шляхта це - електорка королв, батько й мати сенату, виконавець суду, сила вйська, оздоба миру, щит вольност. Такй великй чест заздрять сусди, не розумють варвари, лякаються неприятел", Piotr Mieszkowski, 1625 рк. (Цкаво, що такого типу укорнену в походження ментальнсть серед полякв можна зустрти сьогодн, в часи унверсальних цнностей). То ж не дивно що Ф. Равта-авронський, який написав клька праць з укрансько стор, вже в нов часи, в 1913 роц констату: "туранськ етнчн корен, що засли в кров укранського народу руського час вд часу вибухають, були одню з найважливших причин, що кидають той народ в обйми безмежно свавол, що роблять з нього дуже ненадйний малопридатний матерал для державного будвництва, то ще надовго", тобто знову ж таки "не пощастило з походженням". Варто зазначити, що коли сторик мав на уваз такий тип державност, який на той час був в Рос, (частиною яко на той час була Польща), то вн безумовно, мав рацю - такою Украна стати не могла, так само, як шляхетською Польщею з напврабськими холопами. Наведу ще одну думку, що стосуться Хмельниччини. " навть тод, коли збройн сили бунту були на вершин свого розвитку могутност, навть тод не з'явилася серед того люду дея окремо втчизни, прагнення до завоювання державно-незалежно Украни", Edward Abramowski. Щоправда, цей полтичний мислитель флософ робить несподваний (втм, цлком логчний для поляка) висновок, що "то був класовий конфлкт того ж самого народу, внутршнй конфлкт Реч Посполито". Йому не могло прийти на думку, що для укранця прагнення до державност на той час не снувало. Украною ставало все, куди сягала укорнювалась укранська ментальнсть, спрямована проти де панування людини над людиною. Не ма значення яка то буде держава - аби була свобода. Саме так не могло вмститися в голов боярина Бутурлна, що вн ма присягнути козакам вд мен царя, щодо недоторканост хнх вольностей. Бльш суттву рзницю мж поляками укранцями вдзначив М.. Костомаров: "Поляки и Южноруссы - это как бы две близкие ветви, развившиеся совершенно противно: одни воспитали в себе и утвердили начала панства, другие - мужицтва, или выражаясь словами общепринятыми, один народ - глубоко аристократический, другой - глубоко демократический". (Две русские народности, 1861). Як тут не згадати висловлювання Шан Яна (IV ст. до н. е.): "Коли народ сильний, армя вдвч слабша, коли народ слабкий, армя вдвч сильнша. Коли народ слабкий - держава сильна, коли держава сильна - народ слабкий. Тому держава, що йде стинним шляхом, намагаться ослабити народ". Простше говорячи, сильний вльний народ сильна держава - дв реч несумсн.

Дослдниця укрансько свдомост Тереза Хинчевська-Геннель в вище цитованй книз так не спромоглася дати вдповдь на основне питання - яким чином свдомсть руса перетворилася в свдомсть укранця, що було найбльш суттвим в цьому перетворенн? Причина поляга в тому, що вона дослджувала ментальнсть перш за все шляхти, тод як перетворення свдомост вдбувалося в народнй мас, якраз в процес творення ново цивлзац на баз ново соцально практики. Еволюця русько княжо елти (Острозьких, Вишневецьких, Заславських, Збаразьких, Корецьких, Сангушкв, Чорторийських), особливо псля Люблнсько ун 1569 року, була однозначною вела до включення в склад польсько шляхти. Досить сказати, що Януш Острозький вже в 1593 роц посв посаду краквського каштеляна, на якй перебував аж до 1620 року, а змнив його на цй посад знову ж таки русин за походженням, жи Збаразький. Сумно вдомий Ярема Вишневецький став катом укранського народу. Майнова елта прагне влади ментально вддаляться вд власного народу.

Головна приваблююча риса укранства полягала в бездержавност, як де спрямованост суспльства, (хоч ця дея формулювалась дуже просто, як воля). Ця бездержавнсть полягала в поднанн свободи самоорганзац, коли соцальною одиницею ста громада - спльнота вльних, незалежних, самостйних самодостатнх людей. Ото й була укранська дея - дея вльно громади вльних людей, яка сама себе году сама себе захища - народ-вйсько. й не потрбн жодн княз, пани, цар псар, "бо ми ж таки люди, не собаки!". Але головне було не в самй де, а в тому, що ця дея була втлена в конкретну соцальну практику. Хочеш жити так як ми? Роби так як ми. Двсть ц де практики обумовлена тим, що дею започаткувало саме життя, а практика стала результатом щонайменше двохсотлтнього розвитку. В XVI столтт з швидкстю степно пожеж почали виникати вльн поселення, що мали назву найсолодшого слова - свобода, або слобода (слобдка). В XVII столтт вже на нших землях виник цлий регон - Слобдська Украна (Слобожанщина), де твердо закрпилось укранство. Всяка дея, що не супроводжуться практичним результатом дуже швидко втрача силу. Сила укрансько де полягала в тому, що в основ було найдорожче - свобода. Сила - в свобод.