Чтение онлайн

Вся вропейська, а за нею укранська полтологя пов'язу процес нацогенезу (перетворення народу, етносу в нацю розвиток нацй) з провдною, навть визначальною роллю елти в цьому процес. Це пов'язано з тим, що теор утворення нацй опирались виключно на захдновропейський досвд, бльше того - на досвд великих "сторичних", в термнолог Гегеля, народв. (Огляд вдповдних теорй посилань можна найти зокрема в робот Георгя Касьянова, "Теор нац та нацоналзму", 1999 р.). Характерна риса цих народв з точки зору нацогенезу поляга якраз в наявност станового феодального розколу, про який йшлося вище. Саме елта в цих кранах першою згадала про "дух народу", про необхднсть зламу станових перепон перетворення "худоби, що вм говорити" в актора стор. Узагальнення тако модел нацогенезу, перенесення взагал на вс народи дуже нагаду спроби загнати пд марксистську модель суспльно-економчних формацй сторю усх кран, без винятку. Насправд, захдновропейський досвд - ункальний. Бльш менш однаковий характер розвитку захдновропейських кран зумовлений дуже тсними зв'язками мж ними. Вже за Ла-Маншем в Англ, а ще бльше - в Шотланд чи рланд ми бачимо дещо нш явища. Так само свордна Скандинавя, дал - Польща, Украна, не говорячи вже про кочовикв чи Далекий Схд. Якщо опиратися на захдновропейську модель, то формування нац укранцв почалося в кнц XIX столття, разом з виникненням капталстичних вдносин. Власне це й стверджуться практично усма дослдниками. А з кого вона сформувалася? З малоросв? А як бути, наприклад, з галичанами, що жили зовсм в ншй держав аж до 1939 року? чому укранц, що були роздлен на деклька (до шести) частин та ще й помж рзними державами стали одню нацю? Як це могло вдбутися при чому тут капталстичн вдносини, модернзаця початок ндустрально епохи? Ясно, що якби укранська наця формувалась в кнц XIX столття в межах диного полтичного простору - Росйсько мпер, то вона б не мала жодних характерних особливостей, що вдрзняють вд титульно росйсько нац, вдбулося б так жадане для мпер злиття трьох братських народв.

Наведу деяк факти. "У 1897 р. лише 16 % юриств, 25 % учителв майже 10 % письменникв художникв на Укран були укранцями. З 127 тис. осб, зайнятих "розумовою працею", укранц становили третину. А у 1917 р. лише 11 % студентв Кивського унверситету були укранцями за походженням. Вражала вдсутнсть укранцв у мстах. На злам столть вони складали менше третини всього мського населення; решта припадала на росян та врев. Як правило: чим бльшим було мсто, тим менше жило в ньому укранцв. У 1897 р. лише 5,6 % мешканцв Одеси були укранцями, а у 1920 р. хня частка впала до 2,9 %. У Кив в 1874 р. укранську мову вважали рдною 60 % населення, у 1897 р. цей показник зменшився до 22 %, а в 1917 р.-- до 16 %. Модернзаця явно залишала укранцв осторонь". (Орест Субтельний. "Украна: сторя"). Аналогчна ситуаця була в середовищ промислового пролетарату. Висновок - модернзаця привела до формування переважання титульно мперсько нац - росян. Це очевидний невдворотний процес, коли вн створються потужним мперським механзмом, коли освта, культура, наука, офцйне сплкування, дловодство судочинство вдбуваються на державнй росйськй мов, а вс нш мови забороняються або пригнчуються. Альтернатива дуже проста - русифкуйся або сиди в сел. Цей нтенсивний процес русифкац почався не сам по соб, а вдразу псля втрати малоросйсько автоном. Вн корелю в час з вдповдними законодавчими змнами, що супроводжували цей процес, а тому його можна розглядати, як складову процесу мперсько колонзац Украни. Тобто на протяз XIX столття особливо в його кнц вдбувався активний процес асимляц укрансько нац, а "нацотворчсть" в середовищ укрансько елти являли собою реакцю на цей процес, бо власне елта ставала першою жертвою асимляц. Зткнення двох форм буття для елти "...виступа як драма екзистенцйного вибору (не просто мж правним "чужим" та безправним "свом", а - мж двома культурами в соб самому, з яких одна тлумить ншу). Власне в горнил ц драми вдбувалося становлення нашо нацонально нтелгенц в XIX столтт, як у пдросйськй, так в галицькй, "австрйськй" Укран..." (Оксана Забужко. Шевченкв мф Украни. 1996). Навть початкова освта ста тим "культурним плугом", що переверта в голов учня етнокультурн пласти, змню цнност, перетворються в репресивний нструмент колонзац.

Теоря нацогенезу не врахову наявнсть якраз цього важливого фактора - колонального. Панування колонально держави призводить до знищення етносв, або в кращому випадку - включення х в панвний етнос, незалежно вд того, досягли вони стад нац, чи н. Я не буду наводити приклади, бо вони очевидн х надто багато. Досить хоча б поцкавитися як народи ранше проживали "на исконно русских землях" в район то ж Москви куди ц народи подлися. То ж народ, що живе в умовах колонального тиску може тльки виживати, поступово втрачаючи свою етнокультурну дентичнсть. Модернзаця, як правило, прискорю цей процес, бо пдключа до нього глобалзацю, унфкацю культури освти, посилення мжетнчних контактв мграц. (Втм, форми колонального тиску можуть бути досить рзномантними, то ж активна наця (етнос) може знайти вдповдну ншу для виживання вдповдн форми боротьби). Той "мпульс вол", що породив остаточно сформував укранську нацю десь на початку XVII-го столття який вдавалося пдтримувати ще на протяз бльш як столття, затухав приблизно вд кнця XVIII-го до кнця XIX-го столття, що привело практично до знищення укрансько нац внаслдок поступово лквдац укрансько державност розколу (розшарування), що виник мж селянством, включно з малоземельним козацтвом, елтою, яка перетворилась в мперське дворянство. (Аналогчний розкол оддавна снував в росйському народ мж дворянами крпаками).

Коротка хронологя подй.

1754 рк - лквдаця украно-росйського митного кордону

1764 - вдставка Розумовського, останнього гетьмана Гетьманщини.

1775 - руйнаця Запорозько Сч. Псля цього близько половини запорозьких земель було розподлено мж росйськими вельможами, а майже вся решта передана ноземним (в основному нмецьким сербським) колонстам.

1781 - скасовано полковий устрй Лвобережжя.

1783 - перестало снувати окреме козацьке вйсько на Лвобережж.

1783 - вдбулося закрпачення селян Лвобережжя, що складали близько 54% населення (за даними 1795 року).

1797 - введений призов до арм.

1831 - скасування магдебурзького права в мстах Украни (в Кив - 1834 р.).

1832 - козаки, що не стали дворянами, остаточно отримали статус спецальних державних селян.

1832 - запровадження для Правобережжя назви "Юго-Западный край".

1837 - скасування Малоросйського генерал-губернаторства як окремого утворення заборона вживання слова, Малорося, в офцйних документах мпер.

1840 - скасування Литовського статуту, що був головним джерелом укранського права на Гетьманщин. На цьому укранська державна автономя була повнстю лквдована, в усякому раз, формально. Украна була остаточно втягнута в мперську орбту.

1863 - Валувський указ про часткову заборону публкацй укранською мовою.

1876 - мський указ, який повнстю забороняв укранську мову в будь-якй публчнй сфер. Центр укранського культурного руху перемстився до Львова.

Фактично ми мамо справу з процесом нтеграц укранських земель до складу мпер в якост рядових росйських губернй асимляц малоросв великоросйським етносом. В цьому план малороси мали так ж сам права, що й великороси не мали жодних обмежень, якщо володли росйською мовою. Законодавча рзниця полягала тльки в одному - смуга ослост для удев циган не розповсюджувалась на великоросйськ губерн. Але з ншого боку, цей процес в перспектив вв до невдворотного зникнення укранства. Все це вдбувалось в рамках пануючо концепц "общерусской общности", яка була органчна для росян не викликала жодних сумнвв. Сумнви здивування викликали явища демонстрац укрансько вдрубност, як з точки зору росян були безпдставними. Бльше того, як зауважу Олексй Мллер, "Борьба с другими национальными движениями была борьбой за сохранение целостности империи. Борьба же с украинским движением непосредственно касалась еще и вопроса о целостности русского народа (для тех, кто верил, что триединая русская нация уже существует) или о том, какие территории и какое население составят то ядро империи, которое предстояло консолидировать в русскую нацию (для тех, кто отдавал себе отчет в том, что большая русская нация представляет собой только проект)". (З цитовано вище роботи, Формирование наций у восточных славян в 19 веке).

тльки в той перод, коли юридично Украна перестала снувати, до роботи пдключилася укранська елта, точнше "укранофльська" частина. Але це була вже робота не по створенню, а по порятунку нац, по збереженню залишкв того, що ще не встигло зовсм зникнути. Це була реанмацйна робота, бо фактично диним останнм напвзруйнованим форпостом укранськост на той час залишалось село.

Отже виника питання, чи мг би той же Котляревський писати укранською народною мовою виражати в свох творах укранську ментальнсть, якби вони не збереглися в середовищ простого народу? Чи мг би В. Антонович разом з хлопоманами повернутись обличчям до нацонально укрансько культури, якби тако культури вже не снувало? Чи мг би Шевченко, стинний виходець з народу (хоч його вважа О. Забужко першим нацональним по сут нтелгентом), виражати дух укранства, якби цього духу вже не було в народ? Та н, саме народ був в основ цих явищ. А хба не народна воля проявилась на кивських майданах? Хба не народ почав зносити пам'ятники Ленну, проводячи десовтзацю знизу, не дожидаючись, поки вона почнеться зверху? Хба не народ прагне знищення олгархчного продажного режиму, який елта створила не хоче з ним попрощатись?

Якщо проглянути сторю Украни, то саме народ був джерелом нацогенезу, а елта завжди вдставала в час, а то й гальмувала процес. Бо завжди елта знаходила знаходить спльну мову з колонзаторами часто була готова продати нтереси народу заради особистого зиску чи привлев. На мою думку, ота укранська дея, що сформувала укранський етнос укранську нацю (хай домодерну), не вмирала продовжувала жити саме в простому народ в найважч часи соцального нацонального гноблення. Народ зберг цю дею укранство не вмерло саме завдяки цьому народов значною мрою всупереч елт. На правобережж псля 1667 року вдбувалося поступове спольщення нацонально шляхти, поки вона повнстю не перестала снувати, як нацональна укранська. На лвобережж йшов аналогчний, але бльш повльний процес нкорпорац укрансько шляхти в мперську систему, який тихо завершився лквдацю Гетьманщини всх вольностей Слобожанщини, а також закрпаченням селянства. З боку шляхти не було жодних виступв - привле, що х надавала мперська влада виявилися бльш спокусливими для шляхти, нж права вольност, що були головною цннстю укранства. А про ц вольност шляхта, перетворена в дворянство, згадувала хба-що десь в теплому товариств пд чарку медовухи. Тльки селянськ бунти проти закрпачення, позбавлен жодно над, жорстоко задушен вйськами, прокотилися подекуди, як вдлуння славного козацького минулого. Але псн, епос, укранська народна культура, мова - все, що склада пдвалини нацонально свдомост, все що творилося тисячами невдомих нам народних поетв, музикантв, що розносилося по всй Укран слпими кобзарями, все це залишилося збереглося саме в народ. Елта почала звертатися до цього спадку лише в XIX столтт. (Перш збрки народних псень - М.А. Цертелв, 1819 рк М.О. Максимович, 1827 рк, перша укранська опера - 1862 рк). Нарешт, Шевченка, який створив найбльш потужний поштовх для пробудження укранства в середовищ елти, аж няк не можна розглядати, як продукт ц елти. (Елтарним продуктом можна вважати хба що Лесю Укранку). Якщо розглянути вибух укрансько самосвдомост, що стався псля революц 1917 - 1921 рокв, то саме село маленьк мстечка стали його основним джерелом. (Серед 39 дячв культури, що були розстрлян сталнським режимом, (так зване, розстрляне вдродження) одна людина походить з Кива, одна - з Харкова, по однй - з Чернгова, Самбора, Бендер Конотопа. 27 чоловк - вихдц з сл або хуторв, решта - з маленьких мстечок). При цьому треба враховувати, що пробитись з рвня села, це далеко не те саме, що з рвня великого мста. Знову народ, а не елта стали джерелом укранського духу. Того духу, що завжди пригноблений десь тлв в народ, при першому ж подиху свжого повтря спалахнув з новою силою. Укранська елта завжди вдставала вд запитв народу в сенс нацогенезу ця ситуаця продовжуться до сьогодення - наша елта не вдповда запитам широких мас, народ виявляться бльш передовий прогресивний щодо державного будвництва вдродження нац.

М. Драгоманов свого часу стверджував ( це твердження популярне до сьогодення), що де укрансько свободи лберальн полтичн погляди прийшли до укрансько елти з Рос, чи з росйськомовних публкацй, перш за все, Григоря Полетики, Василя Капнста, Кондрата Рилва, з "стор Русв", бо насправд лбералзм приходив до Рос з вропи, а вже потм з росйських столиць "спускався" до Украни. Драгоманов пише про "фатальний подл мж вльнодумним просвтним вропейством укранським етнографчним патротизмом". (Листи на Надднпрянську Украну, 1894). Втм, варто зауважити, що процеси, як вдбувались в середовищ елти, мали бльше вдношення до розвитку полтичних уявлень формування полтично нац вже по класичному вропейському методу майже не впливали на ментальнсть простого народу, який жив свом незалежним життям мав сво традицйн уявлення про "вольност", що мають сторичне корння, можливо, глибше, нж вропейський лбералзм. Драгоманов пише, що укранофльська лтература, а також тогочасна елта, зокрема Костомаров, суттво вплинули на становлення Шевченка, фактично "зробили" його. Безумовно, такий вплив був, але вн стосувався нформацйного, рацонального вимру. ррацональний вимр - дух, душа, почуття, ментальнсть, були створен природою народним корнням поета, в якому продовжувала снувати пам'ять про "вольност". На мй погляд, власне наявнсть хай ррацонально "укрансько де", чи образу "деально Втчизни" оспвано в пснях, суттво видляло укранський народ в склад Росйсько мпер вд, скажмо, народностей чи етносв, що увйшли до складу французько нац, але не мали власно "нацонально де", яка стала б джерелом сепаратизму. (Зауважу, що за даними Мнстерства освти Франц 1863 року, близько половини населення крани не розмовляло на французькй мов, а чверть населення - не розумло. Закон, що дозволив факультативне викладання мсцевих мов, був прийнятий у Франц тльки в 1951 роц. Ц факти запозичен з цитовано роботи Олекся Мллера).

Окремого розгляду потребують православн братства, що на протяз щонайменше двох столть створювали невидимий спротив полонзац, релгйним нацональним утискам. В свой дяльност вони реалзували принципи самоорганзац, характерн для добровльних спльнот вльних людей, таких як середньовчн цехи, гльд, а також взагал для укранства. Вони об'днували в свох рядах представникв усх станв, що також характерно для укранства вдповда принципам християнсько морал. Закритсть братств вдсутнсть документв, що стосуються х внутршнього життя, обмежують наш можливост щодо оцнки х рол в нацогенез. (Дослдженням дяльност рол братств XVI - XVIII столть займався сторик Я.Д. савич). Але сторичний досвд показу, що закрит етнчн, релгйн, або етнчно-релгйн общини, сплки чи братства часто виступають як дино-можлива форма збереження етнчно чи релгйно дентичност групи населення в умовах тиску з боку держави чи базового етносу. Вони задовольняють общинний нстинкт, властивий людин, створюють дружн середовище, в якому пану довра, спвчуття братерство, так необхдн людин, а тому - виникають, створюються вдтворюються в рзномантних формах навть в умовах переслдувань утискв з боку влади. Видим результати дяльност братчикв - друкарн школи, серед яких - Кивська братська школа, заснована в 1615 роц, на баз яко в 1632 роц виникла Киво-Могилянська колегя, а потм - славнозвсна академя. Просвтництво, що йшло з Заходу, поступово зменшувало роль релг, як об'днуючого фактора в житт народу, а тому в XIX столтт братства почали створюватися вже на нацонально-культурнй основ. Треба вддати належне досить лберальнй полтичнй систем Реч Посполито, яка не перешкоджала створенню братств, бльше того, снували юридичн пдстави для х органзац. В Москов Рос такого явища зроду не снувало, з чим напевно пов'язане переслдування укранських братств в Росйськй мпер, що повною мрою проявило себе псля лквдац Гетьманщини анекс "польсько" Украни до складу мпер. (Класичний приклад - Кирило-Мефодвське братство, яке було знищене в 1847 роц з надзвичайною жорстокстю). В середин столття в середовищ нтелгенц масово виникають, так зван, громади– процес "реставрац" укрансько нацонально свдомост досяга нарешт рвня елти. знову ми бачимо, що джерелом вдродження ста народ, до якого звертаться який вдкрива для себе елта. (Як приклад - перший словник укрансько мови академчного рвня, останнм упорядником якого став Б.Д. Грнченко, основний масив якого склада власне народна мова).

сторя вропи зна дуже мало вльних, чи вдносно вльних народв. Через рабство в рзних його формах пройшли майже вс народи. Вдносно найбльш вльними були, без сумнву, кочовики. Серед ослих народв вльними були народи Скандинав, шотландц, як позбулися крпацтва ще в XIV столтт весь час боролись за незалежнсть проти Англ, баски, що не знали рабства також вели невпинну боротьбу за свою нацональну свободу. До ц ж категор можна вднести укранцв, як на протяз клькох столть сформувалися, як вльний народ, цей затухаючий в час мпульс вол, закрплений в ментальност, дожив, чи скорше, "дотягнув" до сьогодення. В усх цих випадках вльних народв, саме народ збергав нацональну свдомсть культуру. Елта завжди була бльш продажною, йшла на компромси з владою, бльше пклувалась про матеральне, а не духовне, тобто була схильна до конформзму, якщо користатися сучасною термнологю. Конформзм елти так само явище природне, бо вн сприя задоволенню нстинкту влади нстинкту власност. Культура, як явище надбудови, не укорнене в глибинах ментальност, в таких випадках розмиваться вдходить на заднй план. Державна мова, мова "начальства" мало по малу ста рдною мовою елти, бо двомовнсть вимага певного напруження певного рвня нтелекту чи свдомост. Те ж саме стосуться культури. Можлив навть бльш "дик" прояви розбжност мж елтою посполитим народом - варант, що в наш час отримав визначення, внутршнй колоналзм, коли елта культурно втрача всяк контакти з власним народом, форму власну елтарну культуру, або ж запозича ноземну, навть змню мову вдноситься до залежних вд не людей виключно, як до засобу власного збагачення, (як до недолюдкв чи до худоби, що розмовля). Бльше того, панвний клас штучно створював культурну мовну дистанцю, щоб ця накшсть не залишала сумнвв чи докорв совст щодо можливост управляти експлуатувати посполитий люд. Фактично формувалися два окрем етноси, що снували поряд, навть контакти мж ними вдбувалися не напряму, а через посередництво управителв прикажчикв. В такому раз те, що ма назву, народ, в дйсност представляло панвн верстви суспльства, а процес формування нац був можливий виключно в модерн часи, коли подальше пдтримування розколу мж станами загрожувало невдворотним технологчним вдставанням, коли селяни отримали повноцнне право власност на землю коли були скасован станов привле, що створило спльний для всх верств населення характер матеральних правових вдносин. Унверсальнсть вдносин, можливсть отримання освти для всх без винятку - являють собою унверсальний механзм перетворення народу в нацю. Втм, сну ще один, не менш унверсальний метод створення дност в народ - насильницька лквдаця панвного класу. (Цей метод стосуться не тльки сучасних тоталтарних режимв. Ще за часв Петра в Росйськй мпер було юридично скасовано дворянство татар Поволжя. В результат утворилась досить однордна, згуртована сильна татарська наця, яка вже зараз практично створила незалежну татарську державу, а в майбутнх можливостях у мене особисто нема жодного сумнву. Аналогчно, вдсутнсть рабства панвного класу, чи взагал - сильно влади, в бльш-менш зольованих соцальних групах (ми вже згадували, як приклад, староврв) приводила до створення згуртовано спльноти з високим потенцалом виживання розвитку). Ми бачимо, що варантв нацогенезу може бути безлч дйсно всебчна його теоря повинна брати явище в усй його повност багатовимрност. На мою думку, одним з виршальних факторв в нацогенез спввдношення рабства вол в основнй трудовй народнй мас, а також - як це спввдношення змнювалося в час (фактор нерц ментальност). А взагал, в нацогенез дуже важливою етнокультурна складова, специфчна для кожного народу, регону, клмато-географчно зони, релгйно конфес, яка проявля себе в специфчнй активност в випадках мжетнчних взамодй викликв.