Чтение онлайн

Русь "укранська" пддалась впливу "укрансько хвил", козаччини, вольност, що вдповдним чином деформувало суспльну систему в бк кочового принципу, "народ-вйсько", в той час як блоруська частина Рус виявилася бльш консервативною бльш послдовною в пдтримц принципв, що панували в ВКЛ. (Це не дивно, враховуючи, що блоруський Новогрудок був першою столицею ВКЛ). Але нерця писаного слова дуже велика, тому Украна ще на протяз довгого часу в юридичних документах позначалась, як Русь. (А тому, зовсм не випадково Петро в 1721 роц назвав Московську державу новим м'ям - Рося, а не Русь, бо накше виникло б повне непорозумння).

Тобто Украни, як держави не снувало, але була крана (територя), що мала назву Украна, люди, що заселяли - укранц. це головне. власне в цьому поляга проблема нацонально державност, в тому числ й сучасно. Дйсно, якщо припустити, що такого окремого народу, як укранц не сну, то тод виникають велик сумнви, щодо доцльност, або просто, здорового глузду, в снуванн окремо держави. (До реч, це основний аргумент дослдникв природи "укранського сепаратизму"). Тод, так зван, укранц, мають забути свй "малорусский диалект", (тим бльше, що значною мрою це вже зроблено) влитися в "единое культурное пространство" ( таке насправд вже сну) нарешт "слиться с матушкой-Россией". Ключове слово тут - культурний простр, що створю духовну основу "окремшност", яку народ намагаться зберегти за будь яку цну яка базовою пдставою створення окремо держави. сторя показу, що поки сну ота окремшнсть, вдрубнсть культур народв, що входять до дино держави, завжди залишаться тенденця до сепаратизму, виокремлення регонв, де переважа окрема культура. (Хрестоматйним прикладом такого сепаратизму була тридцятилтня вйна, пов'язана з приборканням Карлом Великим Саксон у VIII столтт, що супроводжувалась жахливим винищенням саксонцв яку вдалося завершити лише завдяки, можливо найпершим в вроп, масовим х депортацям). Власне, по аналогчному принципу вдбувався розподл Росйсько мпер псля подй 1917 року, а потм - створення СРСР, коли при визначенн кордонв республк враховувались результати перепису населення 1897 року, де ще не було графи, "нацональнсть", але була графа, "рдна мова", що напевно найважлившим показником культурно належност. Треба вдзначити, що такий принцип подлу по вдношенню до Украни був достатньо справедливий практично не призвв до етнчних конфлктв в майбутньому. хоч культурний простр за роки радянсько влади був значною мрою унфкований, цього виявилося недостатньо для "злиття". снують суттв культурн вдмнност обох народв саме по вдношенню до уявлень про державу державотворення, при цьому ц вдмнност мають глибоке сторичне корння.

сну нформаця (я не можу гарантувати достоврнсть), що Сталн свого часу при формуванн територй нацональних республк у склад СРСР, наполг на включенн Донбасу до складу саме Украни, а не Рос. Аргументом було те, що маси росйського пролетарату, що працюють в цьому регон, будуть вгамовувати сепаратистськ настро укранцв, Донбас стане якорем, що прив'яже Украну до Рос. сторя показала, що Сталн дивився дуже далеко, аж в 2014 рк.

Петро Михайлович Сас, дослдник полтично культури укранського суспльства, пише з цього приводу: "На початку 20-х рр. XVI ст. виника теоретично вмотивована полтична концепця "руського" народу. Поняття континутету стор руського народу набувало системного, теоретично узасадненого вимру розглядалося як полтичне. Базовими дейними компонентами концепц виступало, зокрема, твердження про одвчну свободу народу, засновану на природному прав й моральних приписах старовини. Стверджувалося, що ця свобода виявилася в добровльному договрному пдданств, скрпленому королвською присягою пд час нкорпорац Польщею укранських земель пдтвердженому пзншими полтико-правовими актами. Набула популярност теза про "третй" полтичний народ крани (поряд з польським та литовським) -- "руський". Доводилося, що "руський" народ одним з фундаторв Реч Посполито, тобто стороною рвноправною у цьому вдношенн з польським та литовським "народами-засновниками"". Характерна форма полтично самодентифкац - "ми, руський народ" сама по соб була результатом формування цлком певно, можна стверджувати - демократично свдомост, яка тльки й могла виникнути в умовах свободи самоврядування. Вдносно цього треба зробити ряд зауважень.

Феномен нацонально держави виник на початку XIX столття псля подй Велико французько революц процес створення держав-нацй не завершився аж до цього часу. Тобто суспльна свдомсть (ментальнсть) жителя вропи в середин XVII столття, коли почалися державотворч процеси на Укран, ще не оперувала поняттям, наця, бо важлившим був становий подл суспльства. Так званий, посполитий люд, взагал не приймався до уваги, як полтичний фактор, а розглядався, як тупа робоча сила, що служить шляхт. (Як писав поет: "...страна рабов, страна господ", мж якими - пррва). До того ж цей посполитий люд був подлений мж феодалами фзично не мг мати полтично дност. Шляхта рзного етнчного походження мала бльше спльного могла найти порозумння скорше, нж етнчно спорднена шляхта посполитий люд. (До того ж снували уявлення про зовсм вдмнне походження шляхти черн, наприклад, виражен в сарматському мф походження польсько шляхти). А тому подл державних кордонв по етнчному принципу не мав практичного значення. Державн кордони визначалися правом сильного. Тим бльше, що вся вропейська елта була пов'язана давнми родинними (зокрема, династичними) зв'язками, спльною мовою (латиною) спльною церквою. (Зауважимо, що власна "етнчна" мова в т часи взагал мала найменше значення). (Вдголосок такого стану речей тако ментальност ми можемо бачити в знаменитому комунстичному гасл "Пролетар усх кран, днайтеся!". Вважалося, що капталсти (шляхта) вже об'днан, бо для капталста не сну нац, а тльки прибуток. В такому раз пролетар також мали об'днатись, бо для них деал свтового комунзму мав бути дорожчим за нацональн нтереси. Досвд показав, що "негр преклонных годов" аж няк не був схильний вивчати росйську мову).

Напевно найважлившими факторами в створенн нацй вдповдно - нацональних держав, , по-перше, збльшення рвня соцалзац (зв'язкв) усх верств (станв) населення, пов'язане з лквдацю мжстанових перегородок, полегшенням вертикально мобльност, що приводить до такого рвня дност, при якому даний народ вже можна розглядати, як дине полтичне цле - нацю. Полтизаця усього народу, а не тльки елти, явище вторинне неможливе без певного рвня соцалзац. Полтизаця виника, як реакця на вдповдн обставини, що змушують народ об'днуватись для узгоджених дй. По-друге, в форм нацонально державност вдбуваться максимальне узгодження нтересв прагнень нац з нтересами держави: держава, яка формуться з представникв дано нац максимально захища етнокультурн цнност тим самим створю пдстави для зусиль з боку нац щодо збереження цлсност держави. Виника зв'язка - наця-держава, найбльш стйка форма державного утворення, власне завдяки пдтримц пклуванню про державн нтереси з боку громадян.

Саме ця зв'язка, що дйсно продемонструвала сво ункальн можливост (особливо, на приклад наполеонвсько Франц), призвела до виникнення деолог етатизму (державництва), яка корннями сяга ще вчення Гегеля про реалзацю свтового Духу, що знаходить сво найвище втлення власне в держав. Монархчний принцип "держава - це я" змнються принципом "держава - це наця", а звдси - логчний перевертень "наця - це держава" - вдбуваться ототожнення нац держави. Звдси виникнення крайнх форм нацоналзму (наприклад, укранський нацоналст Д.. Донцов вважав, що державнсть нац найвища цннсть, вища за цннсть життя людей). Але розглянемо, що суттвого насправд да наця-держава? Двохсотрчний досвд дозволя вдповсти на дане питання. По-перше, розвиток захист нацонально культури. По-друге, виникнення почуття патротизму серед значно частини громадян, яке реалзуться в форм пдтримки власно державност. По-трет, це найголовнше з точки зору геополтики - загальну вйськову повиннсть, яка да можливсть створювати фантастичн по масштабу арм направляти колосальн ресурси держави на х пдтримку. Держава-наця отримала реальну можливсть проводити цлеспрямовану полтику розподлу свту, створення свтових колональних мперй, а коли свт був подлений, млтаристський ресурс знайшов свою розрядку в двох безпрецедентних за своми масштабами свтових вйнах. На цьому "золотий вк" держав-нацй закнчився. Вн почався з наполеонвських вйн, що засяли поля вропи тлами французв, закнчився жахливою Другою свтовою вйною, псля яко людство, нарешт отямилося (щоправда, не все) почало будувати вропу свт на дещо нших принципах, перш за все, на принципах нтеграц, колективно безпеки створення наддержавних механзмв контролю безпеки. Вд цього часу почався процес занепаду держави-нац взагал, держави як тако, перекладання все бльшо частини державних функцй безпосередньо на громадянина, на мсцев громади або ж на наддержавн мжнародн нституц. При цьому поняття, наця, поступово змнються поняттям, полтична наця, тобто певне територально об'днане суспльство, що ма бльш-менш однаков полтичн культурн цнност, але етнчний фактор не вдгра в ньому провдно рол. (Мен особисто мпону точка зору Ю.. Семенова, згдно яко наця виника, коли люди входять до складу диного соцально-сторичного органзму, признають його свою втчизною, а себе розглядають як спввтчизникв. Тут акцентован полтичний ментальний аспекти, як суттвими, а також поняття соцально-сторичного органзму, який може не спвпадати з державою, або взагал не бути державою).

Деклька зауважень щодо патротизму. Як говорить латинське прислв'я: "ubi bene, ibi patria" - де добре, там батьквщина. В минул часи для раба, селянина, ремсника не мало бльшого значення, якого етнчного походження пан дере з нього шкру, зате мав велике значення рвень шкуродерства. В модерн часи, коли нацональна держава почала позицонувати себе, як захисницю усього народу-нац, коли кожний громадянин отримав однаков права однаковий захист з боку держави, вдбулося розширення общинного нстинкту до рвня держави, як аналога общини, бо власне, держава перебрала на себе функц захисту. нстинкт приналежност до общини став основою почуття причетност до нацонально держави, що проявля себе в почутт патротизму. Це почуття вдноситься до ррацональних складових ментальност, бо опираться на ррацональн пдстави часто не може бути осмислене людиною, тобто не може бути виражене в поняттях. ррацональнсть патротизму, його зв'язок з знову ж таки ррацональною дихотомю свй-чужий, да можливсть засобам масово пропаганди роздувати це почуття до неймоврного рвня. Важлива, а може й головна соцальна функця патротизму на рвн держави - моблзацйна, що дозволя вводити загальну вйськову повиннсть, виршувати економчн й стратегчн проблеми загальнонацонального масштабу, створювати днсть спрямовансть нац, яку неможливо досягнути при наявност станового подлу суспльства, або його етнчнй неоднордност. Почуття патротизму днсть нац посилюються в ситуацях виклику (загрози), бо це натуральна ( знову ж таки, ррацональна) реакця людини, а тому держава з задоволенням манпулю народом шляхом пошуку чужих– ворогв загроз (зовншнх внутршнх), - що приводить до наслдкв, про як йшлося трохи вище. Патротизм, так звано, "просто людини", який можна позначити термном, вульгарний патротизм, проявля себе також в дуже "простй" форм - в повному схваленн пдтримц дй влади, що супроводжуться почуттям виконаного патротичного обов'язку. Вульгарний патротизм може набирати рзних вдтнкв, найстрашнший з яких - ксенофобський агресивний патротизм, який виника завдяки вдповднй державнй пропаганд. Разом з вдмиранням нац-держави, почнеться ( вже починаться) вдмирання державного патротизму. Його витснить почуття вдповдальност, не тльки за свою крану, а за всю свтову спльноту, за всю планету. Це почуття несумсне з вульгарним патротизмом, бо дуже часто входить з ним в протирччя. Згадаймо висловлювання Л. Толстого щодо патротизму, або слова О. Галича: "Граждане, отечество в опасности. Наши танки на чужой земле!". Вдношення до патротизму в наш час явля собою "лакмусовий папр", що показу рвень зрлост вдповдност сьогоденню громадського дяча полтика. Мабуть можна стверджувати, що поява занепад (як тенденц) держав-нацй на протяз двохсот рокв - мзерно мит в сторичному масштаб, свдчить про ущербнсть само де держави-нац, бо в основ - проритет держави, як найбльшо цнност, протиставлення представникв титульно нац "нородцям", протистояння нацй, а за ними - держав, реанмаця в дещо модернзованй форм примтивних общинних нстинктв, активзаця усього ррацонального ксенофобського, що збергаться в ментальност людини, з метою моблзац на протистояння ворогам - зовншнм чи внутршнм, реальним чи видуманим. Все це створю атмосферу постйного мждержавного напруження, приводить до боротьби за гегемоню, гонки озбронь, конфлктв. Захдна вропа перша породила це недоношене дитя, вона його перша убила. Але хвиля нового мислення ще довго буде блукати по темних закутках земно кул, поки поступово не зми весь сторичний мотлох, непотрб бруд.

Вважаться загальноприйнятим, що умови для створення народв-нацй виникли лише в модерн часи, з перемогою капталстичних вдносин, коли бундючний шляхтич, що не мг кроку ступити без купи холув, став повним анахронзмом, а освта, бодай початкова, добралася до всх верств населення. В такому раз концепця нац, (або як зараз полюбляють говорити, нацональний мф), що виника в середовищ елти, може поступово розповсюдитись серед усього народу. Для нацонального мфу характерне уявлення про деальну спльну для усього народу Втчизну, яка ста основою полтичного оформлення суспльства. (Створються "уявна спльнота", згдно теор нац Бенедикта Андерсона, 1983 рк). На мй погляд, це не зовсм так. Дйсно, модернсть створю умови, за яких ламаються станов перепони, виника праця, що потребу бльшо кооперац, з'являються засоби масово нформац, закони стають диними для всх, тобто зроста соцалзаця суспльства. Але суттвою , власне, соцалзаця, якй вдповда цлком певний рвень свдомост, що створю вдчуття дност народу можливсть його полтизац в раз необхдност. Але чи був рвень свдомост французького селянина початку XIX ст. вищим за свдомсть еллна, скажмо в епоху Перкла? Навряд чи. В Древнй Грец еллн добре знав, що вн еллн вдчував себе еллном, хоч вся Еллада була подлена на ряд полсв-держав, як до того ж постйно ворогували мж собою. Але вони на протяз майже 1200 рокв проводили олмпади, розвинули науку мистецтво спльн для Еллади, снував загальноеллнський союз, а коли 120-тисячна армя Ксеркса напала на Грецю, то об'днана з близько 20 полсв-держав армя Еллади вщент розгромила вдвч бльшу армю загарбникв (битва при Платеях, 479 рк до н. е.). Народ Еллади, не враховуючи рабв, являв собою культурну, економчну, полтичну ментальну днсть, (вже не говорячи про наявнсть нацонального мфу), а тому - цлком пдходить пд бльшсть визначень нац, як класичних, так модерних. Бльше того, в цьому випадку можна говорити про наявнсть полтично нац, бо власне етнчна складова була несуттвою для грецько ментальност грецька цивлзаця поширилась вд Приазов'я до гипту. Тобто утворення нацй в модерн часи являло собою розвиток реалзацю тенденцй, що вдповдають природ людини, в першу чергу того, що ми позначили вище, як общинний нстинкт, пов'язано з виникненням умов для бльш широко соцалзац суспльства. Але якщо так умови виникали колись в минулому, то вони ставали передумовою виникнення нацй. (В термнолог Ярослава Грицака, а до нього - .П. Лисяка-Рудницького - домодерних нацй). Саме так передумови створилися в перод формування укранського етносу. Найголовншою з них можна вважати виникнення народного суверентету.

В цьому нема жодно заслуги самого народу - так склалися сторичн обставини так розвивався процес в тих обставинах. (В цьому сенс, розтиражована марксистами, теза того ж таки державника Гегеля про "сторичн" "несторичн" народи, де "сторичнсть" визначалась по наявност державност, не витриму критики з точки зору просто логки, бо виходить, що сторичн обставини, що посприяли утворенню державност, стають якстю самого народу, перетворюючи його з "несторичного" на "сторичний", або навпаки. А як бути, наприклад, з народами, що створились з деклькох етносв саме завдяки довгому насильницькому перебуванн в однй держав?). По-перше, ще в домонгольськ часи на Кивськй Рус панували досить сильн вчов традиц. Так, наприклад, з 50 кивських князв 14 були запрошен саме вчем. По-друге, на Укран-Рус псля монгольського нашестя залишилося вдносно мало елти княжо доби, тобто переважна бльшсть укрансько шляхти була посполитого козацького походження в перод формування козацтва була органчною частиною народно спльноти. По-трет, посполитий вльно мг стати козаком ("покозачитися"), якщо був готовий "платити кров'ю за землю", тобто нести вйськову службу за звльнення вд податкв. Таким чином, в суспльств були практично вдсутн станов бар'ри, а снування громад забезпечувало високий рвень залученост людей всх станв до суспльного життя, тобто полтизац. А тому слова, типу: "Ми, Богдан Хмельницький, Гетьман Вйська Запорозького, усе Вйсько Запорозьке увесь мир Християнський Руський ..." мали пд собою цлком реальн пдстави полтично дност усього укранського народу, по сут - народу-нац. (Через столття останнй писар Запорзького Низового вйська, ван Глоба використовував формули "...од усього вйська Запорозького Укранського...", а також "...од усього вйська народу Укранського..."). Можливо, в т часи укранська спльнота була диною в вроп, де нацональний лдер звертався вд мен усього народу, без виняткв. (Порвняйте - "Держава - це я", або "Мы, Николай Первый"). В вроп дея прав свобод для всх верств населення, започаткована Великою французькою революцю розвинулась повною мрою лише псля промислово революц. Наприклад, в першй половин XIX столття, коли польська шляхта виборювала права для польського народу в Росйськй мпер, то йшлося виключно про права польсько шляхти, про права крпакв не було жодно мови. Разом з тим, напевно можна говорити про польську полтичну шляхетську нацю, бо по-перше, вона сторично мала високий рвень внутршньо соцалзац демократизму, а по-друге - була надзвичайно численною, фактично, окремим народом з рвнем достатку в дапазон вд магната до простого землероба-селянина. Але укранц в польськй держав також чтко дентифкували себе окремим народом, наприклад, "у льввських мських книгах вд 1599 р. використовуться термн "руська наця" (Natio Ruthenica)", (Г.П. Пвторак, Походження укранцв, росян, блорусв, та хнх мов. 2001).

Як пише Н. Яковенко: "Найбльш помтною рисою, котру можна вднести до фундаментальних ознак вживаного в т часи много поняття яко на Укран, була умовнсть станових перегородок мж дрбним шляхтичем, боярином, мщанином козаком. На прикордонних територях, що перебували пд загрозою спльно небезпеки, замсть станового бар'ру на перше мсце висувався чинник професйно солдарност збройного люду. Це сприяло витворенню свордно соцально мкроструктури, властиво лише Укран (в тогочасному сенс поняття). можна охарактеризувати як мшану: шляхетську - за незалежною позицю усвдомленням власно гдност, боярсько-козацьку - за родом занять, виклично-хоробру - за способом життя усталеними цнностями, врешт, що вельми суттво - мало розшаровану у майновому вдношенн. Не пдляга сумнву абсолютна перевага в цьому пограничному соцум укранського чи, принаймн, зукранзованого етнчного елементу. Тож недивно, що в кожному черговому конфлкт з мсцевими владами ново (польсько) хвил, яка опанувала надднпрянськ земл з 20-30-х рокв XVII ст., ста потенцйно присутнм елемент мжнацонального антагонзму". Слово, "мжнацонального", вжите сториком, що може сприйматися полтологами, як сторичний анахронзм, насправд таким не . Вже тод укранський народ усвдомлював себе не тльки як певну етнчну днсть, а також, (а може в першу чергу), як днсть полтичну, тобто об'днану цлком певними властивими саме цьому народу уявленнями про права, свободи суспльну органзацю.

Про наявнсть укрансько нац свдчить той очевидний факт, що мешканц рзних частин сторично Украни, як довгий (навть в сторичних масштабах) час перебували в рзних державах (Москов-Рос, Реч Посполитй, Польщ, Австро-Угорщин), не перестали вважати себе укранцями чтко усвдомлювали свою спордненсть приналежнсть до диного соцально-сторичного органзму, сво втчизни - Украни. Це явище було абсолютно новим незрозумлим навть для вропейських лдерв як з великим здивуванням сприйняли претенз Галичини на створення укрансько незалежно держави псля розвалу Австро-Угорсько мпер, внаслдок чого стали на сторону Польщ в укрансько-польськй вйн 1918 - 1919 рокв, "блакитна армя" Юзефа Галера, сформована Антантою в "колисц свободи" - Франц для захисту вд бльшовикв, була використана Польщею для придушення укранцв. Найбльш дивним було те, що укранський етнос виявився таким полтизованим згуртованим, що змг так швидко "з нуля" збудувати боздатну армю. Насправд, це не повинно викликати подив з огляду на те, що укранська наця вже (а може, все ще) снувала. Аналогчно поставилася вропа до Укрансько Народно Республки, яка без зовншньо допомоги, на жаль, не спромоглася протистояти бльшовицькй навал, в результат чого невдовз народ зазнав незлчених страждань. Украна в цьому сенс не ункальна. Живий приклад - курди, як не мали сво державност, але вважають себе роздленою нацю безумовно, являють собою таку нацю, бо довгий час будучи в роздленому стан не втрачають сво дност.